Глава 6: У тіні зради
Тая не могла знайти спокою, навіть коли повернулася додому. Здавалось, що стіни її квартири стискаються, нагадуючи про зраду Лукаса, яку вона тільки-но пережила. Кожна думка, кожне слово, яке він сказав, тепер здавалося їй частиною великої гри, де вона була лише фігурою. Вона відчула, як її власна історія починає руйнуватися.
Після довгої ночі без сну, Тая зрозуміла, що настав час діяти. Якщо вона хоче дізнатися правду і нарешті поставити крапку в цій справі, їй потрібно поринути глибше. Вона вирішила почати з двох головних людей у своєму житті: її батька Рафаеля та Лукаса, чи то Алехандро
.....
На світанку Тая приїхала до будинку Рафаеля. Її батько зустрів її у своєму старому халаті, виглядаючи трохи спантеличеним таким раннім візитом.
— Тая? Щось сталося? — запитав він, підозріло дивлячись на її втомлене обличчя.
— Нам потрібно поговорити, — відповіла вона різко, проходячи в дім без запрошення.
Рафаель закрив двері й попрямував за нею у вітальню.
— Це про Лукаса, чи не так? — запитав він, ніби вже здогадуючись про причину її приходу.
Тая зупинилася посеред кімнати й повернулася до нього.
— Так, і про тебе. Ти хочеш пояснити, чому я стала пішаком у вашій грі?
Рафаель зітхнув і присів у своє улюблене крісло.
— Тая, ти повинна зрозуміти...
— Ні, тато, це ти повинен зрозуміти! — перебила вона його. Її голос зривався, але вона не могла зупинитися. — Я виросла, думаючи, що ти герой, людина, яка завжди стоїть за правду. А тепер виявляється, що ти втягнув мене у свої брудні справи, навіть не попередивши.
Рафаель провів рукою по обличчю, ніби намагаючись стерти втому, яка накопичувалася роками.
— Я хотів захистити тебе, Тая.
— Захистити? — вона розсміялася, але в її сміху не було радості. — Ти поставив мене поруч із людиною, яка брехала мені з першого дня!
— Але він тебе не зраджував, — сказав Рафаель, і в його голосі почувся біль. — Лукас... Алехандро... він справді хотів допомогти.
— То ти знав, ким він є? — її голос піднявся, а руки стиснулися в кулаки.
— Знав. І я знав, що він — найкращий шанс, щоб утримати тебе в безпеці.
— Чому? Чому це все настільки важливо?
Рафаель затих. Його обличчя спохмурніло, і він подивився на доньку так, ніби боровся з собою.
— Через мене, — нарешті сказав він.
— Це я вже зрозуміла, — різко відповіла Тая. — Але поясни, що саме ти зробив, що тепер за це розплачуюся я?
Рафаель підняв очі на неї, і в його погляді було стільки болю, що це змусило її на мить замовкнути.
— Багато років тому, коли я працював над справою Густаво Мендеса, я знайшов більше, ніж мав би. Мендес не тільки займався відмиванням грошей, він ще й контролював людей у системі: суддів, політиків, навіть деяких поліцейських.
— І ти зібрав на них компромат, — припустила Тая.
Рафаель кивнув.
— Я зробив копії всіх документів і сховав їх. Думав, що одного дня зможу їх використати, щоб очистити систему. Але це було наївно.
— І тепер хтось хоче знайти ці документи, — завершила вона.
— Так. І цей хтось знає, що я передав деякі частини тобі.
Тая відчула, як її тіло напружується.
— Що? Ти хочеш сказати, що ці папери... вони у мене?
Рафаель знову зітхнув.
— Не напряму. Але те, що ти знайшла в маєтку, — це лише частина того, що шукають.
Тая не стала більше слухати виправдань батька. Її гнів і розгубленість змішувалися, створюючи всередині справжню бурю. Вона вирушила до дільниці, де мала знайти відповіді на свої запитання.
Коли вона зайшла, все здавалося звичним: колеги працювали над своїми справами, телефони дзвонили, а монітори світилися даними. Але Тая відчувала, що тепер дивиться на це інакше.
Її кроки автоматично привели її до кабінету командира. Вона хотіла поговорити з начальником про ситуацію, але двері були зачинені.
— Він виїхав, — повідомила їй одна з секретарок.
Тая повернулася до свого столу й сіла, намагаючись упорядкувати думки. Але її увагу привернув стук у двері. Вона підняла голову й побачила Лукаса, який стояв у коридорі.
Він виглядав змученим, але все ще впевненим у собі.
— Ми повинні поговорити, — сказав він, заходячи до кімнати, перш ніж вона встигла щось сказати.
— Я більше не хочу слухати твоїх виправдань, — холодно відповіла Тая.
— Це не виправдання, — заперечив він, сідаючи навпроти неї. — Це правда. І якщо ти хочеш зупинити все це, тобі потрібно знати її.
Тая перехрестила руки й кинула на нього погляд, повний недовіри.
— Говори.
Лукас схилився вперед.
— Те, що шукає Кортес, — це лише частина великої гри. Ці документи — ключ до всього. Але головне не в них, а в тому, хто ними заволодіє.
— І хто це?
Лукас замовк, а потім прошепотів:
— Це людина, яку ти не можеш перемогти одна.
Слова Лукаса застрягли в голові Таї, як неприємна мелодія. Вона не могла вирішити, чи вірити йому, але одне було зрозуміло: ця гра виходить за межі звичайного розслідування.
Її роздуми перервав дзвінок телефону. Це був Альваро.
— Тая, я знайшов ще дещо. Мені здається, це те, що ти повинна побачити.
Вона швидко приїхала до його офісу. Альваро чекав на неї з кількома роздруківками й фотографіями.
— Це що таке? — запитала вона, розглядаючи матеріали.
— Це записи про зв'язки Мендеса. Але подивись ось сюди.
Альваро показав їй фотографію, на якій були кілька людей, серед яких вона впізнала... Лукаса.
— Це не може бути, — прошепотіла вона.
— Він працював на Мендеса задовго до того, як став твоїм напарником, — сказав Альваро.
Тая відчула, як всередині знову піднімається гнів. Вона повернулася до дільниці, де її чекав Лукас.
— Ти знову збрехав мені, — сказала вона, кидаючи фотографії перед ним.
Лукас подивився на них і підняв