Чорний
Це історія про хороброго кота, що народився в невеличкому селі міського типу, як і всі двірні коти, в якомусь гаражі, де добрі люди поставили картонну коробку зі старими ганчірками. Спочатку господарі мали намір виводок втопити, але кішка вчасно перенесла кошенят, ніби чула щось не ладне. І вийшло так, що їх не знайшли, навіть подумали, що самі пропали. Але ті лише тихо росли, а потім вилізли і познайомилися з людьми. Малих котиків всі люблять, тому люди змирилися з фактом їх існування, навіть почали трохи підкормлювати.
Так і прижилися двоє кошенят, одне чорне як вугілля, а друге риже. Як воно так з кольором вийшло – тільки природі відомо. Рижого назвали Рижим, а чорного Чорним. Власники не дуже переймалися оригінальністю, вони просто реалістично дивилися на речі. Чорний частенько потрапляв в неприємні ситуації, через відому пісню про нещастя від чорного кота, та суєвірря про нечисту силу в його ястві, люди не любили чорного кота. Йому меньше перепадало риби, коли господарі поверталися з рибалки, більше просто перепадало. Так він і ріс, дивлячись на свого розбещеного брата. З тілом Чорному тоже не дуже фортонуло, худий, та ще й шерсть постійно линяє, в період дозрівання виглядав як мертва курка, в процесі вищіпування.
Час плинув і Чорний вирішив піти своєю дорогою, слідуючи материнському прикладу. Бо мати, сумлінно виконувала своє призначення, зустрівши нового, породистого кота відразу ж оставила дітей і втекла – наводити нових. Наш котик був не дуже емпатійний, його не цікавили родинні відносини, мати чи брат, а тим паче люди. Він був сводолюбивим, гордим і наглим котярою. Так і відправився у вільне плавання дорослого життя.
Одного разу, коли Чорний бився з серйозним противником – котом Ваською, якісь діти, їхавши по-двоє на одному велосипеді, проїжали повз. Їхали б вони собі спокійно далі, то все б нормально, але якась дівчина вирішила зробили перерву сидінню на рамі супер апарата і злізла з велосипеда, буквально на протилежній стороні дороги. Помітивши зосередженого кота, що готувався гордо вступити в дуель, ця ненормальна побігла на нього. Такі дії дівчини перетягли до себе всю увагу Чорного і в цей момент Васька напав. Вицарапав противнику око і помітивши дівчину, швидко втік. Не будемо акцентувати увагу на реакції дівчинки, скажемо лише, що вона була в шоці і більше ніколи так не робила, а відчуваючи свою провину почала підкормлювати любого кота.
Хоча Чорному це ніяк не допомогло, він став одноглазим котом, який тепер тинявся по смітниках і тремтів під поглядами других котів. Єдине, що в ньом палало це ненависть до людей. Втратив око через людину, та що там око – втратив репутацію і програв підлому Ваські.
Він би мабуть так і вмер, десь на свалкі, невідомий нікому та всіма забутий, але трапилось так, що кіт зустрівся з хлопчиком. Той його зловив і просто таки добровільно-насильно приніс додому. Кіт поводив себе жахливо, робив все, що тільки міг: шипів, мявкав у всю горлянку, мітив кожен кут сараю, але... хлопчик виявився наполегливим, відмутузивши пару раз Чорного, виявилося, що котяча воля слабша і кіт став стриманіше.
Зрозумівши, що нічого зробити не вдасться Чорний почав слідувати поглядам стоїцизму і просто прийняв те, що є деякі речі, які він змінити просто не може.
В цей період життя у нього з'явилося нове ім'я «Пірат». Його кормили недоїдками та якимись ароматними кошачими кормами. Життя стало прекрасним, якщо упустити нюанси, з валерянкой, купанням, поводком та іншими виховними діями хлопчика.
Але Чорний залишався чорним, він вірив, що його права відновляться – воля та повага від інших, все це, лише питання часу та його підготованості. Чекав і все таки діждався свого. Це сталося, коли хлопчик вирішив, що кіт уже повністю ручний і випустив Чорного у двір без повідця. Це також був останній раз, коли вони з хлопчиком бачилися.
Чорний біг так швидко, що водій мопеда аж підсвиснув. Пробігши декілька кілометрів кіт так захекався, що почав кашляти. Оговтався десь на вузенькій вуличці без єдиної душі. Варто згадати, що було літо і на вулиці стояла мертва спека. Ні єдиної здравомислячої тварини на сонці, крім кота. Одинокого, але відкорммленого, одноглазого, зате філософа.
Філософа, бо сидячи там, на гарячій траві він зрозумів, що йому в цьому житті потрібна ціль. Якийсь вектор руху, а то так і вмре нічого не добившись.
Спочатку він спробував знайти собі дівчину, але після притензій, що Чорний не красивий,дівчина по невідомій причині щезла, а кіт як був одиноким так ним і залишився. Зрозумівши, що романтичні відносини не для нього, він знайшов в собі сильну сторону. В прямому сенсі, не ясно яким віскасом його кормили, але зараз він почувався прям таки качком, мачо-котом, який може піймати собі горобця навіть не напружуючись.
