В Одному Ліжку З Колишньою
Погляд Брайна припав на широкий тремпель з темним халатом ледь не в підлогу.
-щось не пригадую в моїх покупках схоже.
Мовив хлопець дістаючи плічку.
-а. Тепер зрозуміло.
Сказав Брайн дивлячись на білу нашивку емблеми школи.
-з яких пір ми змінили її?
І справді, емблема була геть інакша.
Бажання шукати щось інше у хлопця не було, тому за секунду тремпель звільнився, а халат м'яко сів на плечі Брайна.
-і з яких пір ми почали штампувати халати?
Сам собі сказав хлопець дивлячись на етикетку.
Фірмою виготовлення була його власна.
Вимкнувши світло, хлопець вирішив спуститись донизу. Можливо хтось вже або ще не спить?..
У корпусі було настільки тихо, що здавалось його кроки лунають у 16 разів гучніше.
Світло було вимкнене. Всюди.
Спускаючись по довжелезним сходам, Брайн все ще намагався прийти до тями.
Дійшовши до кухні, хлопець не вмикаючи світло, поставив чайник.
Сів за стіл. Дивлячись у вікно на те як сірий туман єднається з землею.
Очі злипались. Хотілось спати
-зараз вип'ю чаю і піду спати...
Підперши голову рукою сказав Брайн.
Очікуючи кип' ятку, хлопець ліг на стіл головою.
М'який халат був досить гарною подушкою.
Щеб трохи і він заснув би прямо там.
Якби не Емма
-хееей, все добре?
Ледь торкаючись хлопця запитала дівчина
-га? А, так... Все в нормі.
Сказав Брайн немов просинаючись та підіймаючи голову
-о, це ти, давно не бачились Брайн.
Сказала Емма дістаючи дві чашки та кидаючи туди пакетики.
-так.. Є маленько.
Сказав хлопець протираючи очі
-а ти чого не спиш?
Поспішно додав.
-та.. Як зазвичай. Читала книжку. Дивилась серіал... Потім пила чай з Хейлі... Знову дивилась серіал. Дійшла до Кет Ер Ела, але небагато прочитала..
-а.. Це той причудний...
Відповів хлопець
-а ти чому прокинувся? Бо бачу що ти явно спав..
Сказала дівчина розливаючи кип'яток
-тобі скільки цукру?
Задаючи питання в слід
-дві будь-ласка
-я... Взагалі прокинувся від такої дурні... Взагалі рідко коли щось сниться... А тут настільки міцно взяло... Що до цих пір до тями не прийшов....
Сказав Брайн.
-жахіття це відносна норма. Твій організм хоче тебе про щось попередити.
Спокійно сказала Емма ставлячи кружки на стіл.
В кухні все ще не горіло світло. Чому? Не знаю.
-велике дякую..
Сказав Брайн підсовуючи до себе чашечку.
-а котра година?
Запитав хлопець
-приблизно п'ята ранку..
Відповіла Емма.
-на рахунок попередження організму, продумай, може тебе щось турбує, і із-за цього цілком вірогідно що... Тобі являться жахіття.
Додала дівчина
-хах..мене багато чого турбує... І турбувало... Алеж такого не було..
-не знаю, мій тато завжди казав, що людині потрібен відпочинок... А чим більше він риє яму для себе щоб засипатись проблемами, тим більше його організм дає панічні дзвіночки... Жахіття в тому числі є одним із них. В особливості якщо до цього тобі взагалі нічого не сниться.
-так... Можливо твій батько має рацію..
Сонно відповів Брайн
-розкинь у голові що із нових проблем додалось недавно... Проаналізуй сон.. Можливо там підказка. Або просто відпочинь. Скільки годин ти спиш?
-7.
-це в 12, чи в 24 годинах?
-це в тиждень.
-ну ось і відповідь. Ти сам себе вбиваєш.
-ну чомусь ти теж спиш не по 16 годин, і відчуваєш себе дуже навіть... Добре
-я просто займаюсь тим що мені подобається. Їсти, дивитись серіали, обговорювати щось та читати, я не вважаю величезним навантаженням.
-тимбільше що спати я лягаю. Але... Після 6 ранку.
-ну а якщо ти не любиш власне заняття то це вже... Катування. Тимбільше, ти мільйонер, ти цілком спокійно можеш покинути це все. Візьми відпустку, хочаб на тиждень і зрозумієш що твоєму організму просто потрібен відпочинок...
Сказала Емма сьорбаючи чай
-напевно так і є...
-щож ти хочеш, якщо в тебе в голові одні гроші та документи. Залиш щось для почуттів. Гроші ти вже заробив, а документи думаю почекають. Ні - я думаю в тебе є люди які зроблять цю роботу за тебе.
-візьми відпустку, подихай повітрям свободи. Он Нора біля тебе крутиться, ви гарно дивитесь разом, і те що ти одружений... Тиж не по коханню... Заведи роман на стороні.. Наприклад...
В посмішці сказала дівчина
-і ти з цею Норою туди? Ну скільки можна. Між нами нічого немає. І не буде. Досить цих дурних кліше. Тимбільше, в мене є Марія, з неї коханка дуже навіть непогана...
-залииииш, ти і Марія досить давно не були разом. Не будь таким нудним. Відкрий щось нове для себе...
Сказала Емма
У відповідь Брайн лише промовчав
-скоро зима, зараз відносно останні теплі дні. Але напевно не сьогодні.
Сказала Емма дивлячись у вікно закрите туманом.
-можливо так і є. Це звичайна перевтома....
-візьми відпустку, не пошкодуєш, я дурні не скажу.
-напевно так і зроблю..
Сказав Брайн надпиваючи чай, дивлячись у туманне вікно.
Між друзями нависла тиша.
Вона продовжувалась декілька хвилин
-дякую тобі.
Сухо сказав Брайн намагаючись влити в цю фразу емоції
-за що?
В нерозумінні запитала Емма
-ти дуже гарний співбесідник.
-це тобі дякую, я живу в цьому будинку за твій рахунок, я перевелась до школи завдяки тобі. А наші розмови, це просто бажання спілкуватися.
Брайн лише посміхнувся
-так... Зараз нічого цінніше чим гроші у світі не визнається.
-можна подумати що ти не щасливий від тих мільйонів у кишенях.
-чомуж... Щасливий звісно. Я не із тих хто каже "не в грошах щастя" в них воно. Хоча можливо і не в них, а втому що можна за них отримати.
Туман за вікном почав рідшати.
За декілька хвилин почали виднітися стовбури дерев.
Брайн мовчки дивився в стіл.
