Глава 17: Тиша перед бурею
Сонце повільно піднімалося над горизонтом, освітлюючи зруйнований світ, який вони залишили позаду. Таємна база, яку вони захопили, тепер була під контролем міжнародних організацій, а файли, які Тая передала журналістам і правоохоронцям, розповсюдилися по всьому світу. Але команда знала: радість від першої великої перемоги була лише ілюзією.
— Ми знищили одну з їхніх ключових баз, але це ще далеко не кінець, — сказала Тая, сидячи біля невеликого багаття на околиці покинутого села. Її погляд був спрямований у далечінь, ніби вона бачила майбутнє, яке ще тільки визрівало.
— Що тепер? — запитав Альваро, який сидів поруч і чистив свою зброю. — У них ще є ресурси, люди, гроші. Вони відреагують.
Лукас, який стояв трохи осторонь, спостерігав за горизонтом.
— Вони вже реагують, — сказав він тихо. — Ми забрали в них те, чого вони не можуть пробачити: владу. І тепер вони хочуть помститися.
Нові загрози
Протягом наступних днів команда постійно переміщувалася. Після викриття системи їх почали активно переслідувати. Літаки, що кружляли над їхніми маршрутами, патрулі, які блокували дороги, і навіть найманці, що намагалися вистежити їх у джунглях, — усе це стало новою реальністю.
— Ми повинні знайти безпечне місце, щоб переховуватися і перегрупуватися, — сказав Альваро, коли вони пробиралися через густий ліс. — Так довго ми не протримаємося.
— Нам потрібен союзник, — відповіла Тая, витираючи піт з обличчя. — Хтось, хто має ресурси й хоче допомогти.
Лукас мовчав, але в його очах було видно рішучість. Він уже думав про наступний крок.
Неочікуваний сигнал
Пізніше того ж дня їхній радіоприймач зловив дивний сигнал. Це був закодований голосовий запис, який повторював одну й ту ж фразу:
— "Ваша боротьба не марна. Ми знаємо, що ви зробили. Ми готові допомогти. Координати додаються."
— Це пастка? — запитав Альваро, коли Тая перевірила координати.
— Можливо, — відповіла вона, вивчаючи мапу. — Але якщо це справжній союзник, ми не можемо ігнорувати цю можливість.
Лукас кивнув.
— У нас немає вибору. Ми повинні ризикнути.
Місце зустрічі
Координати привели їх до покинутого заводу на околиці великого міста. Це місце було добре захищене: камери спостереження, замасковані пастки й важкі металеві двері.
— Виглядає серйозно, — сказав Альваро, оглядаючи територію. — Якщо це пастка, вони підготувалися.
— Ми дізнаємося, — відповіла Тая, підходячи до дверей.
Вона натиснула на кнопку дзвінка, і через кілька секунд металевий голос із динаміка сказав:
— Ви прийшли вчасно. Зайдіть всередину.
Двері повільно відчинилися, і команда обережно увійшла до темного приміщення. Їх зустрів невисокий чоловік середніх років у костюмі. Його обличчя було серйозним, але очі випромінювали доброзичливість.
— Мене звати Маркус, — сказав він. — Я один із тих, хто вже давно мріяв побачити падіння цієї системи.
Союз проти темряви
Маркус привів їх до великої кімнати, де за столами працювали десятки людей. Це була організація, яка займалася розслідуваннями корупції, викриттям злочинів і допомогою жертвам.
— Ми стежили за вами, — сказав Маркус. — Ваші дії дали нам шанс насправді завдати удару по цій системі. Але тепер ми мусимо діяти разом.
— Що ви пропонуєте? — запитав Лукас.
— У нас є інформація про те, хто може стати вашим наступним ворогом, — відповів Маркус, розгортаючи карту. — Це група впливових людей, які тепер намагаються перебудувати мережу після вашого викриття. Вони зібралися на закритій зустрічі, і це ваш шанс.
Тая вдивлялася в карту.
— Якщо ми вдаримо по них зараз, ми зруйнуємо їхню мережу ще до того, як вона почне діяти.
Останній рубіж
План був простий, але ризикований. Команда мала проникнути на територію закритого клубу, де відбувалася зустріч. Їм потрібно було не лише зібрати докази, а й викрасти ключового учасника, який мав доступ до фінансових рахунків і ключових документів.
— Це може бути наша остання місія, — сказав Альваро, перевіряючи спорядження.
— Але це також може бути кінцем цієї системи, — відповіла Тая.
Лукас мовчав, але його рішучість була очевидною.
Місія
Коли настала ніч, команда проникла на територію закритого клубу. Вони використовували кожен навик, який отримали за роки боротьби.
Тая працювала над системою безпеки, відкриваючи двері й відключаючи камери. Альваро тримав охоронців під контролем, тоді як Лукас пробрався до кімнати, де відбувалася зустріч.
— У нас мало часу, — сказав він у рацію.
— Я майже закінчила, — відповіла Тая.
Коли вони зібрали всі необхідні дані, настав момент для найризикованішої частини плану: викрадення ключового учасника.
Переслідування
Викрадення вдалося, але це підняло тривогу. Охоронці відкрили вогонь, і команда змушена була пробиватися до виходу.
— Вони на хвості! — крикнув Альваро, коли вони стрибнули в машину.
Почалася шалена гонитва через місто. Постріли лунали з усіх боків, але команда не зупинялася.
— Тримайтеся! — крикнув Лукас, різко повертаючи на вузьку вулицю.
Перемога
Зрештою, їм вдалося відірватися від переслідувачів. Викрадена людина, налякана до смерті, почала співпрацювати. Він надав їм доступ до фінансових рахунків і інформації, яка виявила ще більше злочинців у мережі.
— Це буде їхнім кінцем, — сказала Тая, коли команда переглядала отримані дані.
Маркус був у захваті від їхньої роботи. Завдяки цій інформації вони могли завдати остаточного удару по системі.
Новий світанок
Коли перші промені сонця освітлили їхній прихисток, команда знала, що їхня місія наближається до кінця. Система, яка так довго здавалася непереможною, тепер хиталася, готова впасти.
— Ми зробили це, — сказав Лукас, дивлячись на Таю.
— Але ціна була високою, — відповіла вона.
Їхня боротьба ще не закінчилася, але вони були готові до наступного кроку. Тепер вони стали не лише героями, а й символом надії для тих, хто продовжував боротися.