Початок Весняних Канікул
24 Березня. Погода була дуже теплою, появлялися перші бруньки на деревах, стали чутися співи пташок по ранках, днів стали довшими, а ночі коротшими. В квартирі Мей стало набагато приємніше знаходитися постільки, зранку її спальню зустрічали красиві сходи сонця, а на кухні красиві заходи сонця, які переливалися фіолетовимо-рожевими барвами. До відїзду в заміський будиночок Куроцучі залишалося всьо лиш ніч. Валіза була вже давно зібрана та стояла в прихожій. Закупи з друзями вони зробили напередодні. Тільки була одна проблема перед від'їздом, Васса і Рю не мали куда дітися, батьки Мей від'їзджали у Хіросіму, тому дівчина забирає їх із собою в Сімоду. Почуття до Дейдари не вчухали, вони стали спілкуватися тісніше, майже кожного вечора почали листуватися та деколи виходило разом прогулятися від школи до студії. Таємний шанувальник з'являвся ще пару разів із букетом та солодощами. Мей ще декілька разів замислювалася над його особистостю, але швидко відкидала та говорила собі мов " захоче сам зізнається ".
---------------------------------------------------------------
Куроцучі: ну що дорогі друзі, ви готові до незабутнього тижня?
Ітачі: Звісно
Мей: угу, валіза вже в прихожій стоїть
Дейдара: Кнш
Ізумі: в якій годині ми будем виїзджати?
Ітачі: до будинку їхати три години, тому я думаю в восьмій бажано щоб всі були зібрані
Шисуї: ти будеш заїзджати за кожним?
Ітачі: так, не будите ж ви тащити валізи через весь Токіо до мого дому
Дейдара: Я не далеко від Мей живу, йти хвилин підтнадцять, я можу прийти до неї і ми там будем на тебе чекати
Ітачі: можеш хоть вже туда йти
Дейдара: Окей, Мей ти не проти якщо я лишуся в тебе ночувати?
---------------------------------------------------------------
Мей сиділа на дивані в студії, пила чай, і після цього повідомлення вона зацепиніла, серце ледь не вистрибувало з грудей, щоки мимоволі почервоніли.
" блін блін блін, що відповісти? "
Вона швидко перебігла у телеграм, та написала повідомлення Куроцучі та Ізумі в їх особистий чат.
---------------------------------------------------------------
Мей: Дівчатаааааааааа, ви бачили що Дей написав? що мені йому відповісти? я хочу погодитися та в той же час боюся, ПОМОЖІТЬ!!!!
Куроцучі: погоджуйся, розпитаєш його про ту дівчинку що він кохає, а то він нічого нам не кажить, сучий син
Ізумі: авжеж погоджуйся! це ще один шанс зблизитися з ним!
Мей: Окей, я погоджуся, помоліться за мене
Куроцучі: Давай ти зможеш, ми в тебе вірим
----------------------------------------------------------------------------
Руки дівчини стали труситися, вона швиденько перебігла назад у їх спільний час.
---------------------------------------------------------------
Мей: Гаразд, чай попєм і побалакаєм
Дейдара: я вже взуваюся і біжу
---------------------------------------------------------------
До приходу Дейдари залишолося підтнадцять хвилин, Мей вся митушилася, витирала пилюку та складала посуд, поставила телефон на зарядку та продовжувала біганину. На кінець вирішила рослабитися та піти в душ, привести себе в порядок, помити голову, з надією що вспіє до приходу Дейдари. Дзвінок у вхідні двері, на щастя Мей закінчувала всі свої процедури. Швидко вдягнувшись в піжаму та чисту білизну, Мей пішла відкривати двері. Це був Дейдара.
- Привітик - сказав Дей та обняв Мей в знак привітання .
- Привіт, заходь, валізу став біля моєї, та проходь на кухню там руки помиєш - з посмішкою сказала Мей.
- Угу - Дей поставив валізу біля виходу та зняв взуття та повішав вітрівку на вішак. Вони пішли на кухню. Мей швидко зняла рушник з голови та повішала його на балконі.
- Який чай будеш? - спитала Мей - Жасмін, ромашка, шампанський бризг, простий чорний - сказала вона подивившист на поличку з чаями.