Опираючись на свою сильну сторону кіт вирішив тренуватися в ловлі, не тільки пташок, а і других котів. Через деякий час в селі, кожний другий, представник котячих, чув про Чорного Пірата. Дивина тай годі, іноді навіть люди хотіли його вбити, але Чорний був настільки спритний, що ще ніяке яблуко не поцілило в ціль.
Здобувши таку славу, несподівано з'явилася і популярність. Тепер кішки самі ходили до нього. Але він був не приклонний, справжній однолюб, що ще не знайшов ту єдину. Коти також приходили. Деякі просто в гості, голуба тарабанили, тіпа підмазаться, деякі силою мірятися, а інші так, чисто в ролі масовки.
Так Чорний став відомим котом, але щось не давало йому спокою. Те щось – давило з середини, і він вирішив поквитатися з котом Ваською.
Прийшов до нього додому, а виявилось, що той вмер – отруївся мишею, яка наїлася отрути. Тоді Чорному відкрилася ще одна істина, знову ж таки з філософії, відомі слова Конфуція: «Якщо довго сидіти на березі річки, можна побачити як пливуть трупи ворогів». І коту стало якось не по собі, він знову відчув себе самотнім, на стільки, що аж з дерева хотілось впасти. Але, цей інстинкт – падати на м'які подушечки.
Одного вечора, сидячи на смітнику і дивлячись небо, усипане зорями, кіт загадав бажання. Чорному захотілося знайти своє кохання.
Довго він його шукав, у кожному дворі, але, все діло в кішці. То сильно худа, то навпаки, багато м'явкає або ще гірше – вічно мовчить. Від таких невдач він навіть замислився над своєю орієнтацією, але згадав як його знайомий кіт Тапочка, випадково його поцілував, коли падав, і з огидою відкинув ці думки.
Час все біг, уже і сезон криків, а він і досі без пари. Чорний почав замислюватися над своїми критеріями до кішки, вирішив їх трохи змінити і послабити свою жорсткість у виборі. Але не зміг. А коли якась настирна подруга Мурка, лизнула його щоку, він чуть не вбив її – випадково.
Чорний по рекомендації друзів звернувся до мудреця Ірвіна і той підказав йому, що всьому свій час. Як котячий мудрець порекомендував вправи, щоб краще заспокоюватися. І тепер, перед тим як убити когось, Чорний в умі лічив до десяти. Не часто, але іноді – спрацьовувало.
Дійсно визначна подія трапилася взимку, холод ударив з усієї сили, так, що навіть вібриси замерзали, тому доводилося жити з добрими людьми, у закинутих будинках. Розвалені доми, вогонь, якась їжа – завжди стрьомна, але коли так постійно живеш, то вже навіть валеріанка в мисці не бере, що може бути гірше?
В одному такому домі зібралися п'ять бомжів і сім котів. Жили собі спокійно, поки не прийшов шостий бездомний з кішкою. Тут і почалося, змагання за серце, не сказати що красуні, але єдиного варіанта. В такому, Чорний просто не міг програти. Перебивши раніше приятелів, він зрозумів, що заради цієї кішки зробив так багато, що йолки-палки, без різниці як вона виглядає, але вона тепер його кішка. До речі, її звали Білосніжка. Дивно вийшло, але вона не прийняла його пропозицію зустрічатися. Аргументувавши тим, що він здався їй грубим. Від такого, Чорний був просто в агонії, уже почав лічити до десяти, як тут з'явилася ще одна представниця жіночності, всієї котячої граціозності – кішка Сніжинка. Чорний закохався з першого погляду, навіть лічити перестав.
Вона також оцінила його силу і мужність, вирішила не поступатися і сама розібралась з Білосніжкою.
Ось таким довгим шляхом Чорний нарешті найшов супутницю. Зимою йому явилася Сніжинка. Але історія ця закінчиться на трохи сумній ноті. Тільки Сніжка завагітніла, так його покинула і кудись втекла. Тут наш сильний кіт здався. Він вирішив, що це життя як замкнене коло і розумним котам в ньому дуже складно.
Через пару років, на просторах свого рідного села, він зустрів малого чорного кота. Той був дуже схожий на нього, тільки очі всі на місці. Звали його Вуглик. Чорний вирішив, що цей кіт, його пародія і напав на кошеня.
Але... так вийшло, що кошеня все в батька, також розумне і не просте – здружилось із собакою. Тому Чорний був вбитий Тузіком, найдений власником будинку і похований в коробочці для кросівок, десь в лісі за селом. Так і закінчилася історія всім відомого кота. Як ви вже здогадалися Вуглик пішов батьковими слідами, почав промишляти мафіозними справами, разом з Тузіком ще довго наводив страх на других котів. Аж до того моменту, доки собаку не забули нагодувати.