5 - Нові рішення
Відкривши очі я побачила, що знаходжусь зовсім не вдома. Я спробувала трохи піднятись, але ця спроба завершилась лише болем по всьому тілу. Заглянувши під ковдру я побачила, що я не в своєму одязі, а в чужій чоловічій футболці. Поруч хтось лежав. Стягнувши з нього ковдру я побачила Гармаша який мирно посапував. Невже я з ним переспала?
-Денис... - він не реагував на мене, тому я доторкнулась до нього своєю рукою, - Денис, вставай.
-Ммм, що таке? Дай поспати у вихідний.
-Чому я в тебе вдома, в твоїй футболці і мені все болить?
-Вчора ввечері ми були в клубі, там на тебе напали і ти втратила свідомість. Тому ми з компанією вирішили привезти тебе до мене. Пити менше треба, то нічого боліти не буде. А зараз дай поспати.
Він перевернувся на інший бік і ліг далі досипати. А я звісно не хотіла вже спати і вирішила прийняти душ. Тепер я пахла кокосовим, але чоловічим гелем для душу та шампунем. Мені цей аромат навіть більше подобається, ніж мої мільйон баночок вдома з різними доглядами для тіла. Я знайшла гардеробну в нього і викрала всього одну футболку. Вона була мені трохи нижче бедер, люблю чоловічі футболки. Відкривши холодильник я знайшла трохи продуктів і почала готувати сніданок. Я обсмажила яйця та тости, а після бекон. На тости я намастила авокадо. Також вижала апельсиновий сік та пішла будити Дениса. На годиннику було пів 11 ранку.
- Денис, просинайся, - він не подав ніякої ознаки, - окей.
Я набрала в чашку води та вилила на нього. Від несподіванки він підскочив на ліжку і дивився на мене круглими очима.
-Аня!
-Доброго ранку, - відповіла я сміючись, - іди приймай душ і снідати. Їжа на столі холоне.
Він не хотя піднявся та сховався за дверима ванної кімнати. Знайшовши свій одяг, я швидко одягнулась та пішла на кухню чекати Дениса.
-Тобі в моїй футболці було краще чесно кажучи, - струшуючи з волосся краплі води сказав він.
-Мені теж сподобалась твоя футболка, але потрібно одягтись. Я ж не поїду додому в ній. Треба таксі викликати ще.
-Я тебе сам відвезу. Давай спробуємо, що ти приготувала. Ти ж ще нічого не їла?
-Ні, чекала тебе.
***
-Ань, у вас щось було чи ні?
-Та ніби ні. Але я вчора ж увечері відключилась, а прокинулась вранці. Як добре, що сьогодні вихідний. Але ж завтра маємо їхати у Львів на матч. Через 3 дні маємо повернутись.
-Купиш мені шоколаду, він там дуже смачний.
-Обов'язково. Це ж ви сьогодні прилітаєте?
-Так.
-Ввечері чи вночі?
-Вночі. Це вже навіть не сьогодні, а завтра в 4 години.
-Я не зможу на жаль вас зустріти, - я з сумом видихнула.
-Нічого страшного. Вибачай, але я маю бігти складати чемодани. В нас на одну валізу більше стало речей.
-Ти ж мені сувенірчика купила?
-Ображаєш, звичайно ж купила. Все, па-па.
Я закрила ноутбука і лягла на диван. Чим мені зайнятись? Потрібно напевно зайнятись прибиранням, так як мама постійно на роботі та і я впринципі теж.
За 4 години я вимила будинок до блиску. Я вже давно хотіла знайти собі квартиру, тому настав час це зробити. Варіантів багато: від маленьких до великих і дорогих та дешевих. Мені потрібно щось по середині. Тому через трохи часу я знайшла ідеальний варіант. Від неї до університету 10 хвилин їзди, а до бази 5. А від мого дому в п'ять разів більше. Та й ціна досить таки хороша, тому потрібно обговорити з мамою цей момент. Сподіваюсь, що вона погодиться, що я вже доросла дівчинка та маю жити вже окремо.
Весь вечір я провела над навчанням. Скоро я вже покінчу з ним. Ще всього лише місяць і переді мною відкриється дорослий світ. Хоча він і так вже відкритий для мене.
Вхідні двері зачинились і я спустилась вниз, прийшла мама з роботи.
-Мам, привіт.
-Привіт, - вона була трохи засмучена, - де ти ночувала?
-Вибач, що відразу не попередила. Вчора ми були в клубі, я тобі про це розказувала. Я залишилась у Юлі ночувати, зателефонувати забула тобі.
-Ну хоча б сьогодні повернулась.
-А ще в мене для тебе є дві новини. Завтра ми їдемо у Львів на 3 дні, так як там має бути матч. І ще одне. Я довго думала і вирішила, що хочу купити квартиру. Варіант я вже один знайшла. Я сподіваюсь, що ти погодишся з тим, що я вже доросла і маю жити окремо.
-Анна-Соломія, я з тобою згідна, але мені сумно буде без тебе. Я й так приходжу сюди аби заночувати і так кожен день. Дім буде пустувати. Але якщо ти так хочеш жити мама, то я не можу тобі відмовити. Тобі скоро 20, не маленька. Можеш самостійно приймати рішення. Приїдеш зі Львову, то глянемо твою квартиру. Вона в центрі знаходиться?
-Майже. Але дуже близько. Мені звідти буде ближче їздити в університет та на роботу.
-Ну це добре. Будеш економити час. Ти вже зібрала речі, щоб завтра їхати?
-Ні, якраз малась збирати. Давай я спочатку приготую нам щось і подивимось якийсь серіал чи фільм?
-Добре. Я поки сходжу прийму душ.
Я приготувала макарони і підсмажила нам попкорну до перегляду кіно. Вибрали ми "Пірати Карибського моря". Приблизно в 11 вечора мама пішла спати, а я збирати речі. Завтра на мене чекає перша поїздка з командою і перший візит до Львову.