повстанці

Перші роки війни з  десептиконами на Землі

Айлерон гуляла по базі і знайшла свою дані в головній залі, яка щось читала.
Бета, тихо підійшла до дані, та сіла біля неї, обнявши.

Віола усміхнулася доньці

- ти чого не спиш? Пів дванадцята ночі 

мовила вона і погладила доньку по шоломі 

- не спиться 

пояснила Айлерон 

- що читаєш?

- міфологію 

промовила Віола

- міфологію? Про що? 

 виголосила Айлерон 

- про богів 

вимовила Віола 

- слухай уважно

- Всематір - богиня, яка створила Юнікрона і Праймуса
Юнікрон - старший спарк Всематірі, бог темних автоботів і повстанців
Праймус - молодший спарк Всематірі, бог автоботів і АПКМ(автоботи під керівництвом Магнуса)
Матір - сонце - богиня сонце
Батько - місяць - бог місця
Небо-альфи - боги неба
Матір- земля - богиня землі
Матір- річка - богиня води 

прочитала Віола

 - це лише мала частина всіх богів

Віола помітила що Айлерон заснула обійнявши її

- спить доню 

сказала Віола поцілувавши Айлерон в шолом -

Через пару хвилин Оптимус повернувся з розвідки і зайшов у головну залу і помітив що Айлерон спить притулившись до своєї дані

- що я пропустив? 

прошепотів Оптимус підійшов ближче

Віола подивилася на Оптимуса з м'якою усмішкою, жестом показуючи, щоб він говорив тихіше.

- Тільки нічні розмови про міфи, 

відповіла вона тихо, знову обіймаючи сплячу Айлерон.

 - Ти теж трохи затримався. Усе добре на розвідці?

Оптимус кивнув, уважно дивлячись на дівчину, яка довірливо спала, притулившись до матері. Його очі стали м'якшими, наче він згадував щось дуже дороге серцю.

- Так, нічого серйозного, 

промовив він так само тихо, щоб не потривожити сон. 

- Я бачу, вона почала знаходити гармонію. Це завдяки тобі, Віоло.

- Гармонія - це ще гучно сказано, 

заперечила Віола, обережно поправляючи пасма шолома доньки. 

- Але вона сильна, як і її опі... хоча трохи впертіша.

Оптимус хмикнув, ховаючи усмішку.

- Схоже, що так. Але це впертість допоможе їй пройти через все, що чекає попереду.

Він ще трохи постояв поруч, дивлячись на те, як Віола й Айлерон виглядають разом. Він знав, що їм потрібні ці спокійні моменти, навіть якщо завтра знову доведеться зіткнутися з небезпекою.

- Я залишу вас,

 сказав Оптимус, тихо розвертаючись до виходу. 

- Солодких снів, Віоло. І їй також.

- Спасибі, Оптимусе, - прошепотіла Віола, проводжаючи його поглядом. Вона притиснула доньку трохи міцніше, дозволяючи їй спокійно відпочивати.

Далі буде