Булочка і Плюшка
Здавалося, світ навколо раптом став тихішим.
Сухо дивився на Мінхо і вже не був упевнений, що серце людини може битися так швидко.
Мінхо мовчав.
Просто дивився на нього.
І чомусь від цього ставало ще страшніше.
Нарешті фото-будка нагадала їм, що світ навколо все ще існує.
У тиші почувся тихий звук принтера, а потім зʼявилися фотографії.
Мінхо першим відвів погляд.
- Треба забрати їх.
Сухо ледь помітно посміхнувся.
- Так.
Вони одночасно потягнулися до фотографій і тут же зупинилися.
- Ти перший, - тихо сказав Сухо.
Мінхо лише кивнув і взяв фотографії.
Деякий час вони мовчки розглядали їх.
Потім Мінхо обережно сховав фотографії в кишеню.
- Ходімо?
Сухо усміхнувся і кивнув.
Разом вони вийшли з фото-будки.
Якийсь час вони просто йшли поруч.
Ніхто не наважувався заговорити першим.
- Як давно ти хотів це сказати? - нарешті запитав Мінхо.
- Дуже давно.
- Чому одразу не сказав?
- Я боявся.
- Чого?
- Що ти не відчуваєш те саме що і я.
Сухо відвів погляд.
На кілька секунд між ними знову запанувала тиша.
- Якби це був хтось інший, я б давно втік.
Сухо здивовано подивився на нього.
- То ми...
- Разом? - закінчив за нього Мінхо.
Сухо кивнув.
- Так.
Мінхо усміхнувся.
- Тоді, так.
Вони мовчки гуляли парком розваг.
Ніхто з них не поспішав щось говорити.
- Можна дещо запитати? - раптом озвався Сухо.
Мінхо повернув голову.
- Запитуй.
Сухо кілька секунд мовчав, ніби збирався з думками.
- Тепер можна називати тебе Мін?
Мінхо здивовано подивився на нього.
- Ти зараз серйозно?
- Що?
- Ти щойно зізнався мені в коханні, а тепер хвилюєшся через це?
Щоки Сухо миттєво почервоніли.
- Це важливо.
На губах Мінхо зʼявилася ледь помітна усмішка.
- Тому тільки ти можеш так мене називати.
Сухо завмер.
- Справді?
- Так.
На обличчі Сухо одразу зʼявилася така щаслива усмішка, що Мінхо ледь стримав сміх.
- Добре, Мін.
- ...
- Мін.
- Тільки не кожні пʼять секунд.
- Добре.
Сухо усміхнувся.
Мінхо лише похитав головою, але куточки його губ усе одно піднялися вгору.
Далі вони неквапливо прогулювалися парком розваг.
Навколо лунав сміх, миготіли вогники атракціонів, а небо поступово ставало темнішим.
Раптом погляд Сухо зупинився на каруселі.
- Хочеш покататися?
Мінхо подивився в той бік і підняв брову.
- Це ж для дітей.
- То що?
Мінхо ще трохи дивився на карусель, а потім зітхнув.
- Добре.
На обличчі Сухо одразу зʼявилася задоволена усмішка.
За кілька хвилин вони вже сиділи на каруселі.
- Не можу повірити, що ти погодився, - усміхнувся Сухо.
- Я теж.
- То чому погодився?
- Не знаю.
- Якщо ти так кажеш.
- Саме так і кажу.
Карусель повільно рушила.
Навколо заграла музика.
- Як думаєш, ми виглядаємо дивно?
- Так.
- Дякую.
- Завжди будь ласка. Ти що узяв Булочку на карусель?
- А що з ним не так?
- Він теж катається?
- Він член нашої компанії.
Через кілька хвилин карусель зупинилася.
Вони зістрибнули на землю.
Сухо все ще усміхався.
- Було весело.
- Нікому не кажи про це.
- Про що?
- Про те, що я добровільно катався на каруселі.
Сухо засміявся.
- Не обіцяю.
- Сухо.
- Добре, добре.
- Серйозно.
- Добре, Мін.
Мінхо зітхнув.
- Я вже шкодую, що дозволив тобі так мене називати.
- А я ні.
- Куди тепер?
- Не знаю.