Але в один момент його погляд привабили ліхтарі за вікном.
Хтось був на території.
Але особливого загострення уваги Брайн не створив.
Допоки....
На весь корпус не пролунав дверний дзвінок.
Брайн та Емма перезирнулись.
Хлопець понизив плечима, підвівся із-за столу та підійшов до дверей.
Один проворот ключів і осіння прохолода залетіла в корпус.
Емма лише озирнулась через плече
-містер Шест. Поліція штату Вермонт.
Пролунав голос лейтинанта.
-проти вас висунуто звинувачення у вбивстві Джона Медіссона. Ви можете зберігати мовчання, все що буде сказано вами може бути використаним у суді.
Сказав чоловік обходячи Брайна та клацнувши наручниками на його зап'ястках
-я не розумію про що ви?ледь опираючись сказав Брайн, якого вже вивели із корпусу
-шо мать вашу?
Сказала Емма встаючи із-за столу.
-де Істор?
Додала дівчина починаючи хутко підійматись по сходам.
-я не розумію? На яких обставинах ви затримуєте мене?
В нерозувінні говорив Брайн озираючись то на одного то на іншого поліцейських.
На що ті мовчали, тримаючи його під руку.
Ось так, він з самого ранку іде по туманній стежинці школи директором якої він і є, в темному халаті та геть зовсім нічого не розуміючи.
Не дивлячись на ситуацію хлопець був досить спокійний.
Майже всю дорогу у голові було питання, до якого в біса місця мене ведуть.
Аж допоки він не почув досить голосні та багатоголосні розмови, а серед туману не побачив кремезний дуб.
"зрозуміло"
Подумав Брайн.
Таке цікаве життя іноді буває, допоки всі сплять, ти на сирому повітрі серед вологого листя стоїш в домашньому халаті. Бо тебе вважають винним.
-придурки, ви що зробили?
Сказав Слідчий дивлячись на Брайна в наручниках
-я вам сказав привести директора. А не затримати якогось школяра. Зніміть наручники. Де Брайн Шест?
Невдоволенно сказав чоловік тримаючи в руці планшет для паперів та ручку. А поодаль на дереві висіло тіло.
Брайн змовчав. Допоки поліцейські не визволили йому руки.
-доброго ранку сер, Брайн Шест. До ваших послуг.
Невдоволено сказав хлопець підходячи до слідчого.
-ти жартувати будеш з вчителями.
Відповів слідчий.
Брайн лише зітхнув, втомившись пояснювати.
Але за секунду до слідчого підійшов Рефф.
-звісно розумію що ви маєте деяку владу в цьому випадку. Але його впливовість...
Сказав Рефф вказуючи на Брайна
-набагато більша чим ви.
В словах батька було деяке невдоволення. По відношенню до його сина.
-ну так тепер ви заговорете зі мною?
Слідчий лише прокашлявся, намагаючись загладитись.
-щож. Слідчий Мілдрен.
Сказав чоловік протягуючи руку.
Хоча так і глянути, на працівника поліції він не піде. Досить молодий.
-Повторюватись не буду, відштовхнувши руку слідчого сказав Брайн
-щось ви не виглядаєте як досвічений слідчий. Вам років 20.
У відповідь той лише хмикнув.
-я тут не для схожих розмов.
-на території школи директорами якої ви є...
Сказав Мілдрен акцентуючись на Реффі та Брайні.
-було скоїно вбивство.
Слідчий почав ритись по кишеням свого темного та довгого пальто.
Діставши колоду карт..
Брайн в нерозумі глянув на те як Мілдрен почав їх тасувати
-думаю зараз не кращий момент для азартних ігор.
Сказав Рефф скептично дивлячись на слідчого
Мілдрен не звертаючи увагу продовжував тасувати колоду, паралельно щось нашіптуючи.
В один момент той дістав карту з колоди, та уважно глянув на неї.
-вбивця був у цій школі досить довгий час.
Сказав слідчий
-ви в своєму розумі, займіться важливими справами. У моїй школі зараз на дереві висить тіло якогось школяра, а ви тут на картах гадаєте?!
В обуренні сказав Рефф
На що Мілдрен скептично глянув.
Рефф зітхнув, намагаючись зберегти спокій
-Брайн, чому ти в халаті?
-може тому-що я тільки прокинувся!? А мене підірвали неначе я його вбив.
Несвідомо крикнув хлопець.
Мілдрен та Рефф глянули на нього
Після чого слідчий сказав:
-добре. Ви можете бути вільні.
Неначе страждаючи від головної болі сказав той.
Брайн обурливо глянув
-і це все?! На який в бісову матір привід ви мене сюди пристаскали!?
Вскрикнув хлопець вже майже хапаючи Мілдрена за шию, але його зупинила рука спокійного Батька
-Брайн ходімо.
Ледь обімаючи його за плечі сказав чоловік
Хлопець лише злістно обернувся на слідчого, ідучи разом з батьком
Відійшовши на пристойну відстань Брайн заговорив
-відпусти мене, на який біс ти мене тримаєш.
Незадоволено скидуючи руку батька з плеч сказав хлопець
Рефф лише жалісно зиркнув до сина
Клятий туман заморосив всю дорогу.
Жовті осінні листки були мокрими із-за роси. Надворі було досить прохолодно.
Брайн в дикому невдоволені повертався до корпусу.
Його халат, з ініціалами школи, розвивався по вологому осінньому повітрі Шелберну.
Батько лише задкував за його швидкісним кроком.
Від кожного до крику невдоволеного подиху Брайна по вулиці лишались хмарки блідого пару.
"якого біса тут взагалі відбувається!? Може я все ще сплю!?"
Промайнуло в голові Брайна, і в цей же момент, його рука прошурнула по сухих гілках шипшини.
Хлопець відчув ледь відчутний ниючий біль.
Підвів руку до очей.
Дивлячись на те як виступає кров.
-не сплю.
Невдоволено пробубнів Брайн
Батько що лише плентався позаду, трохи просміявся.
-не думав взяти вихідний Брайн?
Наздоганяючи сина, сказав чоловік
-і ти тудиж?невдоволено сказав хлопець трохи збавляючи темп кроку
Зрівнявшись з повільним батьком, Брайну довелося зиркнути у його потемнівші очі.
І одразу в його думках промайнули його останні слова в його адресу
"-я став таким саме із-за тебе! Бісовий ти виродок! Я тебе ненавиджу за все! За те що ти зробив зі мною! Ти просто........... Ти просто виродок!!!"
І в зіницях батька він бачив кожне своє вскрикнуте тоді за кермом слово, шо немов стрічками бігло за ним.
