Я нарисую тебе счастье

Моє майбутнє – твоє минуле,

Ми наче в різних кутах заснули.

Ми наче в різних вимірах часу,

Ми, як сінкопа в теорії джазу.

Зіграти складно, але без неї

Немає у джазу форм та ідеї.

Не співпадають думки і дії,

Різняться наші свята і події,

Але, щось є нескінченне і вічне,

Серйозне щось є і щось трохи комічне,

Щось дуже крихке і невловиме,

Одне на двох щось таке неділиме,

Що з'єднує нас крізь роки і негоду,

Дарує небачену нам насолоду.

І цим дисонансом до крику дратує,

І музику щастя нам знову диктує.

А у диригента життя в безнадії

Від дикої втоми падають вії.