1 глава
*17 років назад*
Pov Автор
Похмура погода осіла на місто Сан-Франциско. Сирість, холод. Не скажеш що вчора була сонячна погода. І ось в маленькому райончику Сан- Франциска стояв двух поверховий будиночок. Жила в ньому щаслива сім'я. Мама, тато і улюблена донька. У неї було усе що могла забажати проста дитина, але не знала вона, що в цьому доброму світі є зло. І це зло якраз спостерігало за своєю жертвою. Молодий дядько якому від сили 25. Але як відомо зовнішність брехлива...на справді йому більше 3-ох століть. Цікаво, правда? Що потрібно такому могучому, сильному дядькові від такої дрібненької та невинної дівчинки, яка боїться муху образити? А я скажу що йому потрібно. ВОНА. Ось він підходе до щасливого будинка і стукає у дерев'яні двері. За пару хвилин двері відчиняє молода жінка у якої в руках лежав фартух.
- Ви містер Джеймс?- запитала жінка.
Він тільки помахав головою показуючи слово (так). Без лишнього слова зайшов у будинок.
- Ви знаєте для чого я сюди прийшов - впевнено та власно мовив хлопець.
-Так так. Проходьте в зал - вона подивилась на нього розгубленим поглядом, та показувала рукою у напрямок кімнати.
Він пішов туди, куди йому показала жінка. Зайшов та сів на диван, як господар. Перед ним сидів чоловік коло 31, а сама жінка сіла коло свого чоловіка, як щаслива сім'я. Але вони знали що їхньому щастю прийде кінець.
- Ви ж розумієте що підписуєте договір з демоном - сказав впевнено хлопець. Ці очі, які могли заворожити будь кого, ці ямочки...
-Звичайно - відповів йому чоловік навпроти.
- І ви не боїтесь що можете погубити рідну доньку? - з зацікавленостю та долею сміху мовив демон.
- Ні, ми хочем для неї лише щасливе життя. Щоб вона не росла в дитячому будинку. Жила, як звичайні діти. Звичано щастя не буде без батьків, але якусь долю ми хочемо дати - мовив голова цієї сім'ї.
-Але ж ви знаєте що вона не звичайна - хитро мовив демон.
- В нашому світі їй самій не вижити. Знайдуться люди які захочуть пошкодити нашій доньці - відповіла на це сумно жінка.
- Ми не можемо її захистити. Наш час майже вичерпався - підтверджував слова годова сім'ї.
- Добре, тоді так: ваша донька буде жити щасливо, буде забезпеченою усім, але коли їй виповниться 20 вона буде уже заручена зі мною. І піде за мною в усіх дорогах.
Але вони непідозрювали, що в його словах є доля лиха.
- Так, ми згідні- відпові чоловік.
Ось пару підписів і усе готово. Все, вони підписали угоду з демоном.
Продали власну душу, та дали дочці таке життя.
- Мені б хотілось подидивитися на неї - сказав Джеймс.
- Катя принеси Анну - звернувся чоловік до своєї дружини. Через пару хвилин зайшла жінка з дитиною в руках. Демон взяв маленьку бусинку і посадив собі на коліна, а батьки вийшли.
-Така маленька і не вина. Знала б скільки людей за тобою полює, який ти скарб для трьох світів?- про шипотів він.
А дівчинка заглянула в сірі, глибокі очі демона і усміхнулась.
- дядько?- сказала дівчинка милим та ніжним голосом.
А він усміхнувся у перше за 3 століття. Незрозуміло що робить ця малеча з людьми, та потойбічними створіннями.
- Моя. Моя маленька демониця.
І дівчинка усміхнулася на його слова. ЇЇ усмішка була такою теплою для нього.
- Що ти робиш зі мною? - запитав ніжно він.
Вона поставила свою ручку йому на щоку.
- Скоро. Дуже скоро ти будеш коло мене і повір я тебе захищу від усіх твоїх, та моїх ворогів. Тому що тепер ти моя - мовив демон й накрив своєю великою рукою, руку дівчинки.
- Джеймс- сказала малеча.
І тут заходять батьки дівчинки.
-Усе?- запитав батько.І не дочекавшись відповіді забрав доньку зі сильних рук демона.
Джеймсу не сподобалось те що вони забрали у нього його демоницю.
- Так - злобно просичав. - Мені уже дійсно пора йти.
Вилитівши з кімнати, швидко пішов до виходу.
- Джеймссс- почув він плач дівчинки, який був таким невинним. Зупинившись хлопець обернувся, та робачив її на руках у матері. Очі були заплакані. Демон підійшов до неї, взяв за маленьку ручку, провів великим пальчиком по зап'ястку. Там утворилось тату у вигляді корони.
- Воно буде означати що я завжди з тобою, що оберігаю не дивлячись ні нащо. Будь розумною дівчинкою і перестань плакати, ти ж у мене сильна? - мовив він. Дівчинка зрозуміло кивнула та зразу перестала заливатись сльозами. Хлопець усміхнувся їй, погладив рукою її щоку й обернувся до дверей.
Зразу ж коли він вийде з будинку Анна забуде про цей день, але тату буде разом з нею до кінця.
"Скоро, дуже скоро, ти будеш моєю. І тоді ніхто не зможе відібрати тебе у мене. Бо ти моя! МОЯ!"
З двору почувся сильний БАХ! Крики, сльози і тільки похмура погода у Сан-Франциско...
Ось і почалася ця історія...