Брайн чудово розумів, що батько міг добряче вклепати його за таке. Але у відповідь той просто змовчав. Проковтнув. Навіть не підвищив тону.
І здавалось, тоді він не зробив навіть розгніваного подиху. Просто сприйняв це за факт....так просто
-ну звісно, давно я не бачив тебе у вихідних документах.
Віджартувався Рефф
Він виглядав... Неначе таким молодим. Чорний колір йому личив.
Брайн лише скептично зиркнув. Поволі відчував як злість трохи вщухає.
До дверей корпусу залишалось декілька метрів.
Брайн вже повністю спокійний.
Хололне повітря пролітало через халат, що давало можливість знизити палкий жар хлопця
Потягнувши двері на себе, Брайн зупинився, тримаючи їх відчиненими, запрошуючи батька
Рефф лише вдячно посміхнувся
Здавалось що чоловік жахнув добру жменю антидепресантів, та запив гарним келихом ірландського коньяку, або ж його спокій був настільки великий, що навіть мертвий позаздрить. І начхати що десь за 500 метрів було повішане тіло учня його школи.
Чоловік зайшов до корпусу, встромившись поглядом на сходи, що вели ого-го, аж на 9 поверх.
Відчувши приємне тепло з порівнянням вулиці, чоловік неначе ще більше розслабився.
Позад нього зайшов Брайн, чкурнувши на ліво.
Але швидко зупинився
На кухні сиділа весела компанія дослідників таємного зникнення Брайна Шеста за допомогою поліцаїв.
Істор,що ледь продер очі.
Марія, яку неначе відірвали від важливої справи. Вся на трясучці та нервах.
Емма, яка неначе з місця не здвинулась, пила свій чай.
Рейєн, що нервозно стукав пальцями по столу, дивлячись через напів відкриті жалюзі, потайки переводячись на Марію. Дивно, Рейєн спокійний, така поведінка йому не притаманна.
Декілька секунд переглядок. І Істор сказав:
-Матір Божо, ти куди подівся!?
На що Брайн лише хмикнув, кинувши погляд взад себе, не повертаючись махнув рукою на батька позаду.
Всі в мить посерйознішали, неначе побачили міністра.
-кхм...доброго ранку містер Шест
Бігаючи поглядом серйозно сказав Істор
Серйозність була не властива цьому дурнику.
Брайн лише мовчки пройшов на кухню, витягуючи ще один стілець з під столу, та сідаючи за нього, спокійно допиваючи свій ще гарячий чай.
Декілька секунд мовчання.
-що ви всі так напружились, наче я з автоматом прийшов?
Ледь просміявшись сказав Рефф, проходячи на кухню
-батька чаєм пригостиш? Чи так і будеш в одне рило хлебтати?
Пожартував чоловік.
Брайн, спершись ліктями на стіл, займаючи ледь не половину, лише тяжко зітхнув, можливо виражаючи невдоволення, але наврядчи. Та протягнув стоячому батькові свою напів порожню чашку, продовжуючи дивитись у вікно
Емма лише посміхнулась
-думаю у нас має бути десь зайвий чайний пакетик, та 200 грамм кип'ятка..
Сказала дввчина в посмішці підіймаючись зі столу, та підходячи до шаф з чашечками
-інша справа
У посмішці сказав Рефф супроводжуючи поглядом Емму
-що ви всі такі кислі? Смоктали щось не смачне?
-Батько!
Вскрикнув Брайн гарцнувши рукою по столу
Між друзями пройшов лише смішок
-чому ми такі кислі?
Провела Марія
-томущо в бісову матір нас підняли з самої немочі
Невдоволено додала та
Брайн знов втупився в вікно
-може ти розповісиш що сталося?
Пробубнів Рейєн
Рефф лише сперся об кухонний пояс, очікуючи історії
-якийсь ідіот повішався в центрі школи, прямо навпроти головного корпусу. Якийсь дурень-слідчий з картами сказав схопити мене, як наче я його там прицепив. От так.
На одному подиху сказав Брайн
-мені взагалі подзвонили, сказали що тут перестрілка..
Сьорбаючи чай, що тільки но налила Емма, сказав Рефф
-ага, і флешбеки з Афганістану да?
Жартуючи сказав Брайн
- Рефф! Хапай зброю! Вони пробрались до шпиталю!
Передразнюючи додав той
Батько лише намагаючись стримати сміх, демонстративно закотив очі, відвертаючись у бік
Брайн в той час ледь чутно сміявся.
Смішки надійшли і на інших.
Потім повисла тиша.
Із-за того що почулись кроки по сходинкам.
Такін сонні... Такі ліниві.... Такі невдоволені.
Всі переглянулись
Десь там всередині, залишалось приємне відчуття сміху, та гарного настрою з самого ранку
Чим блище були кроки, тим сильніше було чути якесь наспівування, що йшло в таки крокам...
Тут в один момент все затихло.
І тільки ГАРЦ!
І хтось покотом скотився з сходинок, врізаючись в вхідні двері, розглягаючись пластом ледь не на пів коридора
А після чього на кухні здійнявся такий гомін сміху, що важко було втриматись.
Із сходинок з гуркітом скотився Тассман
Хапаючись за голову, та щось бубнячи собі під носа
Брайн відштовхнувся від столу, починаючи бурчати собі щось під носа, не на нашій мові.
Підійшовши до сидячого Тассмана, той підхватив його за шкібарки, ставлячи на ноги, починаючи обтрушувачи сонного юнака, а говорити почав трохи голосніше
-десс Бент Скатт Тассмане!
Почулось з вітальні.
Декілька секунд і хлопець вже був адекватним
-десс те калкмак біс ти рогатий!
Мова якою вони розмовляли була невідома вам.
Але добра відома мені.
І всім іншим
Тассман встав на ноги, ледь прочунявшись повільно пішов до кухні.
Брайн лишився в вітальні, проводжуючи його поглядом.
Тассман немов язик проковтнув, почав робити дивні речі, вгнувши голову. Мовчки.
Його чорне розтріпане волосся, тьмарило йому очі.
Брайн в невдоволенні дивився на нього, ледь виглядуючи із-за вітальні
-Бересстес петраре Тассман, глянт монт мез Отце?
Невдоволено сказав той заходячи до кухні
Декілька секунд Тассман просто помахав головою, потім повернувся до стоячого Реффа
-глянт монте..
Сказав Тассман продовжуючи займатись справами
-монте глянт.
Відповів Рефф сьорбаючи чай
Брайн все ше був вскипілий.
Сівши за стіл, він прийняв майже теж саме положення.
