3 глава
З цим подарунком я запізнююсь на пари. Тому біжу в кабінет з усіх ніг, не дивлячись ні на кого. Когось черкала плечем, багато кричали мені в спину мати і тому подібне. Але мені абсолютно до одного місця. Краєм стало те що коли я обернулась знову на того хто мене послав трьох поверховим матом. Раптом стукнулась об чужу сильну грудну клітку, відчувала що падаю. Но чиясь чіпка рука встигає схопити мене за талію. Спрацювали й мої рефлекси, тому я зачипилась за плечі мого рятівника.
- Біжиш немов торнадо. Ще чу-чуть і ти б впала й собі щось зламала - мовив чоловічий власний голос. Я відкриваю тільки що закриті очі й дивлюсь, хто ж врятував мої кістки.
- Джеймс... - з ядом прошипіла я. Швидко відштовхнула його від себе і з недобрим поглядом подивилась на нього. Самозакохано осміхнувся й склав руки на грудях.
- І це твоє дякую? Як би знав, не допомагав - гидко мовив він. Між нами немає дружніх відносин. Джеймс є криміналом усього нашого міста. За усі два роки я до нього багато різних емоцій мала. Бабій нашого універу, дівчата те і роблять що вішаються на його шею. Красивий, мужній, сексуальний і такий... Також майже попала в його руки. Але дивлячись на те як він ставиться до дівчат... Джеймс став мені огидний.
- Мені не потрібно твоєї допомоги - 'ядними словами сказала я. Йому це не сподобалось, ой як не сподобалось.
- Забуваєш з ким розмовляєш, Мітчел? - підійшов він ближче до мене. В його очах була злоба. Якщо чесно він мене дуже лякав, та й не тільки мене. Чесно кажучи його не бояться тільки ідіоти, та самовбивці. Тому й дівчата вішаються на Джеймса. Не підступний, сексуальний, сильний самець. Ось їх мета. Ми з ним не одного рівня тому й тримамаюсь подальше, а сьогодні як завжди усе пішло наперекосяк.
- У мене немає часу сперечатись з тобою, Джеймс. З самого ранку день зіпсований, попрошу відійти й дати дорогу - побачила на його обличчі усмішку, таку хитру,наглу.
Я обійшла Джеймса, та уже відійшла від нього на 3 метра, як тут до мої вух доноситься його слова:
- З днем народження, Анна - зрозумівши що хлопець тільки що сказав, я повернулась до нього на усі 180 градусів, але його дух простиг. Ніби він там і не стояв. Тільки легкий,холодний вітерець повіяв мені по плечах. Мурашки по шкірі пройшлись неначе табу.
До пари залишилось 2 хвилини. З усім цим я взагалі не слідкую за часом, а його у мене так мало.
*На парі*
Прийшовши на пару, мене зустрів радісний крик моїх подруг. Діна та Ханна підбігли й почали з усією радістю вітати мене. Єдине що за весь день мене робить щасливою. Щоб я без них робила?
- Ну Анька, ми тебе вітаємо з твоїм двадцятиріччям! Бажаємо тобі усього найкращого, та здоров'я. Відшукати собі уже нарешті хлопця, та не ходити у дівах - почала вітати Ханна. На її побажання Діна хіхікнула і штурхнула подругу локтем, а я насупилась. З хлопцем я ніколи не поспішала, та й не складалось нічого з ними. Вони мене боялись, як вогню. Але так склалось що сама цього не знаючи, вийшла заміж за " Хрєн знає кого."
- Ханна як завжди на своїй хвилі - посміялась Діна. - Ми знаємо що ти не мала сильного бажання святкувати своє день народження, але як не як тобі двадцять, а таке пропустити...
- Діна хоче тобі натякнути, що ми на суботу, замість подарунка влаштуєм тобі свято у клубі. Будемо лише троє, та ніяких відмовлень не приймаємо. Це наш подарунок - закінчила за нею Ханна. Й вони з хитрими усмішками дивились на мене.
- Викрутились! Ну добре, в суботу буде свято - засміялась я разом з ними, й ми сіли уже нарешті за парту.
- В суботу ми так нап'ємось-ь-ь-ь-ь - проговорила радісно Ханна. Ми з Діною переглянулись, та усіхнулись.
