2 - Метелики воскреснуть?
-Привіт, - я оглянулась назад де стояв хлопець років 25-30.
-Не проти познайомитись?
-Не проти. Але давай ти спочатку мені допоможеш.
-Добре, що потрібно тобі допомогти?
-Мені потрібно позаносити цю апаратуру в кабінет, але я не дуже розуміюсь тут, тому ще попрошу підказати де він.
-Ну йдем, я зараз покажу тобі. Якщо я не помиляюсь, то ти там будеш разом з Андрієм.
-Нічого страшного.
Ми пішли по коридору. Кабінет знаходився майже в кінці. І це мені потрібно буде його постійно з стадіону носити його в кабінет і навпаки? Жахіття просто. В середині нікого не було, а цей хлопець поставив все в кімнату.
-Дуже тобі дякую. Тепер я можу поцікавитись як тебе звати?
-Денис.
-Аня, - ми пожали один одному руки, - приємно познайомитись.
-Взаємно. Не хочеш сьогодні десь прогулятись?
-Мені потрібно передивитись фото і відредагувати. Трохи роботи є, але впринципі можна годинку десь пройтись.
-Чудово. Тоді де зустрінемось?
-Пропоную в кав'ярні "Believe" о 7 вечора.
-Мені по тебе заїхати?
-Ну якщо хочеш, то можеш і заїхати. Адрес я скину пізніше.
-А в тебе ж мого номера немає.
-Повір, для мене це не проблема.
-Добре. Тоді до вечора.
Я на це лиш кивнула і він вийшов з кабінету. Зараз всього 3 дня, тому можна трохи попрацювати. Я відкрила ноутбук і почала передивлюватись фото. Мій погляд часто ловив Дениса на фото.
Так за ноутбуком я просиділа 2 з половиною години. Потрібно збиратись і їхати додому. Скоро Денис по мене заїде, а я ще не готова. Як же ж складно однако бути дівчиною. Я взяла ноутбук, накинула піджак і поїхала додому. Там я швиденько одягнулась
Після скинула адрес Дену. Ще півгодини залишилось, тому я зателефонувала до Лєнки по відеочату.
-Анька, привіт. Як там перший робочий день? Вже встигла підцепити якогось красунчика футболіста?
-Привіт. Прекрасно, але хвилювання залишилось і досі.
-Нічого страшного, таке буває.
-Буває. До речі...
-Коли ти так кажеш, то це або щось страшне або цікаве. Що з цього?
-Я там познайомилась з Денисом Гармашем. І зараз ми маємо їхати до Юлі в кав'ярню. Треба ще зателефонувати до неї і попередити.
-Очманіти. Так він же ж більший тебе в 2 рази.
-І що? Це не завадить нашому спілкуванню. На вигляд він хороший. Скільки то йому років?
-27 здається.
-Ну і майже на 10 років старший. Подумаєш там. Ти краще розкажи, що ти там? Вже валізи зібрала?
-Майже. Залишилось ще Пашині речі скласти. Сьогодні вночі в нас рейс і вже через декілька годин я буду пити вино на фоні Ейфелевої вежі. Я вже уявляю цю картину. Зараз он буду вечерю готувати.
-А на довго ви летите?
-На тиждень. Ти ж французьку знаєш, можеш сказати мені хоч пару фраз?
-Перекладач тобі в допомогу. Або я хіба що ввечері тобі можу написати. Зараз вже Ден має приїхати. Паші привіт передавай, цілую.
Ми попрощались і накинувши джинсовку я побігла вниз. По дорозі я зателефонувала до Юлі і сказала, що я приїду зараз, але не сама.
До будинку під'їхала чорна ауді і звідти вийшов Денис з ромашками в руках.
-Гарно виглядаєш. Це тобі, - він віддав мені букет.
-Дякую, - я сором'язливо посміхнулась і опустила в ромашки, - вони дуже красиві.
-Такі ж як і ти. Можемо їхати?
-Так, - він відкрив мені двері в машині, а після обійшов і приземлився біля мене.
Всю дорогу ми говорили про різні дрібниці. Спільні теми в нас виявились. Через 15 хвилин ми приїхали в кав'ярню до Юлі. Ми вибрали столик біля вікна, там чудова атмосфера ввечері.
-Привіт, Ань. Бачу ти сьогодні не сама, що будете замовляти?
-Привіт, Дань, - сьогодні він допомагав Юлі, - бачу ти з футболіста став офіціантом.
-Так, Юля і не таке змусить, - він нахилився трошки до нас і прошепотів, - я тут в рабстві, врятуйте мене.
На це я лиш засміялась.
-Пожартуєш так при Юлі потім.
-Ох, не розумієш ти моїх жартів. Так, що будете замовляти?
-Мені карамельний латте, а ти Денис, що будеш?
-Мені американо.
-Добре, скоро все буде готово, - Даня відійшов, а Ден звернувся до мене.
-Чому ти обрала саме цей заклад? І я бачу ти знайома тут з персоналом.
-Тут готують дуже смачну каву. Цей заклад моєї подруги. Інколи я тут їй допомагаю, а сьогодні прийшов її хлопець. Ми з ним в дружніх стосунках.
-Зрозуміло. Ну зараз перевіримо яка тут кава.
Даня нам приніс наше замовлення і ми почали розмовляти. Виявляється він живе недалеко від мене. Ось це мене реально мене дуже здивувало. Так ми просиділи до 10 вечора. Завтра наш робочий день розпочинався у 8, тому я захотіла додому.
Побажавши один одному хороших снів, я зайшла в будинок. Закривши двері в мене на обличчі з'явилась зовсім дурна посмішка. Ань, не смій казати, що він тобі сподобався!