Я нарисую тебе счастье

Десь, колись я вже жила,

Щось я їла, щось пила,

З кимось я жила в любові,

Комусь юність віддала.

Хтось мене там ненавидив,

Хтось, можливо, осудив,

І під пересуд сусідів

Мою совість розбудив.

І колись вже жалкувала

Я про страчене життя,

Пристрасть комусь дарувала,

І зникала в небуття.

Я була, я точно знаю,

Вчора, торік і колись,

Може й правда щось згадаю,

Щоб сумління розійшлись.

Може я була, як море,

А можливо, як ріка,

Або як великі гори,

Як тополя та струнка.

Хтозна, ким і чим була я

Хтозна, ким я буду ще,

Та хотілось би пожити,

Як пустеля під дощем.

Кожен день і кожен подих -

Як останній, досхочу.

І сумлінь ніяких, жодних -

Крила є, і я лечу.