Марія стояла, та скосо гляділа на Реффа. Бажання розцарапати йому мордицю було великим, і з кожною секундою воно ставало все більше
-тц... Що вас привело сюди містер... Шест
Язвиво запитала Марія
-я не знаю, я просто сів і приїхав сюди
Понизивши плечима відповів чоловік
-кращеб ти не доїхав...
Ледь чутно сказала Марія прикриваючи губи рукою
-що?
Зиркнув Рефф
-що?
Знущаючись сказала Марія
Брайн лише посміхнувся
Емма сіла біля столу, не розуміючи що відбувається
Брайн все ще настільки нерухомо сидів на місці, що здавалось що він вмер.
Потім Рефф почав розмову, репліка за реплікою, вийшов непоганий діалог.
Не дивлячись на його вік, чомусь тут йому вдалось знайти спільну мову з друзями Брайна. Але не з сином.
Він все ще спокійно сидів.
Допоки до кухні не спустилась Нора.
Тут його увага із прохолодного туманного вікна, різко переключилась на дівчину
Нора ледь протерла очі. Стоячи в геть зовсім дитячій піжамі з мишенятками.
Очі хлопця забігали по ній, а губи ледь розпливлись в непомітній посмішці
"чому вона так рано прокинулась?"
Подумав Брайн
-доброго ранку..
Човгаючи до столу пробубніла Нора
Йшла йшла йшла... Допоки не зупинилась перед батьком.
-ой.. Не туди..
Розвертаючись сказала та
Брайн лише ледь помітно просміявся
"шо це в біса таке? До цього пролунало стільки жартів а цей кінь навіть не здригнувся"
Подумала Емма косо зиркнувши на зацікавленого Брайна
-і тобі доброго ранку.... Норо
Обдивившись дівчину зверху до низу, сказав Рефф
Брайн лише піджав губи, неначе від злості. А наче і від бажання його тріснути.
Зараз би могла статись якась сварка чи що. Аби не сповіщення на телефоні Брайна.
Одне за другим
*ДЗИНЬ-ДЗИНЬ*
Лунало на всю кухню.
Брайн глянув що це, потім лише відкинув телефон на стіл, на який продовжували приходити повідомлення
-шоста ранку... Де вона знайшла... А.... Точно..
-різні часові пояси
Сам собі відповів Брайн
-що це?
Запитав батько
На що Брайн тяжко зітхнув
-Еліза... І моя банківська карта...
"дзинь-дзинь" все ще продовжувались
-ти дав їй карту? Навіщо? І де вона взагалі?
Запитав Рефф
-так, дав, вона ж моя жінка як ніяк. Я зообов'язаний її забезпечувати. Я не ти.
-а Еліза зараз в Монако. У відпустці...
-ааа... Он воно як...
Сміючись сказав батько
-онуки коли?
-тоді коли і в тебе діти.
Напевно не давши договорити відрізав Брайн
-оце у вас тут пристрасті
Попиваючи холодну воду сказала Нора
-і не говори, це ти ще не знаєш як він одружився
Сміючись сказав Рефф
На що Брайн лише закотив очі.
-о, розкажіть.
Зацікавилась Емма
-ну раз ти так просиш... Розповім.
Відповів Рефф
-сиджу я ранком на кухні...
-бухаєш як скотина
Перебив Брайн
-так, як зазвичай.
Спокійно відповів Рефф, на що Брайн здивувався, глянув на нього через плече. Але погляд попав на Нору
-чого ти цю воду хлебчеш, на краще чаю
Ледь махнувши чашкою звернувся Брайн
Нора лише помахала головою
-заходить Брайн, заводить Елізу
-а я сижу від дупля не відбиваю хто це
-і він каже "- оце короче на ній я одружуюсь"
-я думаю... Ну нормально... Тільки подумав кидати пити... А тут така подія
В посмішці сказав Рефф
Брайн лише скептично зиркнув на нього
Але якийсь вогник у його тяжких та темних очах не згас.
Емма все ще скосо дивилась на Брайна
Впіймавши погляд Марії, та тонко зиркнула на обох
Дівчина в незрозумілиці підвела брови.
Емма закотила очі.
-і довго ви ще будете поглядами спілкуватись, нумо, скажіть те що думаєте
Сказав Брайн підіймаючись із-за столу
-сідай Норо..
Додав хлопець вказуючи на стілець
Дівчина обережно вмостилась все ще сьорбаючи воду.
-так про що ви переглядуєтесь?
Повторно запитав рогастий.
Емма лише зам'ялась
Марія відвела погляд.
-да так.... Про прокладки.
Додала дівчина попиваючи чай..
-що в тебе в чашці?
Підходячи запитав Брайн
Марія, спершись на підвіконня лише ледь нахилила філіжанку.
Хлопець зазирнув туди. За секунду відчув запах спиртного
-зрозуміло.
Підвівши брови додав Брайн
Марія лише посміхнулась.
-ця знову п'є з самого рання?
Невдоволено сказав Істор тримаючи схрещені руки на грудях
Брайн було зібрався відкрити рота до брата, але його опередили
-а ти знову багацько розповідаєш півничок.
Огризлась Нора
Брайн лише перевів ледь шокований, але задоволений погляд на неї.
А потім не менш палкий, з важким тягарем на Істора
-Братику... Сходи но по гілочки...
Пролунав важкий.. Немов камінь.. Терпкий.. Немов нестиглі груші... Грубий немов життєвий тягар на плечах голос.
Істор помітив червоні очі що здавалось виділялись із тьмари що з'явилась щойно.
-добре. Дядьку.
Прогомонів хлопець і хутко втік.
Брайн лише ледь струсив головою, і в кухні неначе знизилась напруга
Марія задоволено окинула поглядом пусте місце Істора, а її губи приємно підвелись в ледь помітній, немов перший іній на сухій стежці посмішці, до її варгів торкнулось червоне немов кров вино.
Зробивши декілька кроків, Брайн було надумав всістись на місце Істора. І вже зробив це, як за секунду позад себе почув перетріск пістолету.
Всі завмерли. Здавалось навіть що кров всередині загусла, стала немов желе, а сердце затамувало подих, скоротившись настільки, що біль прокричала крилатим визгом.
-руки доверху, Брайн Шест.
Почувся серйозний голос позаду
Хлопець зробив повільний подих, допоки нападник не приймав ніяких дій, його рука ледь ослабилась, спускаючись донизу.
-ти що, погано чуєш?
Повторилось позаду
-так... Недочуваю.
І тут стався постріл. Його слід пролетів через кухонну шафу.
А в руках Брайна був пістолет, з дула якого тільки що вилетів патрон.
