Ранок 25 березня
25 березня 6:35 На вулиці вже почало світати, промені по троху стало підбиратися до ліжка. Далеко чути співи пташок, яких не перебивали звуки моторів машин. Звук Будильнику роздався на всю кімнату. Першим хто прокинувся це Дейдара який так і би продовжував спати на грудях Мей. В квартирі лише чувся лише залекий шум, який видавали коти в прихожій. Хлопець ще довго не хотів вставати та прокидатися, обіймаючись та притискаючись до Мей. До поки надоїдливий звук не став дратувати сильніше. Визволившись з обійм дівчини, він виключив будтльник та почесав затилок та плюхнувся назад на ліжко.
- Прокидайся, нам треба починати збиратися - через деякий час в півтону сказав хлопець, на що дівчина навіть не зреагувала
- Альо вставай! - в повний голос вскрикнув він, повернувшись до неї та спершись на лікоть
- Ні... - тихо промямлила дівчина та повернулася на іншу сторону
- Давай, давай запізнимся, Ітачі буде злий - Дей встав з ліжка став з іншої сторони та нагнувся до лиця Мей
- я не хочу - Мей привідкрила очі та подивилася на нього лице
- Вставай давай - сказав Дей та тикнув пальцем в родинку на носі, на що Мей зажмурилася та невідповіла нічого - ну тоді тяжка артелерія йде у бій - він відійшов від неї і схопив її за ногу та стягнув з ліжка
- АААААА - крикунла Мей, миттєво проснувшись - всьо встаю, встаю - вона швидко встала, та сіла на ліжко, ледви потираючи очі. Дейдара стояв на проти неї та нічого не говорив, просто дивився їй у вічі пробуючи перехопити погляд.
- Чого ти не спав в ночі? - різко перевівши погляд на його очі спитала Мей
- А, незнаю, якось тривожно і неспокійно було, нав'язливі думки мучать - відповів він похрустівши пальцями - дякую тобі -
- За що? -
- Без тебе я б не заснув - посміхнувшись своєю м'якою та сонною посмішкою, очі видавали втому через менші ніж п'ять годин сну
- Йдем на кухню, я зроблю поїсти, а ти збирайся, поспиш в машині - посміхнувшись у відповідь люблячою посмішкою
Взувшись в теплі шкарпетки, вони разом пішли на кухню, де коти бігали немов скажені.
- Що будеш їсти? - спитала Мей підійшовши до графіну з водою
- На твій розссуд, я голодний мені без різниці - відповів Дей, спіймавши одного із котів - Шо ти? готовий їхати і жити з нами? Чекай то хто з котів - тримаючи кота та уважно на нього дивлячись
- Васса, вона тебе не знає, може по писку дати - Мей налила собі води. В цей момент Васса почала шипіти
- Та не шипи, тобі зімною ше тиждень жити - Дей притулив її та став гладити по лисій голівонці
Мей підійшла до холодильнику та стала дивитися що там є. Сосиски, сир та різні овочі, з круп лише рис. Виріши зробити салат та відварити рис з спеціями, Мей приступила до готування.
" Це мило, ми зараз не мов подружня пара, перед вилітом в медову відпустку, як же я тебе кохаю, милий мій. Ти завжди був хороший, можливо ми б зараз зустрічалися, як Ізумі та Ітачі, які подобалися один одному ще з дитинства, але чомусь перестали спілкуватися. Мабуть справа в тому що в нас були різні інтереси та те що я трішка молодша, мені но підтнадцятого червня буде сімнадцять, а тобі п'ятого травня вісімнадцять. Но я рада бути з тобою на твоєму житевому шляху як подруга "
Це трішки заспокоїло Мей, хоч і душі її хотілося розплакатися за вчорашні слова про Кей.
- Чай або каву будеш? - Нерішучим та сором'язливим голосом запитала дівчина, та кинула погляд на Дея. Яке ж було її здивування коли вона побачила в живу його накачані пресс, руки та груди, та до того й до того ж накачану спину. Мей хутко відвернулася назад до плити та ще більше залилася рум'янцем.
" О БОГ ТИ МІЙ, окей признаю, я страшенно заздрю тій дівчині та ревную його до неї, блять зараз знов розплачусь з цього приводу, так тримай себе в руках"
- Каву - сказав Дейдара одягаючи білу футболку, краєм ока він побачив наскільки Мей червона та самовдоволено посміхнувся.
