Знайди Годинник
-тобі доведеться постаратись аби впоратись з цим ділом, друже.
-я все розумію.. Думаю що зі своїми партнерами мені ніщо не завадить його прибрати.
Впевнено сказавши, хтось клацнув зубами. Крісло трохи проскрипіло.
-ти справді згоден взятися за цю справу?
-так, згоден.
В кімнаті було геть темно.
Лише промені місяця пробивались із вікна через жалюзі
Почувся скрежет завіс шафи.
Об стіл щось добре гуркнуло.
-ось його досьє. Можеш пробігтися очима, коли будеш їхати додому.
-добре.
-і знай. Я покладаюся на тебе. Бо вважаю що ти єдиний із усього "ЛЦФ" хто і справді уміло виконує власні завдання.
-я не підведу вас.
-я знаю, саме по цьому і впевнений що твоє татуювання майорить різнокольором не просто так.
Крісло скрипнуло. Ніби з нього хтось підвівся.
Досьє що було на столі, повільно опинилося в руках.
-справа буде зроблена неперевершено.
Почувся монотонний голос
-я сподіваюсь на це...
-в ім'я пресвятої Матарини
-за ім' я Диявола.
Двері тихо клацнули, і кімната лишилася з одним відвідувачем.
<><><><><><<><><><><><><><><><><><><>
-думаю з цим у нас не виникне проблем
Поправляючи краватку сказаф Рефф
До світської зустрічі у височенній будівлі лишалися лічені години
-і коли ти тільки встиг пофарбуватися?..
Підходячи до чоловіка, проводячи рукою по його плечу запитала Лора
Рефф на те лише усміхнувся
Ай справді, волосся чоловіка було немов смола. Да і очі, стали різкішими та колючими. Темними. Вбиваючими
-тату, мені здається ви з Брайном від нас щось приховуєте..
Задоволено сказала Міто
-з чого ти взяла?
Трохи повертаючись запитав чоловік.
- я бачила ваші старі фотографії, Брайн на них зовсім не такий. І волосся у нього геть не чорне. А тут і ти почорнів
Просміявшись сказала Міто
-полиш, Брайн став дорослішим.
-а ти тату?
-а я... А я став молодшим
Усміхнувшись сказав чоловік
-кумедні ви
Відповіла Міто
-ще декілька хвилин, тай поїдемо.
Сказав Рефф підходячи до столу
-а чому до нас не приїхав Брайн?Запитала Міто
Рефф завошкався. Думаючи над відповіддю
В голові майорились його слова
"я тебе ненавиджу"
та "це ти зробив мене таким"
В голові перебиралися варіанти відповідей
Від "він більше не мій син" до "все добре, він просто зайнятий"
-думаю Брайн...
Почав чоловік, але раптом вмовк. Зробив подих, і продовжився :
-він просто дуже зайнятий. Зараз хлопчикам потрібно заробляти багато папірців.
-зрозуміло. Думаю він скоро звільниться
Відмахався чоловік
На лівій грудині, щось неприємно палило, ніби свіжа рана
<><><><><><><><><><><><><><><><><><>
Зовні було прохолодно, але багатоповерхова будівля могла легко виправити це.
На майже останньому поверсі вже все готово. Все що потрібно для світських бесід. Алкоголь. Цигарки, і видовища. Що будуть пізніше...
Автомобілі зупинялися на стоянках, досить дорогі, новенькі, немов тільки з салону
Одна із них це машина Брайна Шеста. Сама гарна. Сильна. Різка.
Навіть підходити страшно. Не те що їздити
А її власник ще більше неприборканіший. Непокорний.
Ні одна людина не поставить його на коліна.
-справа досить легка. Ми впораємось.
Сказав хлопець кидаючи ключі від автівки Тассману
-не втрачай контролю. Махнеш рукою.
В посмішці сказав хлопець
-лади.
Помахавши рукою відповів Брайн
Його темна накидка що на спині була велюровою, аби не привертати уваги, почала віятись по вітру
Тассман зачинив машину. Пішов слідом.
Обоє виглядають непримітно. Геть зовсім не схожих на латентних вбивць.
Хлопці перекинулися поглядами
-думаю нам нічого не завадить.
Усміхнувшись сказав Брайн.
І кінець його мантії блиснув за дверима
-ніколи не сумнівався у тобі, батько.
Сказав Тассман і пішов далі.
Поверх за поверхом. Все було продумано кристалічно чудово. Нічогоб не завадило.
Під поясом - малий ніж. Що здатний порізати пласт тонкого алюмінію.
В голові - чудовий план.
Керуючись не манією грошей, а бажанням стати кращим для самого себе.
Шкода батьку не повідомиш. Поки що.
Татуювання дерева було забите майже всіма кольорами. Кожна гілка із сотень значила особливий статус у ЛЦФ. І кожен колір значив щось важливе.
