Лист Катерини з Канади до мами в Україну
Люба моя матусю!
Ми давно не спілкувалися і я вирішила дати тобі знак про себе через такий великий уривок часу. Нещодавно у тебе народився онук – справжній богатир! П'ятдесят три сантиметри та чотири кілограми! Я назвала його Максимчиком, ми, до речі, живемо в Канаді. Нас прийняли в діаспорі добре, багато хто допомагає. Я вирішила продовжити навчання та вступити наступного року до коледжу, тільки треба підтягнути знання мови.
Насправді я написала тобі вибачитись. Вибачиться, що розчарувала тебе своїми вчинками. Мені дуже соромно що я не послухала тебе, коли ти мала рацію. Тут я правда перегнула палицю, адже Іван виявився навіть гіршим, ніж мені казали. Але це мій досвід і лише мій шрам на серці. До того ж я не хочу звинувачувати його просто тому, що завдяки йому у мене є син якого я шалено люблю. Часто я сумую за тобою і татом. Мені не вистачає вас, а ще більше не вистачає рідного краю.
Я пробачила тебе, адже мій психолог порадив не тримати образи. Це твої помилки, а мені лише залишається намагатися бути гарною мамою для свого малюка. Я сподіваюся ви теж сумували за мною. Будь обережною, я тебе люблю
твоя Катя