Мої вірші

Казала Ліна ці чудні слова,
А ми уваги, може, не звертали?
Що є, то є - була вона права,
Ми зараз сперечатися б не стали:

" Душа у вирій проводжає птиць
Трагічний профіль сходить над снігами
Поет не буде ширмою для вбивць
Були
           І є
                 І будем ворогами"

Можливо, істина була проста,
Та ми над цим і думать не хотіли,
Та кожен з нас оцей момент застав -
Момент прозріння, вчасно підоспілий.

Я особисто знала це завжди,
Точніше ще з уроків в першій школі.
Бо московити нашу землю розгребли,
І не в один момент, а все таки поволі.

У нас є шанс на щастя й майбуття,
Є шанс на всі яскраві фарби.
Нам головне не вдатись забуття
І не лишити тут свої примари...