Частина 3
Вже місяць Іван та Катя не списувалися. Дівчина так і не відповіла йому, чи готова вона віддати себе йому перед його відходом до армії. Важко відповісти на таке прохання, але й відмовити коханому вона не могла. Катерина сама не знала, чи хоче вона з ним цього, чи готова вона, чи любить цього хлопця її серце, щоб віддаватися? Напевно якби наївна дівчинка дізналася, що буде далі - відмовила б йому.
Хоч вона згодилась віддати себе, частина сумнівів не покидали її. Осінній вітер здіймав пожовкле жовтневе листя, що здіймалось у танці. Погода холодила ще сильніше ніж важкі думки. На уроках Катерина не могла зосередитись, у думках вона зважувала усі «за» і «проти». Іван мав приїхати на своє день народження, що було за кілька днів. Сірий туман накривав мужнє місто своєю ковдрою, а дощ рясно усівав землю. Дівчина рада була б спитати поради, але навіть прийти не було до кого...
- Чому ти така сумна?- спиталась Настя до подруги, сидячі на лавці біля футбольного поля
- Та неважливо...Просто важко на душі
- Ти вже місяць така
- Не зважай...Просто Іван має скоро приїхати
- Ого..А коли?
- Шістнадцятого жовтня
- Так це вже за три дні!
-Я знаю...
Шкільний час пролетів швидше ніж думала Катруся. На вулиці все ще рясно йшов дощ, туман м'яко укривав сірі будинки. Катерина все ще думала про зустріч з коханим. Уявляючи як він подарує їй перший поцілунок, теплі обійми, дівчинка не могла не посміхатись
Прийшовши додому, Катя відкрила СМС:
- Так скинешь фоточки?)
- Я не хочу...
- Ты меня любишь или нет?
- Люблю
- Так скинь, я хочу увидеть, что ты только моя
Дівчина нервово зняла всю одежу, прикриваючи незаймане оголене тіло зробила ті самі фото. Їй було соромно, некомфортно, ніби вона – равлик з якого скинули мушлю. Якби вона не кохала парубка не зробила б те, що не хотіла
- Красотка!
- Спасибо...
- Я взял билеты за завтра. Послезавтра буду у тебя. Подготовься чтоб все было красиво.
- Хорошо...
Насправді Іван був ще тим бараном, але до наївної дівчини усвідомлення цього не доходило. Вона не хотіла бачити, що її коханий писав раз у день, говорив тільки про статевий акт, і взагалі грався нею. Для Катерини він був центром уваги, всесвіту, вона любила його більше за життя. Дівчина не розуміла на що іде заради кохання, вона навіть не усвідомлювала кому саме збирається віддати свою незайману квітку. Молодиця навіть не розуміла хто її кохання. Вона покохала жартовного москалика, не нашої крові парубка. Наші хлопці - працьовиті, щирі, чорнобриві... Козацька кров - гаряча, волелюбна, горда...Де козак наш ступає - там барвінок червоний зацвітає, там сонце українский народ зустрічає. А Москальська натура - зла і брудна. Не дарма ж говорять, що де москальске чортення пройде, там й болото виросте. Усю історію нашої країни відбивалась гаряча кров наших козаків об холодну зброю московських солдатів, що йшли "за отєчєство" воювати. Не розуміла Катерина чиї руки цілує і кому віддає щире українське серце....Не розуміла наша молодиця, у яке горе влізе...
Два дні молодиця жила у страху, переживаннях й тривозі. Важко було думать про те, що її коханний скоро приїде. За вікном все ще дощило. Навіть небо оплакувало долю української дівчини...