- Простий чорний без цукру - відповів Дей та сів за барну стойку - а, я згадав що хотів тобі розповісти -
- і що ж? - Мей поставила воду на чай
- Я сушив волосся, і як раз ти в той момент відписала, ну і я швидко зібрався та вже стою взуваюся, моя мама спиталася куда я йду, я сказав що йду до тебе ночувати - Дей почав розповідати, дивлячись в спину Мей, на мокре волосся і руки - і вона починає говорити, що давно тебе не бачила, що ти була хорошою дитиною в дитинстві. в той момент вибігла моя сестра і спитала " ти до дівчина йдеш? " я ахуїв, сказав що так, і я пішов - Дейдара посміявся, як і Мей яка розсипала чай по горняткам. - Так що в очах моєї сестри, ти моя дівчина хахаххаха - Вони ще похіхікали пару хвилин, та замовчали, но це не було незручне мовчання, це було мовчання, яке нікому не давало дискомфорту, а давало лише комфорт та почуття ніби тебе розуміють
" хах, це так хвилююче, головне не почати нервувати та соромитися, хоча це ж так мило, жаль що цьому не бути ніколи..." такі думки були в голові Мей в цей момент
Чайник скипів, дівчина залила чай, та поставила горнятко перед хлопцем. Поставила крісло з іншої сторони барної стойки та подивилася прямо йому в вічі. За цей час Мей стало спокійніше та легше це робити.
- До речі, я незнаю де ти будеш спати, в мене одна ковдра... - сказала Мей з почесавши затилок та ніяково відвела погляд та за секунду подивилася назад
- мені не принципово, можу і біля тебе спати, на одному ліжку - самовдоволено посміхнувся Дей
Мей поглянула на нього приголомшиним поглядом та дивилася на нього досить довго, що аж самому Дейдарі стало ніяково за сказане, а щоки її стали червоніти, та надавати дівчині досить миловидний вигляд.
" ЩО? господи, коли я прокручувала собі такі сцени в голові, я не брала в увагу такий сценарій. як казала Конан, ах точно веди себе так ніби таке вже було не перший раз, так чи інакше, він закоханий в іншу, але мене це просто зводить зрозуму такими заігруваннями "
Опанувавши емоції всередині Мей сказала - Добре, незнаю як там та дівчина в яку ти закоханий, буде на це реагувати коли дізнається, но надіюся не возненавидить мене -
З ніякового виразу обличчя Дей швидко перескочив на ігриве та промовив - Ми ж їй про це говорити не будем, та й врешті решт, ми друзі дитинства які уж точно трахатися не будуть-
- Ну ти і наглий звісно - посміхнулася Мей
- хахаххаха це був жарт, не думав що ти так відреагуєш аххахах - розхіхотівся Дей - я посплю на диванчику, ти коц маєш? -
- Маю, тільки він маленький, ти ним не сильно закутаєшся - сказала Мей зробивши перший ковток остившого чаю - зрештою ти правий, ми ж єбатися не будем, тому можеш спати зімною, тільки будеш битися з Вассою та Рю за місце на ліжку -
Після цього обоє замовчали. Дейдара розглядав кімнату та мислив про щось своє, важливе для нього, Мей ж дивилася в панорамні вікна на останні промінці сонця та на те як темніє на вулиці. На вулиці вже давно по десятій, можливо навіть пів одинадцятої, вуличні фонарі вже почали освічувати вулиці, людей на вулиці стало меншати. Чай був вже давно випитий, а кружки стояли в раковини, коли в решті решт цю тишу розірвав Дей.
- Таємний шанувальник ще зізнається тобі в коханні? - запитав Дей, подивившись на лице Мей, якого майже не було видно, якщо б не було вуличних фонарів її б навіть видно не було.
- Зізнається - відповіла Мей потягуючись та розтягуючи спину - тільки йдем в ліжко, вмивайся і ходімо, там все детальніше розповім -
- угу -
Мей пішла в спальню, включила на тумбочкі світильник, чим трішки злякала котів які дрімали на ліжку, відкинувши ковдру Мей залізла під неї, забравши двох котів з собою під ковду та міцно обійняла їх та гладила. Настала тишина в квартирі, тільки був чутний віддалений шум в коридорі.
