Приїзд до Пусана
Усі швидко прокинулися, зібралися й вийшли. Дженні плелася, як равлик. Але коли побачила Техена, почала милуватися ним, а побачивши інших – засміялася й ледь не впала, її вчасно зловив Темін.
Те: Дженні, будь обережніша. Що тебе так розвеселило, а не здивувало?
Д: Коли я вам дзвонила, я зрозуміла, що ви тут, а сміюся з того, як ви виглядаєте. Сонні, зм’яті, а волосся – просто шикарне. – говорила вона, продовжуючи сміятися.
Усі дістали телефони й почали дивитися на себе. Пролунав гучний сміх.
Дже й Розé почали сміятися.
Р: Боже мій, це ми так виглядаємо?
Те: А що ти думала, будеш виглядати як модель?
Р: Іди ти. Сам не краще виглядаєш.
Б: Хватить лаятися. Пошли вже.
До самого дому всі мовчали. Це сильно здивувало бабусю, адже вона їх такими не бачила.
Б: Дітки, що сталося? Чому мовчите? Мабуть, ви втомилися. Хоча це дуже дивно.
Дже: З нами все гаразд, нам просто важко прокинутися. Ми йшли десь дві години, і вже восьма вечора.
Б: Зрозуміло. Ми, до речі, вже дійшли.
Найон: А? Що? Ми вже дійшли? Я й не помітила.
Усі швидко ввійшли в дім і відчули насолоду.
Д: Бабусю, де наші кімнати?
Б: На столі лежить папірець, де все написано, і на дверях теж.
Найон: Добре, Ліса, прочитай, будь ласка.
Л:
Бабуся – 1 кімната
Дженні, Ліса, Найон – 2 кімната
Розé, Джісу, Міна – 3 кімната
Те, Дже, Темін – 4 кімната
Д: Стоп, а хто така Міна?
М: Привіт, хлопці.
Д: Міна?! Ти теж тут? Я думала, ти поїхала в Англію! – кричала вона.
М: Я приїхала з твоїм братом.
Л: Що? Якого?
М: Ліса, не ревнуй. У мене є хлопець.
Л: Окей. А хто він?
У дім заходить Темін. Він не очікував зустріти її там.
Т: Привіт. Оце поворот. Обійняти не хочеш?
М: Привіт. Ні, не хочу. – ображено сказала вона і відвернулася.
Темін підійшов і обійняв її ззаду.
Т: Люблю тебе, обіжака.
М: І я тебе.
Дже та Те: Фе. Зараз блювону.