Вечір пройшов
Дже: А де Дженні?
Б: Вона спить. – бабусі довелося збрехати. – Я поїм у себе, ви приберете?
Дже: Добре. Ми не маленькі діти, приберемо й будемо тихо поводитися.
Бабуся підійшла до столу, на якому готували. Взяла печиво, шоколад, приготувала основні страви: рис, кімчі, бульйон тощо.
Т: Вам допомогти?
Б: Ні, дякую, донести поки що можу сама. – ввічливо відповіла бабуся й піднялася нагору. Зайшовши до кімнати, бабуся сказала:
Б: Дженні, давай їсти.
Д: Давай. Пам’ятаю, як ми раніше так їли.
Б: Ух ти, думала, що ти не пам’ятаєш. Адже ти була маленька.
Д: Ба, а я що, не маленька?
Б: Ти вже доросла.
Д: Ні, я ще маленька.
Б: Ладно, їж. І потім підемо спати.
Д: Добре. – застібалася дівчина.
Вони поїли й прибрали все на спеціальний стіл.
Д: Я в душ.
Б: Іди, тільки швиденько, бо вже пізно.
---
Повернемося на десять хвилин назад.
Дівчата з другої й третьої кімнати вирішили заночувати в одній. Всі однаково, робити нічого.
Р: А де Дженні?
М: Вона, мабуть, пішла в кімнату бабусі. Раніше так часто робила.
Л: Це не дивно. Дженні є Дженні.
Найон: Повністю згодна.
Джісу: Ну блін, без неї нудно.
Найон: Нічого вже не поробиш. Хлопці – сволоти.
Л: Після розставання з Юнгі вона стала дуже вразливою.
Джісу: Це точно. Взагалі вона за Юнгі була як за "кам’яною стіною", і я кажу відверто. Юнгі справді як кам’яна стіна.
Роздався сміх у кімнаті.
М: Давайте зіграємо в пляшечку.
Л: У пляшечку? Але в нас пляшки нема.
М: Зараз принесу бокали й пляшку.
Джісу: Чого?
М: Оскільки це мій дім, мені можна все.
Р: Окей.
Н: Неси. Шкода, що Дженні з нами нема.
Джісу: Складається враження, що Дженні померла.
Міна виходить із кімнати й прямує до підвалу, бере пляшку червоного вина й підіймається нагору.
М: Ну що, будемо грати?
Н: Давай.
Міна розливає кожній по бокалу, і гра почалася.
---
Кімната хлопців
Те: Що я сказав не так, що вона на мене образилася?
Дже: І справді, навіщо ображатися?
Т: Тихо. Ви це чуєте? У дівчат тусовка.
Дже: Нехай тусуються, не наше діло. Давай спати. Добраніч.
Т: І тобі.
Те: Ага.
Хлопці лягли спати.
---
Кімната бабусі
Д: Бабусю, іди в душ.
Б: Добре.
Д: Я спати. Добраніч, солодких снів.
Б: І тобі добраніч. Спи.
Через п’ять хвилин бабуся вийшла з душу, але Дженні вже спала міцним сном.
Б: Точно. Вона ще маленька.
---
Кімната дівчат
М: Ну що, граємо?
Л: Граємо.
Л: Крути.
Міна крутить пляшку й попиває вино. Пляшка випадає на Джісу. Дівчина занервувала.
М: Джісу, ти коли-небудь закохувалася в хлопця подруги?
Дж: Ні. – відповідає, робить ковток вина й з полегшенням крутить пляшку.
Пляшка випадає на Розé.
М: Яку частину тіла ти вважаєш найпривабливішою й сексуальною у хлопців?
Р: Напевно, волосся. Вони у них дуже гарні.
Л: Вау. Я такого не знала. Давайте чокнемося й вип’ємо за нас, дівчат.
Дж: Давайте.
Дівчата роблять ковтки й крутять пляшку. Пляшка крутиться, крутиться й випадає на Найон.
Р: О, Найон. Зайди в кімнату до хлопців і скажи: «Хто хоче мене?»
Найон: Легко. Нарешті щось цікаве.
Дівчина робить ковток, встає, виходить і прямує до дверей хлопців. Але раптово підкосилися ноги, Найон постояла й зайшла назад.
Найон: Хто хоче мене? – розвертається й ходить.
Хлопці в шоці піднялися.