Зайшовши у ліфт, Брайн посміхнувся двом дівчатам, що лише дзвінко засоромилися.
-вам на який
-на той який і вам
Зі смішинкою відповіли дівчата
Брайн просміявся. Натискаючи кнопку 16 поверху.
Під посмішкою крився вбивця. Позад якого не одна відрубана голова. І не одна вбита людина.
Аби хтоб знав. То сказав що він самий кровожадніший у своїй сім'ї. Ще з самого початку роду не могло бути найлютішого та найбільш безжалісного.
Доки ліфт тихо підіймався, Брайн декілька разів посміхнувся дівчатам. Аби ті не подумали що він ненормальний.
Надворі вже смеркало. Перша зірка зійшла на небо.
Ліфт відчинився.
Куди поділися дівчата?
Вийшли на поверх нище.
Вітер повіяв з відкритого даху. Залітаючи до ліфту. Піднявши мантію Брайна у повітря.
У залі під відкритим небом було безліч людей.
Один подих, і Брайн вміло загубився серед них. Аби не привертати уваги.
В руці з'явився келих вина. Що досить дивно
Десь подалі, приходили люди. Серед них і Рефф з сім' єю
Брайн, не дивлячись на те що був досить далеко, зумів побачити батька.
-трясця.... Ти звідки тут..
Крізь зуби сказав Брайн
Келих в його руках наче нагрівся, щеб трохи і вино у ньому закипіло.
Брайн повернув голову, подивившись до верху. На балконі стояв Тассман, опираючись на перила огорожі, в руках склянка.
Питально кивнувши, хлопець трошки покрутив рідину в посудині
Брайн лише ледь помітно помахав рукою, не піднімаючи її.
Тассман одобрюючи махнув головою.
Свято продовжувалось, музика грала, люди - гомоніли.
Брайн відчував себе спокійно та впевнено. І навіть поява батька у залі, ні на секунду не зрушила його стійку впевненість.
Час минав.
Ціль ставала все блищою до залу. Верніше до своєї смерті
Його ціль- антагоніст що винен величеньку сумму грошей, і за якого дали гарну копієчку.
У зал з ліфту війшла розкішна дама. В темно-зеленому вельветовій сукні та в білих тонких рукавичках
В руках її - віяло.
Брайну ця особистість була знайома.
-ця може допомогти у цій справі....
Майже нечутно мовив Брайн, пригортаючи склянку до крон губ.
В думках його було лише тонкий запах перемоги та смак крові
Відставивши склинку, той підняв голову доверху.
Махнувши Тассману головою, спрямувався до дівчини у вельветі.
Та стояла біля столу з напоями
Брайн спокійно підійшов до нього, підхоплюючи келих вина
-яка приємна зустріч.
Ледь чутно сказав Брайн
На що дівчина лише гордівливо посміхнулась
-і тебе рада бачити.
З піднятою головою сказала та.
-чого хочеш?
Ледь глузуючи запитала дівчина
-допоможеш мені у деякій справі
Зиркаючи навкруги сказав Брайн
-з якого це переляку я повинна допомагати тобі?
Водячи гордим поглядом сказала дівчина
-а з такого..
Надпиваючи, сказав Брайн. Сам хлопець підійшов блище, його рука потягнулась до шиї дівчини
-ось такий переляк, котрий може здати тебе з усіма тельбухами та органами.
Ледь скидуючи пасмо волосся, сказав Брайн, єхидно усміхаючись
-якаж ти свиня Брайн.
Злісно та пошепки пришипіла дівчина, ледь помітно схопивши хлопця за руку
-а я про що.
Клацнувши зубами перед носом, прошепотів Брайн, підхоплюючи дівчину у танець.
-як в западлу, на тебе свиню вальс почнеться.
Невдоволено прошепотіла та, входячи у ритм
-саме так.
Єхидно відповів Брайн
-так що тобі потрібно?
Невдоволено прошепотіла та
-Хільдо, я взяв дуже цікаву людину. Мені потрібно щоб ти навела шуму.
Ледь оглядуючись сказав Брайн
-тц, горів би ти. Добре.
Відповіла Хільда
-Марію бачиш? От і з нею пошумите.
Задоволено відповів Брайн
-добре, я тебе почула.
Сказала Хільда повільно відпускаючи плечі Брайна
Хлопець майже непомітно зник між столами
Підходячи до того самого місця, зверху якого стояв Тассман
Глянувши на нього, той лише згоджуючи махнув головою
Після мовчки "засів на дно"
Минув не один десяток хвилин у очікування
Допоки серед спокійної музики та тихих розмов не пролунало бите скло
На мить зал замовк, озираючись
-ах ти стерво!