З шафки малесенькою ційкою потекло вино.
Марія побачивши це, закотила очі.
-це було моє одне з найулюбленіших.
Невдоволено сказала дівчина дивлячись як цівка летить на білесенький стіл, немов юшка з печінки.
Зробивши втомлений подих, Марія лише підставила під неї своє горнятко.
-я куплю тобі новий ящик..
Сказав Брайн
Після хлопець немов підвівся ще вище, ставши горою над Тимофієм
-ще раз так зробиш, і замість вина буде текти твоя кров.
Тяжко та нестерпно проскрипів Брайн.
Тимофій напружено ковтнув.
-щось ти злий з самого ранку...
Просмоктав Тимофій
-я по чому друже.
Вже спокійно відповів той.
З самого ранку минуло не багато часу.
Батько поїхав назад на проспект Богачів
Брайн повернувся до себе в кімнату. Як і інші.
Його погляд терпимо впав на документи.
Рука вже напевно потягнулась до ручки аби написати декілька із них.
Але в голові помахом пробігли очі Раудії. Що квадратиками бігали по блідому тлі його білків
Брайна немов перетріснуло. Рука смикнулась, немов відчула стрімкий біль.
Очі нещасно заковзали.
В голові згадались слова Емми
"-візьми відпустку, подихай повітрям свободи. Он Нора біля тебе крутиться, ви гарно дивитесь разом, і те що ти одружений... Тиж не по коханню... Заведи роман на стороні.. Наприклад... "
-що вони вцепились за цю Нору
Підвівши брови сам у себе запитав Брайн.
-можливо.... Відпустка мені всеж таки зайвою не булаб...
Пробубнів хлопець..
Він сів за стіл. На цей раз не для того аби вбивати самого себе.
Взявши чистий папір, підвівши ручку зі столу, та почала лишати кров за собою..
Документ на відпустку щеб трохи і був би дописаний ним.
Допоки його руку не відсмикнув звук удару по дверям.
Хлопець перевів погляд. Ті відчинились
Із них виглянув якись чоловік.
-Ділане, давно вас не бачив
Мовив Брайн підводячись із-за столу.
-я теж дуже радий вас бачити, але я на секунду, дуже екстренно
Заходячи до кімнати сказав Ділан
-що там вже?
Ледь просміявшись запитав Брайн
-та у зв'язку з тим що на території вбивство... Адміністрація школи вирішила провести змагання по валейболу
Брайн скрутився в нерозумінні
-цікаво... А деж та адміністрація, якщо все тут вирвшую я?
-чесно, мені не відомо, але в нас немає команди, ви можете зібрати?
-ви можете звертатись до мене на ти, я не на 40 років старше за вас.
-а на рахунок команди... Думаю.. За декілька хвилин буде, скільки потрібно людей?
-дуже вдячний, десь четверо, якщо п'ятірню назбираєш, взагалі круто буде..
Сказав Ділан щось переминаючи в руках
Брайн лише на секунду опустив погляд на дрібницю, майже не встигши її роздивитись.
-добре, зараз зробимо.
В посмішці зітхнувши та скріпивши руки в замок за спиною сказав Брайн, ледь нахиляючись в перед
-спортивну форму ми видаємо біля спортивного залу. Початок гри на 10 годину
В посмішці сказав Ділан поспішно виходячи за двері
Брайн лише почув як той швидко забігає на сходинки.
-щож... Волейбол так волейбол..
Сказав хлопець ледь чутно ляцнувши в долоні
Декілька секунд, і він зиркнув на папірець на столі, який не дописав.
-потім, зараз немає на це часу.
І справді, на годиннику була о пів на десяту.
Пів години до змагання, а в них немає команди. Весело чи не так?
Брайн в голові почав прокручувати потенційних жертв соціальних заходів.
-так, ну якщо я піду грати, значить і Рейєн піде. З ним можна підхопити Істора... Хоча його навички в валейболі не краще чим в футболі...
Пробубнів Брайн спускаючись по сходам до 6 поверху.
Мимоліть з футболом згадалось те як Істор гепнувся в багнюку перед самими воротами, підсковзнувшись на м'ячі.
На лиці виступила посмішка, і Брайн ледь не зірвався на сміх
-дурень..нас вже троє... Якщо Тассман не буде спати то він теж стане... Потенційним учасником.
На видиху сказав Брайн сходячи з останньої сходинки
Перед ним повстали двері вітальні, або як її називали раніше "кімната зборів"
Брайну було чутно, що там хтось є
Потягнувши двері на себе, перед ним відкрилась картина:
Марія, що ледь не засинаючи дивиться у телефон
Істор і Рейєн які натужливо намагаються грати в шахмати.
Нора, яка напевно з дитячою цікавістю дивилась журнал "Історія НШШ"
Справді, можливо там і було щось цікаве, адже там були загальні фотографії з Брайн Шестом, та його запрошуючим поглядом.
-шановні друзі-наречені
Сказав Брайн заходячи до залу, та ховаючи руки за спину
Всі одразу підвели погляд на нього
А від його голосного голосу, навіть проснувся Тассман, якого на перший погляд не було видно
-у зв'язку з останніми подіями у школі....
Ледь хитаючись вперед
-і тим що якийсь ідіот не вміє використовувати гойдалки..
Перервисто сказав Брайн
-у нас на 10 годину змагання по валейболу..
Роблячи вигляд що він радий додав хлопець
Істор було встиг щось сказати, але його перебили
-ви троє ідете на них без розмов.
Швидко вказуючи на Рейєна, Істора і Тассмана сказав Брайн
-і ще хтось один..
-Маріє?
Дівчина ліниво відкинула голову назад та вистромила руку
-в мене нігтики... В мене їх усіх там повідбивають...
Сказала Марія
-ну.. Добре..
Ледь похилившись в бік сказав Брайн
-пошукаю когось іншого..
Хлопець вже повернувся, але його щось зупинило
-почекай..
Сказала Нора
Брайн в надії повернувся назад
-так Норо?
-давай я піду, в минулій школі ми часто грали в волейбол..
Брайн покосився поглядом зі сторони в сторону
-а тебе там не вб'є тим м' ячем?
Запитав хлопець
-я шо сантиметрова чи що, куди іти треба
Підіймаючись з крісла сказала Нора
-дуже добре..
Посміхнувшись сказав Брайн
-ви троє лодарів, і Нора, зараз ідете зі мною
Акцентуючи увагу на Історі мовив хлопець
У відповідь той лише закотив очі
-не закотюй очі, повипадають..
