Стихи

Кожнѝй момент життя – це мить вмирання.
Спіши його наповнено прожити.
Скоріш! Скоріш! Яко гірська вода,
Невпинно і без миті зволікання
Здіймати камені! кипіти!
Допоки не розчинеться хода
Захопливо в калюжі.
Жалюгідно.

Спіши цей час прожити плідно,
Бо кожна мить життя – це мить вмирання.
Так все життя?
                   Так швидкоплідно?
Авжеж, заради фруктів та вина,
Сполук всеможних криптосмислів.
Щасливий, хто читає стисло.
У візерунків цих канва одна:
Дві суті, corporis і ratio,
Злили одвічная війна
І потяг обопільний до злягання.
Щомиті вислід альтеркації
Вбирай. Заради плоду й шумування.

Чи, може, зупинити мить?
Чи не зробити миттю завмирання?
Щоб кожний спалах «є» не спопелить
У прахівниці миті умирання.
Щоб бути та щоб жити мимохідь,
А не покірно ждати поховання.

11 липня, 2024