Почулось із середини залу
Люди почали підходити до скандалу
Почувши голос Марії, Брайн заспокоївся
Це означало що все іде по плану
По абсолютно чистому, без домішок плану.
На губах була ледь помітна посмішка
Котру кожен раз закривала склянка коньяку
В його думках вже був ніж, який обережно переріже останню ниточку що буде тримати тіло.
Розпал конфлікту між Хільдою та Марією був дуже близький
Вселюдна увага була скована до об'єкта конфлікту.
І ніхто навіть не помітив, як двері ліфту роз' їхались у різні боки
І з кабіни вийшла вона.
Потенційна ціль Брайна.
Позад нього три здоровецьких амбала. 2 на 2.
Але... і це не сталоб проблемою.
Все що залишалось - чекати.
Брайн поглядом супроводжував свою жертву.
Марія та Хільда кричали на весь зал, привертаючи увагу лише до себе.
Тассман чекав зверху.
"а мені завжди хотілось прибити тебе. Скотино"
Подумав Брайн, чекаючи допоки його жертва зрушить з місця.
Піднявши голову доверху, Хлопець махнув двома пальцями. Даваючи знак Тассману
Той, за долі секунди зник з поля зору
Стукіт серця став трошки голоснішим, його відлуння неприємно пульсувало в голові
Хлопець зробив подих, приводячи себе до норми. Хоч він і був впевнений у собі та власних можливостях, раптом, десь у закутках тіла з'явилось дивне передчуття.
Алеж не ставити хрест на всьому через якийсь дурний ледь відчутний тряскіт десь у сонячному сплетінні.. Особливо коли все сплановано краще ніж "втеча із Шоушенка"
Ось і Брайн подумав дещо схоже.
Його думки крутились допоки із-за вугла не вийшов "офіціант"
Під прикриттям якого був Тассман.
На його підносі було декілька фужерів з рідиною
І ні, тут все не як у фільмах. Що в випивці 100% отрута. Занадто банальний та заїздженний.
В фужерах дещо інше. Що не несе шкоди організму. А навіть навпаки. Пришвидшує обмін речовин.
Зникнувши у натовпі, що зібрався у результаті конфлікту, Тассман продовжував діяти.
Брайн чекав сигналу.
Звідки? Все дуже просто.
Місце де сидить його жертва, дуже чудово видно Марії, яка у той час за галасно конфліктує з Хільдою. Час від часу Хільда поглядає у тут сторону, аби дати тілесний сигнал Марії
І щоб та галасно крикнула "якаж ти лярва!"
Коли жертва повз час після випитого алкоголю захоче вийти.
Як тільки Тассман підішов до столику, пролунало
" Блядюко!"
Це дало Брайну привід підготуватись
Адже за декілька хвилин природа покличе жертву
Так і сталось.
Не минуло і 4х хвилин як Марія крикнула:
-якаж ти лярва!!!
Брайн зробив подих, відклав склянку у бік
Та повільно спрямувався у сторону виходу у коридор. До якого теж прямувала його жертва.
Рівно біля дверей, хлопець "випадково" штовхнув його плечем. Що змусило жертву ледь трохи припідняти руки
-вибачаюсь, я поспішаю.
Напівоберту сказав Брайн виходячи у двері
Чоловік лише махнув головою
Невстигнувши сказати нічого у слід.
Ледь потерши плече, жертва кинула погляд, декілька секунд, і пішла слідом за ним
На його думку шляхи з "ввічливим" незнайомцем, не перетнуться ще раз. Що дуже помилково.
Брайн досить швидко відірвався вперед. Опинившись у вбиральні на хвилину раніше його жертви
Зайшовши за остінок між кабінкою та вікном, хлопець прийнявся чекати, допоки чоловік не зайде.
Декілька хвилин цвинтарного мовчання без єдиноно подиху. І двері до вбиральні відчинились.
Повільно. Лише неприємний скрежет не змастяних петель, немов смерть пройшлась між коридорами нічної лікарні.
У відображенні дзекрала Брайн побачив того кого очікував. Свою жертву.
Чоловік лише потираючи плече, сперся на раковину.
Перед очима Брайна із пам'яті пролетіли речення із досьє.
В особливості " спадкова Астма"
І справді, в кишені чоловіка щось дивно випирало.
Жертва трохи прокашлялась, та глянула у дзеркало.
Декілька секунд, поводивши поглядом у його відображенні, чоловік знов опустив голову.
Підступно та підло, приступ Астми підбирався до горла.
-Майлз Пректер.
Почувся голос позаду
Чоловік різко підвів голову. Дивлячись у відображення, немов у фільмах жахів. Позад нього стояв його майбутній вбивця. З'явившись нізвідки.
Рука Майлза повільно потягнулась до кишені. За інгалятором. У будь-яку ціну чоловік хотів зробити подих, аби вберегти життя.
