7 - Так
Я вже розпаковувала речі в своїй квартирі після приїзду зі Львову. Ми виграли "Рух" з рахунком 3:1 в нашу користь. Гармаш віддав результативну передачу і я була дуже рада цьому. Сьогодні він має допомогти мені перевезти всі речі з дому в квартиру. Саме він і запропонував мені допомогти з цим, я спочатку була проти, але все ж таки здалась.
***
-Це вже всі речі?
-Так, це ти виніс останню коробку.
-Фух. Звідки в тебе стільки речей?
-Ну те, що нажила за 19 років те і маю.
-Скоро буде тобі 20, старушка.
-Сам ти старушка! - крикнула я сідаючи в машину.
-Не злись. Я ж теж старий, мені 27 років вже.
-Ніколи в житті не подумала б, що матиму друзів які старші за мене на 8 років.
-Що ти сьогодні ввечері робиш?
-Буду речі розкладати, а що таке?
-Не проти сьогодні повечеряти?
-Можна було б.
-Ну тоді я заїду по тебе в 7 вечора.
***
Денис допоміг мені з речами та поїхав додому. На годиннику було лише 12 годин. Тому розібравши декілька коробок я пішла готувати обід, набравши Лєнку по відеочату.
-Ань, що таке? Чому ти так рано телефонуєш мені?
-Взагалі-то зараз вже обід. Я встигла свої речі перевезти за ранок, а ти ще спиш, сурок.
-Ну а я що зроблю? В мене була дуже весела ніч, тому я можу дозволити собі поспати довше.
-Та все все. Мені нудно, тому я подзвонила до тебе.
-Ти якось так весело виглядаєш. Що сталось?
-Та нічого такого. Просто задоволена своїм життям.
-Що у вас там з Денисом?
-Та ніби все добре, сьогодні вечеряти разом йдемо.
-Ви вже місяць знайомі і спілкування у вас хороше, навіть можна сказати, що прекрасне. Коли ви почнете зустрічатись? І взагалі, він тобі подобається? Ти біля нього дуже щаслива і не смій заперечувати, твоє тіло тебе видає.
-Добре, добре, - я підняла руки до гори сміючись, немов би "я здаюсь", - Місяць знайомства це мало, прям дуже. Плюс до того ми поки друзі і я ще не повністю впевнена, що готова зараз до стосунків.
-І це не завадило вам цілуватись та постити сторі разом.
-Ой, не починай. Ну це було нашою помилкою. Але маю визнати, мені це сподобалось, - я посміхалась нарізаючи сир на макарони.
-Ну ось бачиш! Якщо він тобі запропонує зустрічатись, то ти погодишся?
-Ти так кажеш ніби він сьогодні це зробить.
-А може? Ти ж незнаєш, що він задумав. І ти не відповіла на моє запитання.
-Нуу... Напевно все ж таки погоджусь. Як на мене, то це буде цікаво спробувати щось новеньке у наших стосунках.
-Ставлю сотню, що ви будете сьогодні вже парою.
-Ой, перестань. Нам треба сходити на шопінг, бо мені вже немає, що одягати.
-Доля будніх днів чи для Дениса?
- Лєна! Ти вже помішалась на тому Денисі. Я б на місці Паші задумалась, бо ти вже частіше вживаєш ім'я Гармаша, ніж Паші і мене разом взятих.
-Та все, все. Коли ти хочеш піти за покупками?
-Сьогодні мені вже не вийде, тому завтра.
-Завтпа мені не виходить, я їду до мами на дачу.
-Невже сама Олена Велика буде допомагати мамі на дачі?
-Прикинь. Я не в захваті з цієї ідеї, але 2 дні в селі піде мені на користь.
-Я відчувала, що ти не погодишся, тому я напишу до Юлі. Я вже й давно з нею спілкувалась, потрібно налагоджувати з нею контакт.
-Тоді удачі, а я піду вже в душ. Смачного і удачі тобі ввечері, Гармаш.
Я не встигла нічого заперечити як вона відключилась. Я включила собі підкаст Спартака та почала їсти макарони.
***
Було вже 6 годин і я почала збиратись на зустріч з Денисом. Більш за все, що ми будемо в ресторані, тому я одягла чорну сукню з вирізом на стегні та в зоні декольте. Легко завила волосся та зробила макіяж який робив акцент на моїх очах.
***
Весь вечір Денис поводився галантно, але було видно, що він трохи нервувався. Я відійшла у вбиральню, але коли повернулась, то побачила в його руках букет білих півоній. Ось тут я я зрозуміла, що має бути щось неладне.
-Ань, я довго думав на рахунок нас, - я хотіла запитати, що відбувається, але він випередив мене, - вислухай мене будь ласка. При першій нашій зустрічі ти мені відразу сподобалась. Мила, трохи сором'язлива дівчинка. Я хотів тобі розповісти все ще у Львові, але ніяк не було підходящого моменту. Ань, ти станеш моєю дівчиною?
Я трохи завагалась, так як мій шок був шокований. Лєнка, чортова гадалка, відчувала вона. Через хвилину тишини я все ж таки відповіла
-Так.
В наступну ж секунду я була в його міцних обіймах. Сподіваюсь, що я не пошкодую про своє рішення