Нічні міфи
Айлерон гуляла по базі і знайшла свою дані в головній залі,яка щось читала.
Айлерон, тихо підійшла до дані, та сіла біля неї, обнявши.
Віола усміхнулася доньці
- ти чого не спиш? Пів дванадцята ночі - мовила вона і погладила доньку по шоломі -
- не спиться - пояснила Айлерон - що читаєш?
- міфологію - промовила Віола -
- міфологію? Про що? - виголосила Айлерон -
- про богів - вимовила Віола - слухай уважно
- Всематір - богиня,яка створила Юнікрона і Праймуса
Юнікрон - старший спарк Всематірі,бог темних автоботів і повстанців
Праймус - молодший спарк Всематірі, бог автоботів і АПКМ
Матір- сонце - богиня сонце
Батько - місяць - бог місця
Небо-альфи - боги неба
Матір- земля - богиня землі
Матір- річка - богиня води - прочитала Віола - це лише мала частина всіх богів
Віола помітила що Айлерон заснула обійнявши її
- спить доню - сказала Віола поцілувавши Айлерон в шолом -
Через пару хвилин Оптимус повернувся з розвідки і зайшов у головну залу і помітив що Айлерон спить притулившись до своєї дані
- що я пропустив? - прошепотів Оптимус підійшов ближче -
Віола подивилася на Оптимуса з м'якою усмішкою, жестом показуючи, щоб він говорив тихіше.
- Тільки нічні розмови про міфи, - відповіла вона тихо, знову обіймаючи сплячу Айлерон. - Ти теж трохи затримався. Усе добре на розвідці?
Оптимус кивнув, уважно дивлячись на дівчину, яка довірливо спала, притулившись до матері. Його очі стали м'якшими, наче він згадував щось дуже дороге серцю.
- Так, нічого серйозного, - промовив він так само тихо, щоб не потривожити сон. - Я бачу, вона почала знаходити гармонію. Це завдяки тобі, Віоло.
- Гармонія - це ще гучно сказано, - заперечила Віола, обережно поправляючи пасма шолома доньки. - Але вона сильна, як і її батько... хоча трохи впертіша.
Оптимус хмикнув, ховаючи усмішку.
- Схоже, що так. Але це впертість допоможе їй пройти через все, що чекає попереду.
Він ще трохи постояв поруч, дивлячись на те, як Віола й Айлерон виглядають разом. Він знав, що їм потрібні ці спокійні моменти, навіть якщо завтра знову доведеться зіткнутися з небезпекою.
- Я залишу вас, - сказав Оптимус, тихо розвертаючись до виходу. - Солодких снів, Віоло. І їй також.
- Спасибі, Оптимусе, - прошепотіла Віола, проводжаючи його поглядом. Вона притиснула доньку трохи міцніше, дозволяючи їй спокійно відпочивати.
Далі буде