-тихош. Куди так поспішаєш.
Сказав Брайн зупиняючи його руку
Чоловік повернувся. На що отримав удар. Що змусило його ледь трохи прилягти на раковину.
Вхопивши жервту за шиворот, хлопець потягнув чоловіка на себе, починаючи душити його.
Крок назад. Ще один.
Тепер вони у туалетній кабінкі, двері якої самі по собі зачинились.
-а тобі казали що потрібно слухати. А ти не слухав.
Крехочи сказав Брайн, даючи натиск, та душачи Майлза.
Рука чоловіка майже безсило намагалась відтягти міцну хапку ліктя нападника.
Ще трохи, і тіло Майлза лежалоб на підлозі. Допоки у вбиральні не почулись кроки і погрожуючі голоса
Сварка на підвищених тонах завадилаб Брайну вбити Майлза.
Хлопець лише невдоволено гаркнув, чекаючи допоки сварка стихне і він зможе продовжити свою справу.
Брайн був готовий тиранити Майлза вічно. Тримати його ледь не до втрати свідоми, а потім в останній момент давати йому ковток рятуючого та свіжого повітря.
Але, в його голові відбувся постріл прозріння. По тілу вперше за довгий час пробіг кип'яток з страху перед.... Перед батьком.
Голос якого він почув в вбиральні майже біля кабінки у якій він був.
Здавалось якщо замовкнути, то стукін серця можливо почути навіть самому Реффу
-говори скотино куди ти подів документи!
Агрессивно сказав Рефф. По відчуттям вдаряючи шибами по металевим дверям.
-я тобі нічогісінько..... Кхех... Не скажу..
Кожне слово давалось чоловіку неймовірно тяжко. Його часто рване дихання було важким.
-а раніше у вас у ЛЦФ були набагато кращі наймити...
Додав чоловік, намагаючи скинути руки зі своєї шиї
-те що ти бачиш мене вперше не означає що я нічого не візьму з того що мені потрібно.
Почувся ще один глухий удар. Голоси чоловіків стали неймовірно низькими та тихими.
Брайн затримав дихання, намагаючись прийти до тями.
Але Майлз, борячись за власне життя, з останніх сил штовхнув двері кабіни.
Декілька секунд. Рефф повільно, немов монстр повернув голову.
Мить переглядок між чотирма чоловіками..
Здавалось що тут не вистачає лише ядерного вибуху.
Раптом, чоловік що ще декілька подихів назад безсило висів у руках Реффа, зривається немов собака з ціпка. Вдаряючи Реффа в живіт та швидко переховуючись у коридорі. Знаючи що за ним ніхто не біжить.
Різкий приступ крові до голови, змусив Брайна ледь послапити хапку.
В голові з'явились різкі простріли, та біль.
Немов та сама ломка, декілька років тому після неякісних наркотиків.
Потім різкий прострліл глухого болю у коліні. Майлз зумів вирватись. Разом з цим дістаючи інгалятлр з кишені.
У головах свистіло неначе від вибуху звукової шашки.
В очах все біло, немові розлите молоко на воді.
Затерплі кінцівки - Брайн сприйняв як щось знайоме.
Майлз, хапаючи немов останній подих ліків, ледь не падаючи, але зумів дати дьору.
У очах Брайна двоїлося, троїлося, а може і десятилося. У вухах почувся стукіт серця.
Свист.
Брайн намагався робити подихи глибше. Аби пережити дивний приступ.
З часом все почало вщухати. Немов той самий момент після жахливого переляку. Коли ти забитий сидиш у куточку, закривши голову руками. Рвано дихаєш. Чекаєш допоки хтось тебе вдарить, але проходить час, і ніяких дій ніхто не вирішує здійснити.
До слуху Брайна доносились лише крихчання батька, котрий ледь не стояв на колінах та тримався за сонячне сплетіння.
Хлопець поводив поглядом. Він відчував... Немов залишок його душі, що по договір лишається у нього, кудись повільно витікає... Куди??? Немов змія по піску у пустелі залишаючи за собою чорно-білий слід завдовжки у цілі кілометри безкрайнього шляху.
Голова ледь трималась на плечах. Погляд був немов прорізаний осокою.
Скрізь майже закриті очі, Брайн зумів побачити, як двоє людей у чорному забігають до вбиральні.
Один підходить до батька. Вдаряючи його ногою, аби завадити різким рухам.
Інший - повільно підходить до нього. В його руці - шприц. Ніколи раніше незнайомий йому. Тому-що в його руках ніколи не було справи яку він не зумів виконати.
Голка ледь відчутно розрізала шкіру. І поділка за поділкою почали повільно текти по венам Брайна
У кінцівках потепліло. Хлопець втратив свідомість.