Посмертний Лист
Здається двері були немов прорізані.
Декілька секунд той пиляв їх поглядом.
Допоки руки з грудей не опустились. І той не зробив крок вперед
Брайн обережно та тихо сперся плечем на стіну біля дверей ванної.
Останній подих завмер. Він намагався почути що там
Майже нічого. До останнього моменту.
Допоки присмак крові на язиці не став більш виразним. І за дверима почувся шурхіт.
Брайн обережно, ледь чутно та ніжно наче в перший раз постукав у двері.
Мовчання.
Брайн ледь відхилив голову в бік підвівши брів. Нічого іншого він не очікував
Потягнувши двері на себе, неочікувано(😱) вони були зачинені
Хлопець хмикнув.
Різко з дурі смикнувши двері, металевий замок розірвало з середини.
Двері відчинились. А зі стелі посипалась штукатурка.
В ванні була налякана Нора.
І калюжа крові.
Брайн декілька секунд стояв. Просто стояв. Без ступора та почуттів.
-ну я не очікував що ти можеш зробити щось розумніше окрім того як піти та порізати вени.
Мовив Брайн заходячи до ванни, підхоплюючи рушник та кидаючи його в раковину.
Гарячий потік води швидко намочив його.
Міцно витиснувши воду що стікала по ліктям хлопця, той вийшов до кімнати зачинивши двері зсередини
Кинув погляд на окривавлену Нору.
В її руках було лезо. З нього стікала крапля крові.
Брайн повернувся в ванну.
Обережно взявши дівчину за руку в якій було лезо, він дістав його з рук аби не порізати її викинувши його в раковину.
Рушник з якого ще трохи стікало теплої води обережно торкнувся порізаної руки дівчини.
Та ледь брикнулась. Сльози на очах і кров на підлозі дещо тримали свідомість.
Намагаючись відштовхнути хлопця Нора втиснулась окривавленою рукою йому в груди.
Брайн терпляче зітхнув. Змусивши підвестися Нору з підлоги та вийти з ванної.
Як тільки вона ледь перейшла поріг, хлопець підхопив її на руки.
Ліжко відчуло тіло, краплі крові досить рясно вкрили підлогу та ковдру.
Рушник вже ледь теплий торкнувся її руки
Залишки крапель змішувались з кров'ю.
Брайн мовчки, немов відданий своїй справі лікар, обережно стирав кров намагаючись її зупинити.
Ледь притиснувши губи можливо він відчував її біль
По щокам Нори текли сльози
-навіщо ти це робиш?
Запитав хлопець не переводячи від руки погляду
Дівчина змовчала.
Порізи були не досить глибокими.
Брайн підвівся. Пішов в ванну.
За хвилину шуркоту по шафам той повернувся.
В руках бинт.
Певно він знає що робити.
Хлопець стерши нову кров що повільно крапала з руки дівчини, той відмотав шмат бинта.
Обережно притиснув до порізу.
Взявши інший відріз він досить щільно притиснув рану. Зав'язавши спеціальним вузлом.
Пов' язка трималась досить міцно, але не перетискала руку.
Брайн обережно, немов пір'їнку підняв руку дівчини вверх. Її пальці бессило вказували в стелю.
Кров ще декілька хвилин активно струміла. Але повз час почала зупинятися.
На відміну від сліз дівчини.
-ти справді думала що це є кращим виходом?
Знову запитав Брайн. І певно що його питання полетіло у повітря, не відбиваючись від стін.
Жах чи ні, вирішувати не тобі і навіть не мені. Особливість селфхарму від суїциду думаю відома всім.
Бажання завдати собі болю порізавши голені і бажання залишити світ перерізавши вени суттєво різне.
Рогатий хазяїн розумів. Що залишати це все так не можна.
Нора продовжувала лежати на ліжку. Допоки Брайн тримав її руку піднятою.
Дівчина відчула як в її очах все почало плавати та тьмяніти.