Закінчивши готувати сніданок Мей розтавила тарілки по місцям та наклала їжу у тарілки. Дейдара за цей час привів себе в порядок та повністю переодягнувся в одяг в якому буде їхати, а саме біла оверсайз футболка та сірі спортивні штани. Швиденько поснідавши під приємну розмову та філяжанку гарячої кави, Мей пішла проводити себе в порядок. Вона одягнула чорні лосіни та велике чорне худі з якимись фіолетовими надписами
- Гаразд, я перетащу валізи в низ, а ти спіймай котів - сказаі Дейдара в прихожій виходячи із каартири з двома валізами
- тобі тяжко не буде? - насторожилася Мей
- пх, неа, вони може десь 20-30 кілограм в сумі важать, я в залі і більше піднімаю - пафосно сказав Дейдара йдучи по сходам в низ
Зачинивши двері за Дейдарою, Мей худко спіймала котів та посадила в переноски. Коти на диво поводили себе досить тихо та не волали. Одягнувши куртку та взувшись в чоботи, Мей взяла із собою сумку з необхідними у салоні машини та переноску із котами. Відчинивши двері підїзду, в ніс дівчини вдався приємний аромат сакури, яка но почала цвісти.
- Ітачі запізнюється, вже 8:10 - сказав Дейдара спершись на свою валізу - або забув, де ти живеш -
- не думаю, з ним Ізумі, вона доволі часто в мене бували разом із Куроцучі - спробувала випрадати Ітачі вона
- а ні, не забув, он їде! - вскрикунув Дей та кивнув головою в сторону машини яка підїзджала до під'їзду.
Машина зупинилася, з неї вийшов Ітачі та Шисії щоб допомогти покласти валізу в багажник. Мей ж швидко з переносками просковзнула в салон машини, на задні сидіння машини. Хлопці ж залишилися на вулиці про щось там говорячи та сміючись. Машина була досить простора тому четверо людей запросто б вмістилися на задніх сидіннях, сам салон був в темно-сірих тонах.
- Привітики - сказала Ізумі обернувши голову на задні сидіння.
- Добрий ранок - промямлила сонним голосом Куроцучі сидячи в коричновиму худі з накинутим капішоном на голову, по її вигляду можна було зрозуміти, вона не привикла так рано прокидатися.
- Привіт, Ізумі постав будь-ласка переноску з котиком собі під ноги - сказала Мей та передала переноску Ізумі з якою видлося гучне "Мяу"
- Розказуй, що там? - спитала Куроцучі все ж сонним голосом
- що розказувати? - перепитала Мей, піднявши брову
- Дейдара ж провів всьо ніч з тобою в одному домі, що там було? як пройшло? - жваво сказала Ізумі активно жестикулюючи
- А та нічого такого особливого не було - ніяково посміхнулася Мей та зарум'янилася
- та ну, ти б не чорвоніла, якщо б нічого не було - скиглила Ізумі
- Я вам потім все розповім - закінчивши фразу, в двері в машині відчинилися. Хлопці сіли в машину, Ітачі сів за руль та одразу завів машину. Шисуї поряд з Куроцучі, вона ж зручно сперлася на нього та моментально заснула. Дейдара же сів поряд із Мей та подивився на неї в'ялим поглядом.
- ти не виспався? - в пів тону тихо сказала Мей, він ж помахав головою в знак згодт
- ви якісь не виспані всі, що ви пів ночі робили? - сказав Ітачі подивившись в зеркало заднього виду на друзів
- я навіть незнаю, я просто спати не міг, тільки пів четвертої ранку нормально заснув - задоволенно посміхнувшись Дей, глянувши на профіль Мей - і з вашого позволення, я буду дальше спати - спершись на Мей додав він
- Спи, відсипайся - сказала Ізумі знову обернувшись до Мей та легко під моргнула вона їй
Машина рушила з місця, їх чекала три години їзди від Токіо до Сімодо. Куроцучі та Дейдара вже міцно спали, Ізумі з Ітачі про щось балакали, Шисуї ж слухав музику з закритими очима. Мей ж нічого не лишалося як також слухати музуку. Через деякий час і вона заснула сперши свою голову на голову Дейдари