Сухо озирнувся навколо.
- Автодром.
- Чому саме він?
- Боїшся програти?
- Ні.
- Тоді ходімо.
Через декілька хвилин вони вже сиділи в машинках автодрому.
Мінхо поклав Булочку собі на коліна.
Сухо помітив це й усміхнувся.
- Ти знову взяв його із собою.
- А де я мав його залишити?
- Логічно.
Пролунав сигнал.
Сухо одразу натиснув на педаль і помчав прямо на Мінхо.
- Ей!
БАМ!
Машинки врізалися одна в одну.
- Ти ненормальний!
- Це автодром!
- Минуло усього кілька секунд!
- Новий рекорд.
Мінхо похитав головою.
- Добре.
- Що добре?
- Тепер моя черга.
- Стривай...
БАМ!
- МІНХО!
- Це автодром.
- Ти вкрав мою фразу!
- Сам винен.
Сухо засміявся.
Під час наступного зіткнення Булочка мало не впав.
- Обережніше!
- Він же плюшевий!
- То й що?
- З ним нічого не станеться.
- Звідки ти знаєш?
Пролунав сигнал.
Машинки поступово зупинилися.
- Я виграв, - одразу сказав Сухо.
- Ні.
- Так.
- Ні.
- Так.
Мінхо вийшов із машинки й узяв Булочку.
- Ніхто не виграв.
- Бо ти програв і не хочеш визнавати.
- Мрій далі.
Сухо засміявся й пішов за ним.
Після автодрому вони ще трохи гуляли парком.
- Я голодний.
- Я теж.
- Корн-доги?
- Корн-доги.
І вже за кілька хвилин вони стояли біля кіоску.
- Що будеш? - запитав Сухо.
Мінхо глянув на меню.
- З сиром.
- Добре.
- А ти?
- Класичний.
Продавець усміхнувся.
- Два корн-доги?
- Так, - кивнув Сухо.
Мінхо вже потягнувся за гаманцем, але Сухо випередив його й приклав картку до термінала.
- Не треба було.
- Чому?
Сухо прибрав картку назад до кишені.
- Сьогодні я пригощаю.
- Добре.
Продавець простягнув їм корн-доги.
- Смачного.
- Дякую, - відповіли вони.
Коли вони відійшли від кіоску, Мінхо раптом озвався:
- Тоді наступного разу плачу я.
Сухо на мить завмер.
- Наступного разу?
- А що?
На губах Сухо одразу зʼявилася усмішка.
- Нічого.
- Ну як?
- Смачно.
- Дай спробувати.
Мінхо простягнув йому свій корн-дог.
Сухо відкусив шматочок і одразу кивнув.
- А тепер ти.
- Навіщо?
- Просто спробуй.
Мінхо зітхнув, але все ж відкусив шматочок від корн-дога Сухо теж.
- І?
- Нормально.
- Нормально?
- Так.
- А мій?
- Теж.
Сухо подивився на свій корн-дог, потім на корн-дог Мінхо.
- Ні.
- Що?
- Твій смачніший.
- Сухо.
- Я серйозно.
Мінхо простягнув йому свій корн-дог.
- Бери.
- Справді?
- Так.
- А ти?
- Я візьму твій.
Сухо усміхнувся.
- Ти найкращий.
Сухо саме збирався сказати щось про те, що корн-дог Мінхо і справді смачніший, коли раптом завмер.
- Мін.
- Що?
Сухо кивнув уперед.
Між атракціонами стояв невеликий стенд із кульками та плюшевими призами.
Мінхо простежив за його поглядом.
- Ні.
- Ти навіть не знаєш, що я скажу.
- Знаю.
- Булочці потрібна подруга.
- Сухо.
- Що?
- Це кіт.
- Саме тому йому потрібна подруга.
Мінхо важко зітхнув.
- Це не має жодного сенсу.
- Має.
- Ні.
- Має.
Сухо показав на маленьку білу кицю з рожевим бантиком, що сиділа на верхній полиці.
- Дивись яка гарна.
Мінхо подивився на іграшку.
Потім на Булочку.
Потім знову на іграшку.
- Один раз.
Очі Сухо одразу засяяли.
- Серйозно?
