Від автора
Іноді ми не надаємо значення таким речам як наша Батьківщина, наша національність чи під яким ми ходимо прапором, забуваючи про історію наших земель, народу. Ми припиняємо віддавати данину предкам завдяки кому ми маємо небо, життя і хліб на столі. А деякі люди взагалі плутають лукавство із патріотизмом. Ситуація в якій ми живемо зараз наочно багатьом показує хто є хто, але тільки сама людина має вибір кому і у що вірити.
Катерина не була патріоткою, для багатьох вона є зрадником України. Так бачать її ті люди, які користуються уявним патріотизмом, лукавством і самі зраджують традиції нашого народу. Адже не мова — показник національного духу. Ні музика, ні книги ні фільми не є показником справжнього патріотизму.
Український патріотизм – це вогонь, іскра всередині кожного українця. Це тече в нашій крові. Від маленької до великої, від дитини до старого, від військового до працівника Укрпошти. Цей вогонь здатний відстояти нашу землю, захистити людей, поставити місце нашого ворога. І вже не має значення які помилки робить людина, якщо після цього її іскорка зайнялася червоним полум'ям патріотизму та відданості своїй країні. Ми не той народ що здається, ми не той народ, який легко продається, ми - сміливий, гордий і волелюбний народ що завжди стоїть на своєму.
Московська порода нам не товарищ. Нам складно зрозуміти їх як і їм. Майже всю історію України Російська Імперія всіма способами намагається підкорити собі наших людей та наші землі. Мабуть вони не розуміють, що наш народ – не їхні люди, що неможливо підкорити волелюбну козацьку кров такими жалюгідними способами.
Тяжка доля видалася у нашої героїні - полюбити московського перевертня, але не нам її звинувачувати чи засуджувати. Тому що кохання – жорстока штука, яка не шкодує нікого. Ніколи не усвідомлюєш кого ж вибере твоє серце і хто саме буде милий твоїй душі. Це її досвід, і нам залишається лише брати мораль цієї історії.
Не дарма ж писав Т.Г.Шевченко: "Кохайтесь чорнобриві, та не з москалями!"