Сборник рассказов

І знову коти...

Коли у кота Васьки боліла голова він так кричав, що навіть сусіди були готові вести його до ветеринара і оплачувати лікування.  А от коли уже тиждень у пана-господаря Васьки, болить голова, то всім плювати. А ви ще скаржитися на те, що діти плачуть, тиша - значить все добре. Кіт відразу почув у тілі господаря щось не те, намагався це розказати, але, коли людина відчуває біль, їй дуже важко щось пояснити, тим паче на котячому.
Добре хоч аптеки працюють цілодобово і, коли закінчується пластинка пігулок, за такий короткий період як день, можна збігати за другою. Анальгетики - найкращі друзі, спочатку одна пігулка, потім дві, а може три, яка різниця, що пише той дрібний шрифт. Допомога і добре. Але кіт не здавався, він прямо таки душевно співав господарю: «Дурень, іди до лікаря, вмреш, хто буде мене кормити?». Чуть не полетівши з вікна, кіт гордо замовк, хоча всіма діями показував свою зневагу. Навіть не поїв зранку.
Після неділі головного болю господарю стало краще, звичайно, він запідозрив тільки те, що, його організм з усім справився і він просто красунчик. А за це, не гріх і випити. Коту молочка, а господарю кріпкого, вонючого «чаю», кіт протестував. Так, він був готовий відмовитися від смачного молока заради людини! Але... цього ніхто не оцінив. Тоді кіт почав в наглу спати прямо на теплому тілі. Людині це не дуже сподобалося, бо не легенький був наш котик, а цілий семи кілограмовий Василіще. Все б ще й нічого, жили були, гризлися, зате не нудно.
Але з погіршенням відношень господаря та кота погіршився і стан пана. У нього почала крутитися голова, періодично проявлялося відчуття нудоти. На роботі наш пан нікому нічого не сказав і вперто вірив, що це лише втома. Кіт уже головою об стінку почав битися. Його відчай доходив до піка.
«І ці створіння називають себе найрозумнішими» - думав він дивлячись на мішки під очима пана.
Одного ранку, коли господар просто не зміг піднятися з ліжка кіт прийшов до нього, сів на ліжку з боку і заплакав. Потім вичитав пана по повній програмі, розказуючи все, що так довго збиралося в душі і благо на цей вий постукали сусіди. Не відразу, вони додумалися зайти, через не закриті двері. Спочатку думали, що гнівні крики і смс-ки господарю допоможуть, але потім все таки переступили комфорт особистого простору і вирішили на пряму поцікавитися, чому ж ніхто не відповідає, а кіт все виє. 
Їх зустрів запах не прибраного лотка і не тільки...
Прикриваючи ніс рукою вони пройшли далі, в ту саму кімнату з тонкими стінами і скрипучим ліжком. Де єдиним шумом тепер був тільки кіт. Він в цей час солодко спав, без задніх ніг, бо заморився кричати, а пару днів без їжі – зовсім божевілля. Кілограм скинув.
Сусіди не відразу додумалися визвати швидку допомогу. Ну, страх, всі справи, звичне гальмування для людини в таких ситуаціях. А коли карета допомоги прибула, пробила дванадцята і щось там у двигуні сказало «всьо». Трохи повозившись – тіло все таки забрали. Як виявилося не в морг, ще живий був господар, наш кіт Васька дуже старався і надією його підтримував, бо як зіткнувся з голодом – сам злякався. В Бога вірити почав, правда котячого.
Кота ніхто брати до себе не хотів, бо виглядав він трошки не дуже. Коли господар зліг, Васька дуже нервувати почав, а з цим до нього прийшла линька. Шерсть кублами вилазила, ось до чого призводить довгий стрес. Але добрий хлопчик вичесав кота і взяв до себе. Правда, потім у Васьки на все життя залишиться психологічна травма і трохи куций хвіст, але це потім.
Господаря привезли в лікарню, заповнили всі протоколи, пересварилися за те, хто буде його лікувати. Як ви вже зрозуміли, пан також виглядав трошки не дуже солідно, а таких лікувати не цікаво. Тому як і кіт, пан попав не в найкращі руки, до хлопчика асистента, що просто не зміг відмовити. Все б нічого, він був добрим лікарем, багато знав, ночами не спав – вчився, екзамени на п'ятірки закривав, але в лікарні влади не мав. І той самий аналіз крові, йому робили ту саму, довгу і важливу неділю.
