Продовження першого невдалого дня
Продзвенів дзвінок. Ми вже були в класі. Вчителька вирішила мене представити для нових учнів.
Уч: Діти, до нас повернулася Дженні. Сподіваюся, ви раді її бачити.
Д: Привіт, я рада вас бачити.
Уч: З ким ти можеш сісти?
Д: Можна я сяду поруч із Лісою?
Уч: Добре, сідай біля неї.
Д: Дякую вам велике за те, що взяли мене назад.
Уч: Ти ж наша учениця, як ми могли тебе не взяти?
Урок минув дуже швидко. Ми з Лісою розмовляли про те, що сталося за моєї відсутності. Продзвенів дзвінок, учителька відпустила нас на перерву. Ми вийшли на вулицю, щоб дочекатися решти.
Р: У-і, привіт, нарешті ти приїхала. Як твоє здоров’я?
Д: Добре. А у вас як?
Тут на мене налетів Дже.
Дже: Сонечко, ти приїхала! Я радий! Коли підемо гуляти?
Дж: Відчепися від неї. Забагато питань.
Дже: Джісу, не нервуй, а то серце заболить.
Д: Що? У тебе серце болить? Це серйозно?
Дж: Він задовбав таке говорити.
Т: Бу!
Д: А-а-а-а-а! Дурень, я ж злякалася!
Л: Ти придурок, у неї серце... Ой, пробач, я забула. Вибач.
Я почала плакати.
Т: Лісо, дурепо, що ти наробила?
Я вдарила Таміна.
Д: Ще раз так про неї скажеш – отримаєш сильніше.
До нас підійшов Хосок.
Х: Привіт, я Хосок. Скільки тобі років? Звідки ти? Ти тут уже вчилася?
Л: Хосоку, відчепися від неї. Хіба не бачиш, що вона не хоче з тобою говорити?
Т: Не лізь до неї.
Х: Лісо-підлизо, закрий свого рота.
Ліса й Хосок почали кричати один на одного. На галас збіглися друзі Хосока. Я стояла, дивилася на них і потихеньку намагалася піти, щоб не зустріти його.
Джін: Ви що, новеньку не поділили?
Т: Ти новенький, а вона – ні.
Ю: Ви ідіоти, задовбали вже. Коли це закінчиться?
Д: Заспокойтеся!
Чон: Рот закрий! Тобі ніхто не дозволяв його відкривати. Стій і мовчи.
Мої очі наповнилися сльозами. Я потихеньку відійшла від них і пішла до класу.
Р: Чонгук, не лізь. Вона поки що нічого не знає.
Раптом продзвенів дзвінок. І вони помітили, що когось бракує.
Л: Де Дженні? Сподіваюся, з нею нічого не сталося?
Ю: Що з нею могло статися? Вона ж така беззахисна.
Р: Задовбав зі своїм сарказмом. Якщо тобі байдуже, то нам – ні. Лісо, біжи в клас!
Усі побігли в клас. Але мене там не було.
Дже: Вчителько, де Дженні?
Уч: Вона в медпункті.
Усі: Що?
Т: Я за нею збігаю.
Уч: Іди, раптом їй потрібна допомога.
Тамін прибіг до мене.
Т: Дженні, що з тобою?