Розповідь про собаку з кличкою Тюльпан
Жив був пес, нікого не чіпав, їв в елітних смітниках біля ресторанів, спав на сонячних полянах, десь у куширі. Не життя, а казка. Але одного разу він зустрівся з чарівною собакою – дівчиною Маріетт. Якась пахуча людина вигулювала прекрасну даму, що вразила нашого пса. Напевно, вам цікаво, чим же саме? Можливо красою, своєю вродливою зовнішністю? А може манерами та повадками? Кольором очей чи шерсті? Якщо ви дійсно так подумали, то ви зовсім не знаєте собак. Єдиною дійсно гідною причиною було те, що жахливий сморід від людини, заглушався запахом красуні. Трохи посталкеривши пес дізнався, що вона живе в межах заможного двора з високим, добре цементованим забором. Це здавалося великим обломом, але наш герой так просто не здається. Хоча дворняга, але вважає себе не простою шавкою, а справжнім собакою!
Він став ходити під цей двір кожного дня, мітив територію, співав серенади, півночі розмовляв з дівчиною, так і дізнався, про її дивовижне французьке ім'я – Маріетт.
Закохався по вуха, про все забувся, аж бідолаха схуднув. Вирішив іти на крайні міри.
Сидів під двором цілу ніч, ждав поки хтось вийде. На ранок вирішив піти спати в свої рідні куширі. Вам це здається дурним, що пес ждав у ночі, але, кожен з нас нервує і це уже було більше ніж нічого.
Вигріваючись на сонечку, дрімаючи під спів птахів снилося нашому собаці як вони з Маріетт разом бігають по полю, сплять, танцюють, їдять, що тільки не роблять. Пес закохався вперше в своєму житті, молодість стимулювала фантазію і все краще фіксувала розові окуляри.
Зібравшись з усією своєю хоробрістю пес прийшов під двір в обід.
Який шок чекав на нього там. Бо хвіртка виявилася відчинена. Він на всіх парах ввірвався в двір, біг на запах як голодний-божевільний, аж слина капала.
В цей теплий деньок господарі вирішили поїхати на річку і захватили з собою собаку, як та не пручалася, але заперли в машину, привідкрили віконце і попустило. Маріетт здалась, уже й забулася про свого коханого, їхала ловлячи писком вітер, мріючи про корм і ласку.
А наш пес в цей час вирішив залишитися в дворі. Щоб, коли повернуться він таки добився свого. Він зробив все що міг, обнюхав весь двір, оставив свої аромати в потрібних місцях, підрив виноград, закопавши там подарунок для коханої - свіжу кістку, потоптав всі квіти на клумбі - зловивши бідну мишу, вилізла раз в рік і то, не вдало. В цілому то, підготувався професіонально. Потім заморився і ліг спати в садочку, за деревами, так щоб не видно було від входу в двір.
Пес так хропів, що навіть не одразу помітив як стемніло, а з тим до двору під'їхала машина, в ній собака і веселі люди. Солодке незнання всього, гарні емоції від добре проведеного дня, навіть не дозволяли уявити, що не закриті двері в двір можуть закінчитися чимось збитковим. Маріетт відразу вловила присутність свого кавалера, але ще до кінця не розуміла, досі він в дворі чи ні. Потихеньку вона почала іти за ниткою запаху від його слідів. Помітивши один підритий виноград уже відчула холодний піт, а як підійшла до клумби так і зовсім не стрималась і завила. Звичайно така поведінка хазяїнів собаки вразила. Вони також пішли по слідах і жахи, які слова тільки не звучали. Пес, коли їх почув аж вуха зігнув. Він розумів, що все, гайка, знайомство з родичами коханої накрилося. Хоча він так старався не палитися, зробити сюрприз, принести порядок в хазяйство... Але, схоже його не зовсім правильно зрозуміли.
Його кохана прийшовши в себе продовжила іти по слідах, все ближче до нього. Хазяїн з лопатою ішов за Маріетт, справжня ловля на здобич - голодні ігри в стані емоціонального збудження.
Пес весь час думав, як же його вчинити. Інстинкт підказував бігти, швидше чим у двір - з двору. Але серце шептало друге. І наш герой як гордий воїн, в зубах із мишею вийшов до дівчини і чоловіка. Маріетт спочатку відчитала його по повній, так що аж чоловік злякався. А потім підбігла і радісно поцілувала. Пес поплив. З рота уже випала миша, страх розвіявся - все забув, тільки хвіст як навіжений теліпався.
Хазяїн трохи не розуміючи, що діється, підійшов до собаки, а той зразу ліг на підлогу. Прямо таки прижався до землі, як тільки міг. Маріетт зробила те саме, ще й підповзла до господаря і начала ноги лизькати. Все стало ясно. Любов це прекрасно, чоловік знав по своєму досвіду. Але зараз, йому влетить від своєї жінки, якщо він нічого не зробить... Важкий вибір.
Ситуація вирішилася несподіваним чином. Звідкілясь прибіг синочок і осідлав нового собаку, а потім, трохи погравшись почав упрошувати оставити цього Тюльпана у них. Він так назвав собаку бо той потоптав саме тюльпани і декілька листочків причепилися до його шерсті. Маскуватися явно не було сильною стороною нашого песика. Чоловік трохи розслабився і засміявся, поки не прийшла дружина. Зрозумівши хто винен в зруйнуванні клумби вона звичайно була не позитивно настроєна, але ці очі. Благаючі, собачі - такі віддані очі, розтопили її серце. Трохи покричавши вона все таки заспокоїлась і дала добро на невпинні благання сина.
Так Тюльпан своєю відвагою і напористістю став частиною сім'ї.
Але як виявилося відносини це вам не казочка якась. Холостяцькі будні пройшли і тепер так часто доводиться гратися з малим. Слухати невдоволення хазяїнів, а потім настанови милої. Ой тяжко було нашому собаці, зате кормили по швейцарські. Так і звик. І до прозвища свого і до нових звичаїв. І жив ще довго, зберігаючи ту саму сміливість і гордість на протязі всього життя.