Брайн опустив руку дівчини, спокійно виходячи з кімнати.
В мить Нора відчула що взагалі не може рухатись. Її ледь розплющені очі відчували як все довкола неї крутиться.
Всередині все схоплено міцним замком. Не відпускає.
Повз довгий час зусиль, що здавались будуть марними, дівчина змогла розплющити очі ширше.
Все бліде світло неначе операційна лампа різко засвітило в очі.
Поперед себе Нора бачила двері в якій вийшов Брайн.
За секунду ті рипнули, і цей невгамовний писк неначе перерізав вуха.
В кімнату ввійшов чоловік. Він був неначе знайомий, але через дуже різке та їдке біле світло, Нора взагалі нічого не змогла зробити.
Він повільно підійшов до ліжка.
Неначе у морзі, її накрили білим полотном. Здавалось як патологоанатом прийшов на роботу.
Легкий холодок по тілу, немов туман. Прохолодний, як уявно кастероген в суміші з формальдегідом стікав неначе краплі роси по тілу.
Дійсно, віяло могильним холодом та смертю.
Думок не було. Вони знищились в формаліні.
Чи змирилась дівчина? А з чим? І з ким? І навіщо? де коли? за яких умов? чому? за що?...
Неначе секундно прострілювало в голові.
Що це? І де я?
Закрехтало всередині. Постіль здавалась цинковим столом у морзі. Холодним. Мертвим. З якого не підвестись.
Чи це смерть? Так, можливо, її малюють як кожен бачить. Можливо відчуває. Співпрацює. Чи це магія, так, відбувається, пече, бореться. Але яка?
Нора безнадійливо відчувала як її зіниці мутніють.
Але простріл світла з середини змусив дівчину підірватись.
Нора здригнулась
Радість. Кімната.
Дівчина одночасно скоротилась і думками.
-да ну....
Промичала дівчина.
Її голова повернулась на право.
Дещо та злякалась, на кріслі поряд сидів Брайн, склавши руки в замок..
-добрий ранок.
Посміхнувшись сказав той
-збирався тебе будити, але ти сама прокинулась. Як тобі сніданок?
На Нору накотились питання, які потрібно було розібрати
-добрий... Ми вже наче бачились. ..
Мовила Нора неначе підіймаючись..
-так, але..
-але..
Додав Брайн
-збирайся, ми зараз ідемо підкорювати океан..
Посміхаючись сказав той
-Марія вже розігрілась..
Нора з посмішкою глянула на хлопця.
Але згадала про руку. Закриваючи поріз долонею
-що ти ховаєш... Немає що..
Посміхаючись сказав Брайн підходячт до дверей.
Нора зиркнула на руку. І дійсно, шрам був старий та майже не помітний.
Дівчина було хотіла щось сказати, але хлопця вже не було.
Вона ледь підвела брови в здивуванні.
Норі не довелося довго думати, нею неначе щось керувало.
Тому та і не помітила як була вже вдягнена і стояла серед всіх.
Марія гучно сміялася, їй дуже подобалися жарти Брайна.
Істор намагався фліртувати з Хейлі. Але по виразу її обличчя, в нього явно дуже погано виходило
Міто позіхала, вона хотіла поспати, а не стояти зараз тут
Палке сонце починало нагрівати пісок та пірс навколо берега.
Пляж ще був відносно порожнім
Нора здавалось, що сюди вони приїхали не задля того щоб тільки купатися.
Океан звабливо шумів, але всі чомусь стояли вдалечі від нього.
Нора, якій набридло стояти, вирішила присісти на дерев'яну підлогу що різко переривалась на пісок
Вона торкнулась розпеченого піску, з часом та звикла да такого різкого акліматизування.
Вона дивилась на міленькі мушлі що час від часу потраплялись між піщаної пустелі.
Але її нетерпіння різко перервалось
-чому ми чекаємо. Або чого?
Повернувшись в бік до стоячого Брайна мовила Нора
Хлопець повільно повернувся
-з моря погоди.. А ти що чекаєш?