- Ну так що там він? - перепитав Дей зайшовши в кімнату, він був одягнений в сині штани в клітинку та кофту з синіми рукавами.
- Я навіть незнаю, він як би і є в моєму житті, а вроді і немає, я перестала звертати на нього увагу і стала притримуватися думки " якщо реально кохає, не витримає і сам зізнається та тоді побачим" - Мей чмокнула Рю в ніс.
- Ясно - сказав Дейдара та ліг біля Мей.
- А що там Кей? ти робиш якісь кроки в бік ваших романтичних стосунків? - Мей повернула голову до Дея та подивилася в вічі в яких відбивалося світ від лампи.
" Можливо, я навіть ревную його до неї, але краще я це буду робити потайки "
- Ах... Кей... я соромлюся підійти і щось сказати їй в школі, за те щоб покликати її на побачення я взагалі мовчу, деколи здається що я марную час і хтось інший зробить перший крок скоріше ніж я, тяжко це все, вона прекрасна дівчина, добра, мила, в неї красиві янтарні очі, посмішка холодна і тепла в одни і той самий час - з неспокоєм в голосі закохано сказав Дей
" Ти просто робиваєш мені серцем, але нічого не поробиш таке життя, чорт сльози..."
- А що зробила, би ти на моєму місці? - спитав Дей повернувши голову до Мей
Лице Мей було майже повністю сховане за волоссям яке вже встигло висохнути. - Я не знаю... - сльоза покотилася по щоці дівчини та впала їй на ключицю
- Таємний Шанувальник як не мене класна людина, не кожен би пішов на таке, він і соромиться тебе і робить якісь рішучі дії, можливо в нього не завжди виходить, но можливо він наважиться коли небудь розповісти тобі про свої почуття - Дей повернув голову назад та став дивитися в стелю.
- Можливо, але він не подумав про те чи хочу я такі знаки уваги - тримтячим голосом сказала Мей
- Давай, не будем колихати такі теми, зараз спортим ще собі настрій такими темами - вигукнув Дей посміхнувшись до Мей, яка також повернула до Дея на бік - Ти плакала чи мені здається? -
- Що? ні, спати хочу, очі сльозяться - зівнувши сказала Мей
- хочеш прочитаю начерк моєї пісні? - жваво сказав Дей
- Давай - Мей ледви тримала очі відкритимм
Дейдара потягнувся за телефоном який залишив на тумбочці біля ліжка, коли лягав в ліжко.
- Кмх Кмх
Падати, падати, розбиватись на шмаття
Ми цього сильно так хочем
Цього вартує кохання, проте
Бачити, бачити твої очі востаннє
Смертельно боляче, справді
Цього вартує кохання моє - закінчив Дей. Він повернувся до неї лицем і побачив досить милу картину. Мей обіймаючи кота тихенько сопить.
- надобраніч) - Хлопець поклав телефон на місце, виключив світло та ліг під ковдру.
03:42
Дейдара не спав його турбували особисті думки які не давали йому спокою. Хлопець сидів на ліжку вже довгий час, заді нього лежала Мей. Тишина надавала як і спокій так і тривогу.
- чого ти не спиш? - розірвала цю тишину Мей, своїм тихим, сонним голосом, ледь відкриваючи очі
Дей повернувся до неї та подивився здивованим поглядом - вибач, не хотів тебе будити. щось не спиться... - сказав він тихим голосом
- рахуй овечок - промямлила вона, невідкриваючи очей
- не можу, я збиваюся, тай овечки це не цікаво - хлопець ліг назад і закинув руку на очі
- тоді ходи сюда - Мей простягнула руку. Дейдара забрав руку з очей та подивився на дівчину на яку падало місячне світло втомненим поглядом. Врешті решт він підсунився блище до неї
- слухай биття мого серця - промямлила Мей та прижала Дейдару до своїх грудей.
Хлопець ще деякий час тримав очі відкритими та здивованими, до поки не відчув спокій та всеж таки заснув, обійнявши дівчину за талію.