Хвостиком виходячи за Брайном сказала Нора
В Істора вже підкіпало
Але зцепивши зуби той підвівся та пішов слідом як усі
-кофти повдягайте, надворі голодно.
Сказав Брайн очікуючи всіх в коридорі біля гардероба.
Його погляд встромився на Нору в футболці.
-да мені і так нормально
Відмовилась дівчина
-ага, а потім епідемія в школі на додачу почнеться... Кашель, соплі, горло. В таких випадках навіть горілка не допоможе.
Сказав Брайн заходячи до гардеробу
-ти глянь скільки в нас хлопців. І всі в один момент захворіють
Почулось відлуння голоса хлопця
Тут він вийшов, даючи Норі якусь темну кофту
-і в усіх температура 37 і 2!
-уяви собі як Істор при смерті пише заповіть на свою собаку!
По-акторському говорив Брайн
-матінко Брайне! Я помираю! Нехай моя труна буде з зеленим візерунком...
Перекривляючи Істора мовив Брайн
-так Норо, краще вдягнись, бо цього дурня я довше 5 хвилин не витримаю
Невдоволено сказав Істор
Допоки Рейєн та Тассман сміялись біля.
-що ти кажеш півничок?
Знущаючись запитав Брайн
-нічого голубчику
Єхидно зморщившись відповів Істор
-от і чудово. Нора, вдягайся і ходімо
Сказав Брайн зазираючи за рогом.
За 10 хвилин вони вже були біля роздягалки, де тренер поспішно метушився
-насилу, дуже радий бачити, я Ділан
Привітався чоловік посміхаючись хлопцям і Норі
-вже знайомі
Віджартувався Брайн
-де наша форма?
Додав той
Чоловік різко переключився.
Хоча і чоловіком його не назвеш, він був доволі молодий
-ваша спортивна форма в роздягальні друзі, дуже чудово що серед гравців є дівчина, в сусідній команді їх якраз не вистачає
Натякаючи сказав Ділан
Нора не подаючи виду зітхнула, і на новому подиху сказала
-чудово, я дуже рада цьому
Нахиливши голову сказала Нора
-жіноча роздягальня справа
-хлопці, на ліво
Додав Ділан
-ого Історе, ти що на ліво ходиш?
Підколола Нора
На що Брайн загиржав як кінь
-так, по його стороні
Підштовхуючи племінника додав хлопець
Всі розійшлись лише посміявшись
Нора штовхнула двері роздягальні, думаючи що там нікого немає
Неправда.
В роздягальні було багацько дівок
Всі глянули на Нору як на білу ворону
-доброго ранку, я Нора. Прізвище не називатиму
Нейтрально, та можливо невдоволено сказала дівчина заходячи всередину
На лавці був один комплект форми
На якому і сфокусувала увагу дівчина
десь всередині вона була невдоволена що вона, прийшла з хлопцями а в команді з якимось лярвами. На перший погляд
-я бачу ти не дружелюбна
Сказала дівчина ледь підходячи, схрестивши руки на грудях
Нора дещо відволіклась від форми, та глянула на неї
Її погляд встромився їй на груди
"ой. Де її морда?"
Подумала Нора, потів підвела голову трохи вище
На неї всромилась цілковита стервота
З досить гарним обличчям та світлими кісьми
Її обтягуючий одяг змусив дивитись навіть Нору, мовчати треба про хлопців
-так, є трохи, вітання з твого боку буде, чи мені не чекати
Фиркнула Нора
-а ти відверта. Я Тезер.
Протягуючи руку сказала Дівчина
-я вже сказала хто я
Потиснувши у відповідь додала Нора знову переключившись на одяг
Перед нею лежало щось біле, з зелено-золотистими стрічками
Підвівши щось одне дівчина окинула поглядом
Не дивлячись на те що майже всі були переодягнені, лише десь в кінці блиснула сорочка в клітку, Нора не встигла роздивитись форму
Вдягнувши футболку Нора глянула сама на себе в дзеркало біля.
-жити можна.
Діставши друге Нора закотила очі
-що за бісове лайно, його хтось вдягав?
Галасно кажучи повернулась Нора до дівчат тримаючи легінси в руках
Окинула поглядом. Зрозуміла що в них вдягнуті усі.
Потім глянула на свої штани, котрі були на декілька розмірів більші.
-я не буду вдягати це лайно.
Кидаючи їх на лавку та виходячи сказала Дівчина
-я відчуваю з нею у нас буде весела гра...
Мовила дівчина в сорочці
Вона була руссявою, досить милою та зовсім спокійною, очі її на диву були сірими.
-так Реббеко, маєш рацію
Усміхнувшись та окинувши поглядом назад сказала Тезер.
Форма красувалась на всіх чудово, у дівчаю обережно були підкреслені їхні форми, а хлопці... А потім дізнаємось
Нора залетіла до роздягальні немов затичка від вина.
В її руках були чоловіча форма
-оо, інше діло, ато дали якусь....
-так, саме її.
Сама собі сказала Нора вдягаючи чоловічі шорти, та затягуючи їх максимально щоб ті не спали
У дівок напевно що відвисла щелепа, якщо навіть та стервозна Тезер ледь очманіла
Допоки Нора щось буркочучи вдягала шорти.
Ну так звісно було краще.
Сказав би будь хто дивлячись на неї.
Всі продовжили сидіти в роздягальнях. Допоки тренер не сказав виходити на гру, та не назвав дівчатам команди.
Всі трибуни були зайняті. З усіх здавався величезний шум., хтось гомонів про своє, десь були кричалки.
Зі стель ниспадав прапор школи.
Зелене тло... Золоті обшивки... І дивне зображення когось рогатого.
І чи давно вони змінили герб?
Вже майже всі команди стали по місцях. Лише Нора запізнювалась.
В першій команді були:
Тезер, Істор, якась темноволоса дівка, якийсь змазливий мулат, та Брайн.
А от друга команда відігралась крутіше.
Джей очолив команду. Дивний хлопак.
Поряд був голубоокий блондин, що не міг встояти на місці в передчутті гри.
Ледь далі темно-руссява дівчина
Погляд її був втомлений, і ніякий волейбол їй явно не здався.
Тассман якось закотився туди.. А як невідомо.
Лишалось єдине місце для Нори.
На трибуні посеред сидячих місць стояв фізрук, готуючи промову.
За його першим проханням зал затих. Гравці перевели погляд
-шановні учні нашої школи..
Ехо розійшлось по залу
-я дуже вдячний вам що ви завітали на змагання..
-і вдячний за те що у ваших очах є потенціал.