Віджартувавмя той
Нора язвиво усміхнулась
-а взагалі, ми чекаємо Рейєна.
Відповів Брайн
-ось і він
Додав той дивлячись як із готелю виходить Рейєн
-так, хто перший нахлебочиться води?
Мовив Рейєн.
-готуй свою дупу,Посейдон тебе знатно натягне
Крикнув Істор повільно ідучи до берегу
Нора обережно сіла на палкий пісок.
Біля неї Заземлилась Емма
В її тонких руках було 2 келиха з чимось дивним, колін його був світло зелений, а на краю була насажена полуниця.
Дівчина протягнула один Норі,та недовірливо,але взяла його до рук
Дивлячись як істор з дитячими радощами летить у воду від поштовху Брайна, дівчина вдарилась келихами з Еммою та добряче перехилила алкоголь в себе
Обпікаючи горло на і так пекельному сонці, дурнощі розігрались в Норі.
В голову піддав легкий димок, а десь всередині захотілось передрімати
Але крізь невгамовну втому,вона говорила з Еммою
Та була дуже гарним співбесідником.
-дивись..
Мовила чорнява.
Її сонцезахисні окуляри блиснули на палкому сонці
Нора ледь повернулась в стороку вказаною Еммою.
В воді,по пояс були хлопці, яскраво мойорів на фоні блакитного горизонту Брайн.
Його широка спина, що була вкрита татуюваннями, майже влита ними, давала зрозуміти яку силу він має в своїх руках
-м?
Грайливо запитала Нора
-глянь який Брайн... без накидки йому куди краще..
Мовила Емма облизуючи губи після палкого та солодкого коктейлю.
Нора посміхнулась,намагаючись приховати справжню зацікавленість в ньому.
-можливо і так..
Намагаючись приховати погляд відповіла дівчина
-облиш, я бачу що тобі він подобається... в мене батько психолог..
Заграваючи мовчила Емма ледь торкаючи Нору в плече
- те що в тебе батько психолог, не дає тобі силу взнавати хто кому подобається
Відповіла Нлра посміхаючись
- я ж бачу що між вами щось є, і дурню зрозуміло. Ти дивишся на нього досить....
Емма надпила свій келих
-досить зацікавлено...так сказати..
-я терпіти його не можу. Він занадто роздутий.
Намагаючись зробити невдоволене обличчя мовила Нора
- те що ти так кажеш, може мало значити. Тобі ж подобаються його спроби "стати поперед тебе"
-кожна дівчина, неважливо феміністка це чи "щаслива матір" хочуть бачити як хтось стоїть попереду них десь у підсвідомості. Але їхні страхи змушують їх вести так як ведеш себе ти. Згодись, сьогоднішня розмова вранці була виключно як захист.
-і Брайн я бачу прагнить придушити свою турботу до тебе ..
Неначе читаючи з папірця проговорила Емма
-турбота? А те що він фактично назвав мене повією тебе не колить взагалі?!
Ледь знервовано сказала Нора
- серед турботи я бачу лише його спроби не замастити своє ім'я. Він дуже прожерливий, і гроші всетаки один із його інструментів управління.
Розігрівшись мовила Нора
-тихо. Дозволь мені тебе переконати що це все не так.
Ледь клацнувши нігтями по склі келиха мовила Емма
Нора неначе втихла.
Все таки, в Емми були здібності психолога.
-спробуй. Це парі?
-хочеш, буде парі.
Посміхаючись віддала Емма
-тоді парі, якщо ти переконаєш мене що це не так то я залпом випиваю пляшку коньяку. Якщо ні, то це робиш ти.
-по рукам..
Мовила Емма відставляючи келих у бік.
Дівчата потиснули руки одне одному, і їх погляди одночасно встромились в бік Брайна
-ходімо у воду,он навіть Марія вже там..