- Один раз.
- Добре, не підведи Булочку.
- Я вже пошкодував.
Сухо засміявся.
Вони підійшли до стенду.
- Хочете спробувати? - усміхнувся продавець.
Сухо вже потягнувся за дротиками.
- Дай сюди.
- Що?
Мінхо простягнув руку.
- Я сам.
- Не довіряєш мені?
- Ні.
Сухо фиркнув і віддав йому дротики.
- Гаразд. Покажи, як треба.
Перший дротик.
Бах.
Одна кулька луснула.
Другий.
Ще одна.
- Ого.
- Не коментуй.
Сухо усміхнувся.
Остання кулька луснула під схвальний вигук продавця.
- Вітаю! Можете обрати приз.
Сухо навіть не дивився на інші іграшки.
- Он ту.
- Я так і зрозумів.
Продавець простягнув Мінхо маленьку білу кицю з рожевим бантиком.
Мінхо взяв її і одразу віддав Сухо.
- Тримай.
Сухо здивовано кліпнув.
- Мені?
- Ти ж хотів подругу для Булочки.
На губах Сухо зʼявилася така усмішка, що Мінхо одразу пошкодував про свої слова.
- Булочко, знайомся.
- Це все ще плюшевий кіт.
- І тепер у нього є подруга.
Сухо перевів погляд із Булочки на білу кицю.
- Я придумав.
- Уже?
- Її зватимуть Плюшка.
Мінхо кілька секунд мовчав.
- Звісно.
- Що це означає?
- Нічого.
- Булочка і Плюшка.
- Дуже оригінально.
- Зате мило.
Мінхо не став сперечатися.
Сухо усміхнувся і підняв обидві іграшки.
- Думаю, вони закохалися з першого погляду.
- Ти тільки що придумав їй імʼя.
- Коханню це не заважає.
- Боже.
- Не хвилюйся. Вони будуть щасливі.
- Я більше хвилююся за нас.
- Чому?
- Бо ти реально розмовляєш з плюшевими котами.
Сухо замислився.
- Бачите? Нас не розуміють.
- Вас ніхто не розуміє.
Сухо вже відкрив рота, щоб заперечити, але раптом підняв голову.
Над парком розваг височіло величезне колесо огляду.
- Мін, ходімо туди.
- На колесо огляду?
- Мг.
- Зараз?
- А коли ще?
Мінхо усміхнувся.
- Добре.
- Знав, що ти погодишся.
Через деякий час вони вже стояли у черзі.
Коли дійшла їхня черга вони зайшли до
кабінки.
Двері зачинилися.
Колесо повільно рушило вгору.
Сухо посадив Булочку і Плюшку поруч із собою.
- Думаю вони вже закохалися.
- Вони знайомі пʼять хвилин.
- І що?
- Сухо...
- Я тут про кохання говорю взагалі-то.
- Несподівано.
...
- У нашу першу зустріч ти мені взагалі не подобався.
- ЩО?!
Сухо повернувся до нього так різко, що ледь не впустив Булочку.
- Що означає «не подобався»?
- Те й означає.
- Мінхо!
Мінхо ледь усміхнувся.
- Ти був лінивий.
- Що?!
- Голосний.
- МІНХО!
- І страшенно мене дратував.
Сухо ображено відвернувся до вікна.
- Я більше не хочу з тобою розмовляти.
- Сухо.
- Ні.
Мінхо тихо засміявся.
- Я тоді дуже помилявся.
Сухо завмер.
- Що?
- Я сказав, що дуже помилявся.
Сухо повільно повернувся до нього.
Все його обурення миттєво зникло.
- Мін...
Саме в цю мить колесо плавно піднялося на саму вершину.
Сухо перевів погляд на місто й ледь усміхнувся.
- Як гарно...
Мінхо не відводив погляду від Сухо.
- Дуже.
І перш ніж Сухо встиг зрозуміти, про що саме він говорить, Мінхо взяв його за руку.
Я просто хочу сказати, що Мінхо і Сухо тепер ПАРА 😭🩷
І якщо Булочка і Плюшка не є їхніми плюшевими версіями, то я не знаю, що тоді є!
🥹🐱🎀
До наступної глави! 🤍