Стихи

Чи можна бавитись мені зі злом?
Таким гарячим і таким студенним,
Що, наче шпиль у небеса, натхненно
У пекло рине серцем і чолом.

Легке патякання непринужденне -
Й глибокі діялоги за вином.
Вʼязкий, навʼязливий і млосний бром
Закохує сильніш мене щоденно.

Колись воно підніме клин, аби
Пробити голову мою з затилля,
Гадаючи, що збився я з лічби.

Та зло тупе, як ним підняте брилля.
Збоченний я дістав його з «запилля» —
Й мені його підняти на диби.

__________________________

Мій погляд перевтілює відразу
В оголено-принадного сукуба.
Тут пошесть нездоланної прокази,
Хвороби задоволення сугубо.
Відповідати болем на заразу -
Це дуже естетично і негрубо,

Щоб ця сива повітряна зола
Тепер вродила ліпші квіти зла.

11.09.2024