Окинула Емма
Нора ледь припідняла з себе футболку,струшучи з неї пісок
-ходімо
Вже трохи п'яним голосом відповіла Нора.
Дівчата підвелись
Чим блище вони підходили до води,тим чіткішим ставав силует Брайна
Його накидка лежала десь в стороні,на пірсі.
Рейєн сміявся, в черговий раз намагаючись вхопити Брайна за шию та потопити його як московську посудину.
Але Брайн був набагато стійкішим за неї)
Вони сміялись,Істор то поринав то визирав із води
Торкнувшись кінцівкою води,Нора відчула на диво тепло а не холод.
В цей же момент на них різко зиркнув Брайн
Його мокре волосся,що не було зібране, ще дуще почорніло та взялось пасмами
Темні очі на цьому темному тлі, неначе ґудзики блискали від води.
Дивлячись прямо на нього,Нора перелякалась його різкого та страшного погляду, від чого ледь пискнула а різко вгнула голову вниз
-кого ми бачимо! Принцеси алкогольного сп'яніння!
Крикнув Істор
Після, секундно гепнувся у воду від поштовха міцної руки Брайна.
-замовкни придурок, це Королеви.
Прориготав Брайн
-так,приємно займати твій трон пане Шест.
Єхидно мовила Нора помалу заходячи у воду
На диву океан був мов парне молоко. Або так здавалось
Брайн лише єхидно глянув на Нору
Щось певно зацікавило його в ній, як той не міг відірвати
Емма трохи блище підійшла до Рейєна,що терся біля Марії
Нора неквапливо звикала до температури води
Брайн все ще спостерігав
Допоки Рейн знову, втихо не вхопився за нього та не потягнув на дно..
Брайн було хотів вхопитись за повітря,але в нього не вийшло.
Обидва канули у воду
На Нору полетіли бризки солоної води
Та напружилась прикривши рукою обличчя.
Вона намагалася бути спокійною.
Брайн та Рейєн бовталися під водою і було не зрозуміло хто з них потопає більше.
Марія з Еммою риготали, Істор сперся на хвилеріз спостепігаючи як хлопці плюхкаються у воді
Ще секунду і обоє вистрибнули з води починаючи хапати повітря неначе еліксир безсмертя.
Вода з волосся Брайна стрімкою цівкою скочувалась донизу та поступово ставала меншою
Брайн відкинувся та знову плюхнувся на воду з розкритими руками заплющивши очі ловив очікуваний відпочинок.
Рейєн неначе пес затрипотів головою в різні боки так ,що вода розлетілась як роса
Марія невдоволено крикнула:
-Рейєн! Що ти як той Цербер,заспокойся!
-вибач,звички..
Посміхаючись та дивлячись вниз мовив той
-він ще та собака, я насилу йому блох вивів..
Просміявшись мовив Брайн лежачи на воді накинувши на очі сонцезахисні окуляри які дивом не гепнулись у воду.
Рейєн невдоволено закотив очі роблячи декілька кроків назад та сідаючи на дно
З води було видно лише голову та плечі
Брайн зиркнув на нього, та знову відкинув голову.
-так нудно, коли ми пити будемо?
Запитала Нора
Всі здивовано глянули на неї.
-нудно тобі, ну тоді давай..
Мовив Брайн підводячись
-поплаваєм..
Різко пробубнів той підхоплюючи Нору на руки.
Та завищала. Плавати не вміє
Хлопець міцно тримав її ідучи все глибше і глибше
-відпусти мене!!ти ще втопиш мене виродок!
Вищала та коли вже вода була на рівні шиї Брайна
- не бійся,жити зхочеш попливеш.
Сказав той та відпустив її у воду
На фоні всі гиржали, це щось по типу іграшки
Нора не відчувши опори, махнула руками по воді ледь не вхопивши її в легені
Як Брайн знову спіймав її
- тихо, я не такий дурний
Мовив хлопець відчуваючи як Нора вціпилвсь руками йому в шию
-тримайся, пливемо назад....