Невдала розмова старих друзів
Я сиділа з розбитим коліном і порваною блузкою.
Д: На мене напала ваша «мега-четвірка» за те, що ті хлопці стояли й розмовляли зі мною.
Т: Напевно, тобі треба додому.
Д: Ні! Бабуся мене закопає. У мене є запасна футболка.
Т: На мій піджак, я тобі допоможу. Єдине питання: як дівчата змогли тебе побити? Ти ж найсильніша серед дівчат.
Д: Не забувай, я перенесла операцію, і мені не можна битися ще три місяці.
Т: Зрозуміло.
Ми зайшли в клас.
Уч: Дженні, що сталося?
Д: Маленька сварка. Можна, я піду переодягнуся?
Уч: Добре, йди.
Я вийшла з класу й попрямувала в роздягальню, але йшла важко через біль у нозі.
Уч: Діти, хто це зробив? Юнгі, ти знову?
Ю: Ні, цього разу не я.
Т: Це зробила «мега-четвірка».
Уч: Що? Дівчата, як ви могли так вчинити?
Найон: Вона сама винна, не треба було там стояти.
Уч: Де стояти?
Джин: З нами Найон?
Найон: Так.
Уч: Найон, вийди до дошки, я хочу, щоб ти відповіла.
Найон: Добре 😒
Я повернулася в клас, і на мене всі повернулися. Я швидко сіла на своє місце. Найон щось розповідала, але вчителька її посадила.
Уч: Найон, сядь, два. Молодець, за бійку – п’ять, за домашнє завдання – два.
Прозвенів дзвінок, настала перерва. Вчителька покликала мене й Юнгі.
Уч: Юнгі, приглядай за Дженні. Їй всього три місяці потрібен захист.
Ю: Чому саме я, а не Темін чи хтось інший?
Д: Може, краще Темін мене захищатиме.
Уч: Ні, Юнгі буде тебе захищати. Відмов не приймається.
Вчителька пішла, і ми залишилися вдвох.
Д: Юнгі, ти змінився.
Ю: Звісно, ти ж мене жорстко кинула.
Д: Прости, на це була причина.
Ю: Ну і яка?
Д: Прости, але зараз не можу розповісти.
Ю: Скажи, а то тобі не жити.
Д: Прости, але ні.
Ю: Бля, іди тоді нахуй, заєбала.
Д: Я й так тут. Зрозуміло, придурок.
Ю: Шлюха.
Д: Придурок.
Чон: Ідіоти. Ви чому сваритеся?
Д: Ладно, я пішла, самі розбирайтесь.
Чон: Стояти, йди сюди, куриця.
Ю: Рот закрий.
Д: Хто ти такий, щоб мені вказувати?
Ю: Хто ти такий, щоб їй вказувати? Вона моя.
Д: Уже ні.
Чон: Що? Це вона?
Ю: Так.
Д: Я пішла. Я тобі не зобов’язана розповідати, через що це сталося.
Ю: Знай, я дізнаюся!
Д: Адіос.
Я пішла в клас і назустріч йшла Розé. Вона була дуже весела й мило виглядала.
Р: Ти де була?
Д: Потім розкажу, а зараз у нас урок.
Ми сіли на місця, зайшов учитель і слідом Чонгук.
Уч: Діти, урок скасовується, але всі зараз слухатимуть, як ви даєте «лекцію». Чонгук, підойди сюди.
Чон: Так.
Д: Учитель, що сталося?
Уч: Дженні, це і тебе стосується. Підійди також.
Д: Добре.
Вчитель почав розпитувати нас про минулу перерву, бо бачив, що ми розуміємо ситуацію. Наприкінці він спитав:
Уч: Де Юнгі?
Д: Я його не бачила після того, як ми розійшлися.
Ч: Він пішов у бік класу.
Уч: Але, як бачите, його тут немає.
Д: На перерві ми його знайдемо, так, Чонгук?
Чон: Так. Ми його знайдемо.
Уч: Добре, можете йти зараз його шукати.
Ми вийшли з класу, і Наен пекуче дивилася на мене.
Вийшовши з класу, ми вирішили розділитися. Я збиралася йти, але Чонгук мене зупинив.
Чон: У мене до тебе одне питання. Чому ти спитала, що сталося?
Д: Тому що ми всю перерву сварилися, і щось могло статися після того, як я пішла. Якщо ми його не знайдемо, де зустрінемося?
Ч: Біля класу.
Ми розійшлися, і мені в голову прийшла думка піти на дах. Знаючи Юнгі, він міг туди піти, бо ми любили проводити час удвох там.
Я піднялася на дах і згадала всі наші веселі моменти. Очі повні сліз, але я не показувала цього. Я дуже сильно обійняла його, ніби не хотіла відпускати.
Тут я його побачила, і сльози потекли по обличчю. Я швидко їх витерла і з фальшивою усмішкою підійшла.
Д: Ось ти де, ми тебе шукали.
Ю: Навіщо? Йди геть. Не хочу тебе бачити.
Д: Юн, прости мене, мені дуже шкода за той неприємний момент.
Ю: Неприємний? Може, жахливий момент.
Д: Говори, як тобі зручніше. Прости мене, будь ласка.
Я різко падаю на коліна, незважаючи на те, що одне коліно вже розбите, вирішила розбити і друге. Юнгі докурив сигарету й підійшов. Я бачила, що його почуття до мене охололи.
Ю: Піднімайся, але прощати тебе не буду.
Д: Пробач, пробач мене, молю.
Ю: Ні.
Я швидко встала зі сльозами на очах і втекла. Назустріч мені йшов Чонгук.
Чон: Дженні, що з тобою?
Але, побачивши його, я швидше втекла в вбиральну. Та пожалкувала – там була «мега-четвірка».
Найон: Що сталося з нашою бідненькою Дженні?
Я хотіла вмитися, але Найон схопила мене за волосся, і у мене різко закололо серце. Я почала падати й стогнати від болю. Дівчата схопили мене і відвели в медпункт. Медсестра швидко викликала швидку, і мене забрали в реанімацію.