-перед тим як ми розпочнемо нашу гру.. Хотілось би сказати вам що для тих хто палко закоханий в спорт... В особливості он ті задні трибуни... Я бачив що у вас в портфелях. Доп'єте після
В залі піднявся сміх, а десь гепнулась скляна пляшка
-от і я про те
Ледь піднявши руку сказав Ділан
-все ще, зараз серед наших гравців стоїть наш директор...
Остання репліка досить поважно та массивно розлетілась по залу, і всі почали повзати поглядами, та розмірковувати.
-Брайн Шест, прошу вас до слова..
Вказавши на хлопця сказав Ділан
Брайн не сильно бажаючи світитись на публіці почав підійматись по сходам.
Підійшовши до кафедри хлопець прокашлявся
-дорогі друзі.
В залі десь почувся сміх
Брайн ледь тихо просміявся.
Його руки сперлись на кафедру
-я чесно кажучи... Оооо Нора Вестер біжить
Прищурившись сказав Брайн
Після чого сміх залу розлетівся на стіни
А і справді, Нора вибігла із роздягальні
На що ще з початку засміялась
Підвівши очі догори намагаючись бути спокійною
-ну я до чого вів, ота группа здоров'я на задніх...
-ви до мене в кабінет зайдете після закінчення гри..
-на цьому цілком все... Щасливих вам голодних ігор...
Просміявшись хлопець спустився з трибуни, і в його руки полетів м' яч
За правилами гри, право на м'яч вибирається жеребкуванням.
Рука Брайна стиснулась в кулак
Навпроти нього став Джей
Намагаючись вистроїти погляд ватажка який готовий вбивати за перемогу
На що Брайн лише скептично повів очима
Гра почалась
Перші на правилами були ножиці.
Інші комбінації були настільки рандомними, що здогадатись було проблематично
Джей програв з першого разу.
І м'яч полетів до рук Брайна, від тренера
Джей лише стиснув зуби від підходячої злісті, але всеж таки відійшов на позицію
Виходячи за крайню лінію поля, Брайн очікував свистка.
Пролунавши на весь зал, м' яч з його рук ледь підлетів, а після стиснутою полетів на інше поле, де його відбив Рейєн
Нора стояла та спостерігала.
Як і всі внші
Трибуни ледь трохи стихли, але монотонний гомін залишився.
Удар за ударом. Джей намагався показати який він... Як би то сказати "гарний" з усіх фронтів.
Перший бал пішов на користь команди Брайна
Джей пропустив м'яч
Гравці змінили розташування на одну позицію
Тепер подачу дає Тезер.
Удар. М' яч вдало перелітає сітку, стоячій під нею ледь торкає м'яч, Рейєн підбиває його вище, перекидуючи назад
Стоячи під сіткою, Істор підбив м' яч досить високко, після чого Брайн перебив його з розбігу
Нора спостерігала за цим
"Бісова матір, Хільдо, а йому досить личить білий колір.. Чому всі в шортах а він у штанях." подумала Нора, але потім опустила голову донизу, дивлячись на себе
"питань немає. А Тезер ще така стервота... Так дивиться на нього, наче вже готова заскочити прямо тут"
Нора лише невдоволено відвела погляд
2:0 на користь команди Брайна
Нора декілька разів відбила м'яч, на останній раз він ледь перелетів за сітку, а стоячий по той бік не відбив його
2:1
Зміна позицій.
Тепер Нора і Брайн стоять одне навпроти одного
Хлопець лише посміхнувся, кинувши скепиичним поглядом на Джея
В ньому читалось "диви, який важливий"
Нора лише просміялась, кидати погляд на Тезер позаду нього, вона не хотіла.
Гра продовжувалась
Свисток за свиском, гол за голом, з часом зал зовсім розслабився, гравці почали сміятись, в особливості коли Брайн кричав якусь маячну коли відбивав м'яч.
Дівчата горлали на всю горлянку від сміху.
Джей все ще підгорав, бо рахунок був 5:3
Зміна позицій на полях, тепер Нора по центру.
Марія сидячи на трибунах стежила за тими хто треться біля Брайна
Її погляд невдоволено ковзав по дівчатам
-геть взагалі немає адекватних хлопців.
Сказала Марія ледь нахилившись до якоїсь дівчини
Та лише помахала головою
-і не говори.
Підперши голову рукою відповіла темноволоса дівчина
-але отой в штанях... Нічогенький такий...
-о так... Брайн Шест
В усмішці сказала Марія
-ви знайомі?
Перевівши погляд запитала дівчина
-я його коханка. Всього лиш.
У відповідь та змовчала
-я Агнешка якщо що...
Протягуючи руку з білими та довгими нігтями сказала дівчина
-Марія
Посміхнувшись відповіла та.
В залі тим часом Нора планувала відбити м'яч, з розбігу крикнула "я!" та добряче влупила по круглому різнокольоровому, що той зі свистом полетів далі.
-Давай Нора Вестер!
На все горло крикнула Марія, встаючи з трибуни на секунду
Дівчина з грального майданчику повернула голову на подругу, помахавши їй рукою
Тут почувся ще більший тріск удару по м'ячу, що полетів в Нору від Брайна
Потрапляючи в голову у той момент коли та повернулась.
Блиск! Аж зірочки полетіли
Нора гепнулась на підлогу хапаючись за лице
По той бік майданчика почулись нецензурні лайки на весь зал.
Марія тут же змінилась лиці.
Брайн перебіг зі своєї частини до лежачої Нори
-все в порядку? намагаючись підняти дівчину, навіть в страхі за неї запитав хлопець
Дівчина відвела руки, з яких цівкою потекла кров
-Брайн Шест!
Почувся свисток та голос тренера
-дискваліфікований!
-за що!?
Обуренням крикнув той
-за нецензурну лайку
-да ідіть ви до біса!
Крикнув хлопець переключаюсчись на Нору
Навколо неї стало декілька людей
Рейєн також підійшов
На очах Нори від болю накотились сльози, що у суміші крові злітали на підлогу
-Норо підводься, відведемо тебе до мед пункту
Тендітно сказав Брацн обережно беручи Нору з допомогою Рейєна під руку
Дівчина геть зовсім нічого не бачила
Кров летіла немов водоспад з гори
-я залишусь тут?
-звісно, грай далі.
Відповів Брайн тримаючи Нору аби та встояла на ногах виходячи із залу
Дівчина ніби не хотіла плакати, але із-за болю сльози летіли самі.
Вийшовши до коридору Брайн зупинився
Нора намагалась зупинити сльози, аби не здатися слабою перед Брайном
-тихо, куди ти поспішаєш
Беручи лице Нори в руки сказав хлопець стираючи сльози
-ходи на руки, бо ти не дійдеш.
