Я тебе расскажу...

А ти, все ж, кохав Її будь яку:
У светрі з пучком, без гриму і маски;
Веселу, обізнану, сумну і гірку,
Навіть тоді, коли робила поразки.

Ти дивно кохав Її ні за що,
Просто так, бо Вона є в цьому світі.
І навіть, коли вдягала чорне пальто,
Для тебе була - найгарніша, у світі.

Минали хвилини, дні, місяці...
Ти так й не спромігся Її сповістити,
Що кохання твоє, що буяло в душі,
Авжеж, не змогло Її відпустити.