- Дійсно, сенс життя й складається з цього - звернулась Діна до Ханни. Та уже розляглась на парту. Пролунав дзвінок на початок лекції. Зразу в кабінет заходить наш вчитель.
- А з чого ще? - з жартом у голосі відповіла Ханна й ми усі троє залились тихим сміхом, що аж животи заболіли.
Коли ми уже нарешті насміялись, в кабінет заходить Джеймс із своїми друзями. Вчитель нічого на це не відповів. Лише зупинив лекцію подивившись на них, та знову продовжив. Вони троє пройшли за свої парти, які були вище наших й сіли, а вся аудиторія спостерігала за ними. Хоть це і звичайна ситуація для нас, але всеодно дивуємось їх наглістю. Джеймс, Єгор і Арсен відомі нам, як молоді альфонси нашого універу. Ніодна спідниця не пройшла попри них. Головне смішить те, що дівчата кидаються на гарненьке личенько, але це лише обкладинка книжки, всередині гниль, чорнота та повно криміналу.
- Чули який вчора скандал зробила Катя за те, що Арсен переспав з її сестрою? На цій вечірці така бійка була. Смішно й грішно в один момент - прошипотіла нам Ханна, та поглядала на кримінальну трійцю, а ми повторили за нею.
- Коли це ти встигла побувати на Катериненій вечірці? - запитала я з призором у подруги. Вона почала, щось шукати в телефоні.
- Я там не була. Мені просто розповів хороший знайомий, та скинув відео - телефон повернула до нас й ми з Діною стежили за тим, як Катя впивається в чиєсь русяве, довге волосся і крутить дівчину у різні бока, а та пробує відбитись ногами, руками. Дівчат розбороняють хлопці, але вони тако ж получили. Дивлячись на це, ще раз впевнилась, що ця трійця одна, загальна проблема.
- І що ж це, за хороший знайоми? А? - запитала Діна з усмішкою. Хоче підколоти Ханну, але та не дається.
- Твій бивший - врізала Ханна, а я не втрималась і засміялась.
- Сучка! - шикнула на Ханну Діна. І вони під'єднались до мене.
- З боку, дивлячись відео...не скажеш що це сестри - повідомила їм. Знову переглядаючи бійку.
- З боку одне, а в житті інше - філосовськи мовила Діна. Ханна тіки цокнула, я почала нарешті слухати педагога.
* Пів пари*
Просидівши уже тридцять хвилин на парі, завжди відчувала на собі погляд. Коли я поверталась, щоб провірити хто безперестанку дивиться на мене, нікого не було. Усі займались своїми справами. Але я усю пару відчувала палкий погляд, який скоро пропалить у мені дирку. Це почало дуже напрягати. Но тут на мій телефон прийшло SMS від невідомого номера.
" - Як тобі подарунок, Анна? - прочитавши повідомлення. я зрозуміла від кого воно.
- Ти!!! Це ти мені відправив подарунок - впевнено відповіла. Відповідь прийшла одразу.
- Так, це був я. Ти уже прочитала договір? - прийшло мені запитання.
- Прочитала - відправила одне слово.
- Тому розумієш що належиш мені, це ти також прочитала у листі. Але чомусь я не спостерігаю на тобі колечко, яке було у подарунку - рефлексорно схопилась за безіменний палець.
- Я не буду його одягати і тобі точно не належу.
Через пару хвилин мені приходить фото моєї спини із заднього ракурса. Швидко обернулась але кожен студент мав у руках телефон. Не зрозуміло, хто це був. Чорт!
- Хто ти?- все що змогла написати.
- Твоя смертна кара, тому одягни колечко і не випробовуй мої нерви. Коли я злий мене не зупинити.
Швидко дістала з рюкзака обручку й одягнула її на палець. Вона сиділо шикарно.
- Розумна дівчинка.
- Що тобі взагалі від мене потрібно? - запитала я.
- Нічого. Просто будь розумною дівчинкою і не випробовуй мої нерви. Ти тепер моя й більше нічого не зміниш. "
Це був край. Швидко встала взявши речі, наплювала на пару і побігла до виходу. Чула лише крики за спиною. Тут знову прийшло повідомлення. Руки тряслись, по спині пробігали мурашки, волосся стало дибом. Я боялась, не знала що робити, але таки найшла в собі сили прочитати його:
- Тобі немає куди тікати. Ти у пастці, пташко.
Прочитавши повідомлення, я не знала що чекає мене далi...