Невідповідності (І)
Частина I
Огидна Венера
В один липневий день під липой по обіді,
Як на спекотнім тлі літневім це бува,
Натхенно й стрімголов упали у розпліддя,
Як яструби з небес, кривих створіння два.
Несамовито злившись в почуттів фонтані,
Зціпившись міцно у кубло-коловорот,
Смердючі, як кнури, спітнілі, як у бані,
Всмокталися вони один одному в рот.
Нездарно з'єданні шматки хребетних ланок,
Дрючки позамість рук, ціпки позамість ніг –
Що залишається почварам наостанок? –
Тремтливо збитися в вологий свій барліг.
Але ж вони, вони!, також живі створіння!
Як все живе, вони, настирливе ниття
Знівечених кінців і чрева скаженіння
Втамовують, і це – свята мета життя.
Безмежно радий я безмежному лібідо,
Що виробля дива для камери мистецтв
В колекцію чудес вульгарної Кіпріди —
Раптовий наслідок загрáвання й кокетств.
Я келих підійму за животворче свято!
За винахідливий міцний царат природи!
Щоб біологія множилася завзято:
Щобільш запилює, то соковитіш вроде.
Хай квітне квіт життя! Нехай у шлюбнім танці
Жага нарешті дасть насичені плоди!
Міцелій цвілі візерунком на фіранці
Цвіте, не знаючи, навіщо і куди.
Танцює швидко й час, як Пан біля багаття
Заводить й пестить німф продажних до злиття,
Щоби в квітневий день під оплески завзяті
Із чрева вичав'лось браковане дитя.
27-го жовтня, 2024 року