Не дивлячись на це, наші люди так просто не вмирають, пан через тиждень в лікарні ожив, саме вчасно щоб отримати діагноз.
З гнівом, він проклинав лікарні  та медицину в цілому. Вважав, що всі вони, ці доктори – просто свині! Нічого не вміють і не можуть. Справедливі слова, голосом мерця. Ракові клітини, під вий кота та самовпевненість пана робили своє діло: заповнювали весь простір змінюючи одну матерію іншою.
Чотири стадії прийняття і кардинальна зміна життя. Очі відкрилися і навіть нявкіт кота став зрозумілим. Згадавши про свого домашнього улюбленця господар заплакав.
Наші добрі та практичні люди, щоб не витрачати місце в палаті, швиденько випровадили пана, виписавши йому нових друзів, тільки тепер по рецепту. Звичайно, процедури, таке собі лікування, по методу хом'ячка, що біжить в колесі. Все зробили.
Коли господар зустрів кота - був в шоці. Трохи обрубаний хвіст, вибрита блискавка на черепі та пусті котячі очі. Зате посмішка дитини, і вишенька на торті – цей хлопець вимагав шоколадку за кота. Що за життя? Тварина просто річ, яку можна купити, продати, обміняти чи навіть просто забрати.
Наш Василь уже втратив віру в життя, бог вмер, що котячий, що людський. Тепер кіт вважав, що світом править навіженство, а підвладне воно тільки часу. Як добре, що ніщо не вічне.
Після викупу кота господар повернувся у квартиру. Речей там поменшало, зате у сусідів стало трохи більше. Який шок і захват визивав в людей живий пан. Скільки щастя в фальшивих посмішках, а до кота, так ще більше.
Кіт і пан пізнали жорстку реальність, вони змінилися. Стали жорстокіше, сміливіше і прямолінійніше. Тепер кіт не просто вив, він кусав, мітив, розбивав і бився так, що собаки плакали б, якби зустрілися з Ваською в бою. Господар вирішив піднятися по кар'єрі, давно хотів, але щось не пускало, обмежувало. А зараз, на останніх видихах світ став таким зрозумілим і простим, що посада прийшла буквально за пару деньків.
Пролетів місяць, стало гірше. Навіть друзі-анальгетики перестали глушити той жахливий біль. З'явилося питання, як же його зменшити. Що таке зробити, щоб не відчувати той агонії. Помирати пан не наважувався тільки через кота. Не хотів, щоб той знову страждав, потрапивши не в ті руки.
Було вирішено найти нового господаря Ваські. Тільки той був такий норовистий і не простий, що уже давно вирішив бути до кінця з паном. Як не намагався господар сплавити кота, але зломити його волю не зміг – той завжди повертався.
Господар перед смертю написав заповіт, там чітко вказав, що все його майно дістанеться тому, хто приютить кота. Буде піклуватися про нього і любити. Розказав він також в тих кривих рядках і про історію свою. Згадав слова кота, що дурень він. Глухий і сліпий, самовпевнений та смертний. Йому, як і будь якій людині, на своєму смертному одрі хотілося щось залишити після себе. Можливо свої знання, пам'ять, дерево, дитину? Залишилися лише клаптик паперу, квартира і кіт.
Декілька років після у кота з'явились діти. Так. Йому пощастило з господинею. Вона любила котів та кішок, так що жили вони дружно в шістьох. Ніхто не голодував, ласки вистачало на всіх. А ця історія, з паном жила в серці кота. Він розказав її своїм дітям, готуючи малечу до дурості цього світу і закаляючи нових, можливих рятівників.
А потім діти кота говорили своїм дітям такі слова: «Як говорив дід Васька, дурні, коли у вас щось болить, демонструйте це – кричіть. Вам потрібен лікар, люди на скільки дурні, що можуть не зрозуміти, але ви ж не люди – не здавайтесь. Бо так і вмерти, від якоїсь болячки – не довго.»
Так і закінчується історія Василя та його господаря.