Тихо сказав хлопець
Дівчина лише завертіла головою
Краплі крові були на одязі друзів.
-я замурзала твою футболку
Сказала Нора намагаючись стерти кров
-все в порядку, дурненька, про який одяг зараз може іти мова
Відповів Брайн
-сідай но тут
Ледь примощуючи Нору на лавку сказав той, а сам пішов до роздягальні, за декілька секунд виходячи зв своєю накидкою
Вкривши плечі Нори той сказав
-ідеш на руки.
-я сама, все добре.
Ледь говорячи скрізь сльози сказала та
Брайн лише терплячи закотив очі та зітхнув.
-добре, як скажеш, ходімо.
підводячи Нору з лавки той обережно повів її до виходу
-який ідіот планував цю школу, чому лазарет в іншій частині території
Ведучи дівчину невдоволено пробурчав Брайн
-ти..
Ледь сміючись скрізь сльози сказала Нора
-я взагалі не знав що вона будується, я дізнався що я дирнктор школи сюди з тобою приїхав
Вмикаючи дурника відповів Брайн, намагаючись розвеселити Нору
-сильно болить?
Запитав Брайн, а всередині все перекручувалось від того що це зробив він, аби це був хтось інший, то той би добряче налупцював його.
-трохи...
-ну зачекай, зараз ми дорогу перейдемо..
Сказав Брайн дивлячись на те як по його долоні тече її кров.
-зараз тобі прикладуть щось холодне, дадуть попити водички... А потім ми повернемось до корпусу, поп'ємо чаю... Що ми ще зробимо... А я не знаю що ми зробимо...
Вперше в житті він потрапляв у схожу ситуацію з дівчиною.
Всередині ходором ходив табун биків, що кожен раз чіпляли щось таке незвичне.
А кров все ще летіла на дорогу, що здавалось була порожня, а її ширина короткою.
-ти така везуча, Норо, я прям не можу наскільки..
Заговорюючи зуби дівчині сказав Брайн
Але сам собі заговорившись не дивився по сторонам, в останній момент глянув у бік Нори, дивлячись як на них летить сірий автомобіль.
Відштовхнувши у бік дівчину, Брайн ледь встиг відійти сам.
Допоки машина заіскрила колесами.
Останній подих на думку кожного міг би бути зараз.
Декілька секунд допоки всі були напружені.
Брайн розплющив очі. Перед ним була машина батька
-да я вже задовбалась падати!
Сміючись, плачучи, вмиваючись сльозьми у суміші крові сказала Нора лежачи на асфальті
Брайн глянув на сидячого батька за кермом
-да як же ти мені набрид!
Закричав Брайн підходячи до сторони батька
Смикнувши двері автомобіля з усієї дурі, так що ті аж гепнулись.
Вхопивши наляканого батька за шиворот той виштовхнув його з салону, що той покотився на землю.
Майже до лежачої Нори
-горів би ти скотино в пеклі!
Закричав Брайн знов хапаючи батька за бари.
Той ошелешено глянув на нього, не роблячи нічого.
Здавалось що той навіть не дихав
Брайн штовхнув батька, вдавлюючи його в авто
-чому ти завжди з'являєшся в моєму проклятому житті тоді коли не потрібно. Чому ти взагалі з' являєшся в ньому!?
Крикнув Брайн, ледь стримуючи себе від того аби добряче відлупцювати Реффа
До Нори підбігла Лора, що сиділа в машині
-все добре дитино?
Запитала та, не дивлячись на крики пасинка
-так, все в цілковитій нормі
Відповіла та сміючись
-я тебе колись вб'ю!
Крикнув Брайн ще раз вдаряючи батька об машину
-да заспокійся ти!
Крикнув Рефф намагаючись скинути руки сина з власного шиворота
Але його спроби були марні
-я тебе скотину застрелю десь посеред ночі, з якої чорної дири ти тут появився!?
Вже ледь чутно прошепотів Брайн, тримаючи у собі злість.
Він знав. Руку на батька - не підніме. Але з кожною секундою він все менше себе контролював.
В один момент хлопець замахнувся, але удар прилетів по корпусу машини. Ледь поряд з головою Реффа
Білки очей почали червоніти, а батько все більше лякався подіям.
Десь позаду почувся чійсь свист, на який Брайн явно не звернув увагу
"зупинись.. Брайн зупинись... Ти перетворюєшся на нього самого... Не ставай ним..."
Крутилось в голові у хлопця, але голос Диявола в середині з кожною секундою був сильніший. За кожним ударом по автівці, рука все більше червоніла. А після останнього шкіра тріснула, і із долоні потелка кров.
-радій що це не твоя кров. Скотиняко..
На останок сказав Брайн обриваючи руки з батька
Зробивши глибокий подих хлопець різко повернувся, а перед собою побачив Рейєна та Істора.
-а шо такеє?
Стервозно запитав той, переводячи погляд на Нору котра вже стояла з Лорою. Та намагалась зупинити кров
-і ти його не вбив? Диво.
Сказав Рейєн. Лише фиркнув на Реффа.
Він знав яка та тварюка, але стримувався аби сказати йому щось
-Норо. В медпункт.
Сказав Брайн підходячи та беручи її за руку
-мачехо дуже дякую. Свого чоловіка забери до біса відси. Допоки я не повернувся
Сказав хлопець відволікаючи Нору до себе, зиркнувши на Лору
-все в нормі? Мій батько ідіот.
Скрізь зуби сказав Брайн
Нори стирала сльози і кров.
-та все в нормі, чого ти
І вже було не зрозуміло, чіє то крапає. В Нори з носа, чи руки Брайна.
Хлопець лише декілька разів струсив її, аби та не заважала. Біль він не відчував.
Лише повільно тікаюча в паніці злість.
Дійшовши до кінця дороги, перед ними постали двері лазарету
Брайн відчинив їх, обережно заводячи Нору
За декілька хвилин кров була успішно зупинена
-що у вас з рукою?
Запитав лікар, дивлячись на Брайна з під лоба, паралельно пишучи документацію
-та.. Це копійки..
Сказав Брайн знову струшуючи кров та ледь ховаючи руку за спину
-сестро, забинтуйте.
Кинувши поглядом сказав лікар
Молода медсестра підвелась, взявши з аптечки якусь рідину та бинт.
-сідайте на кушетку. Давайте руку
Дружелюбно сказала медсестра підходячи до хлопця
Той лише жалісно зітхнув, сідаючи на вказане місце.
Допоки Нора сиділа поряд.
Перекис водню зашипіла, коидуючи білою піною всю площу порізу