Я, Ти, Сакура
- Мей? -
Повільно повернувши розгублений погляд в сторону дверей. Там стояв такий же самий розгублений Дейдара. Підборіддя за тремтіло, а на очах стали навертатися сльози.
- Мей! я хотів тобі все пояснити сьогодні чесно! - його тіло пробило на холод як тільки він побачив підступаючі сльози на її очах. Їх було бачити не виносимо, особливо знаючи що причина їм він сам.
- Дай мені все пояснити, прошу... - тихо проговорив він підходячи блище.
Схиливши голову в низ, Мей не знала куди себе діти. Радіти? таємним шанувальником, виявився той до кого вона не байдужа. Бути злою? все-таки він брехав про те, що закоханий в іншу. Все було занаддто тяжко. Підвівши голову знову, вона зустрілась з його небесно-блакитними очима, в яких так чітко можна було побачити розгубленість, відчай, страх. Його занепокоєний вигляд, турбував Мей так само сильно як і правда яку вона нечайно дізналася.
- Дай мені подумати - ледви видалива із себе Мей - Тоді і поговоримо. Ввечері. О шостій вечора - проходячи повз сказала Мей та дременула із кімнати.
Швидко бігши на верх, Мей чуть не збила з ніг Куроцучі яка йшла в душ на першому поверсі.
- Мей? Куда несешся? - невдоволено закотила очі вона. Замітивши що її слова були проігноровані, вона так же занепокоїлась - Мей! Що сталося? -
Почувши скрип дверей в протилежному кінці коридору. Вона перевела погляд туди, де і побачила пониклий погляд друга, який усім своїм виглядом показував що все погано. Швидко зрозумівши, що до чого Куроцучі широко розплющила очі.
- Невже вона дізналася?... - тихо спитала вона закриваючи рот рукою.
***
С
идячи в роздумах близько двох годин, вона не могла зібрати все в єдиний пазл, є занадто багато питань, відповіді на які знає тільки її коханий.
" Я повинна була бути радою що мій об'єкт симпатії виявився таємним шанувальником, але так багато розбіжностей. Хто така Кей? і чи існує вона впринципі? і навіщо взагалі було видумувати особистість таємного шанувальника? Куроцучі яка так яро доказувала що Дейдара пише як курка лапаю і що це не його почерк? А якщо Куроцучі знала все з самого початку і могла все розпатякати йому? Тоді він може вже про все знати... Але ж ні! Куроцучі не розказала б про мої особисті переживання... Чи знає Ітачі про це як і інші? Як мені себе вести? Що він хоче мені хоче розповісти? Так чи інакше мені не оминути розмови з Дейдарою, мабуть після розмови з ним все стане ясно. "
Мей і не помітила як стрілки годинника підбігали до шостої вечора. На вулиці вже починало сідати сонце. Горизонт фарбувався в різні відтінки помаранчевого та фіолетового. Прохолодний вітер зривав пелюстки сакур з дерев та ніжно опускав їх на землю, граючись з ними потім.
Одягнувши чорний гольф та такого ж кольору шикорі штани. Мей вирішила нанести легкий макіяж, підкрасивши вії, та губи коричневої помадою з легким рожевим підтоном. Спустившись в низ, вона перестрілася з Ізумі яка метушилася над вечерею.
- О Мей, ти не зголодніла? ти вибач що не покликали на обід, Ітачі казав тебе не турбувати - зніяковіло відповіла вона, жваво перемішуючи овочі в сковороді.
" Ітачі казав?... "
- О ні, я не голодна, хіба потім щось поїм - промямлила Мей.
- А ти куда? - обернувшись запитала Ізумі.
- Да так, прогулятися перед вечерею - відмахнувся Мей.
Помітивши що в прихожу, пройшов до болі знайомий силует. Мей швидко розпрощалася з Ізумі, і пішла туди ж.
Заставши Дейдару завязуючого шнурівки на кросівках, Мей так же поспішила взуватися. Піднявшись, вона потягнулася до вішалки, де мала весіти її вітрівка. Не побачивши її там вона обережно перевела погляд на Дейдару. Він ласкаво посміхався та бережно тримав її верхній одяг, розправлений так що їй всього лиш потрібно просунути руки в рукава. Їхні погляди знову зустрілися, він не міг відірвати очей від її янтарних очей та милої родимки на носі. Помітивши як дівчина почала червоніти, Дей перевів погляд на вітрівку. Швидко просунувши руки в рукава. Вони вийшли з дому.
Йдучи по майже безлюдних вулицях Сімодо, вони мовчали, але на цей раз ця тиша їх тривожила та додавала нотки страху. Дойшовши до наблищої лавочки під сакурою, вони присіли на неї.
- Що ж, настав час зізнаватися - розірвав цю тишу Дей - Мей, я пам'ятаю, той час коли ми були дітьми, ти ще тоді викликала у мене змішані почуття, ти була зажди милою та доброю зімною, я зажди спихав це на дурну дитячу симпатію. В листопаді минулого року, я часто помічав тебе біля студії, як ти приходила до Куроцучі та Ізумі, в шкільний час, в бібліотеці, в коридорах, або просто на вулицях, і кожен раз я старався затримати на тобі свій погляд як умога довше, роздивляючись твої милі родимки, які мені так подобалися та подобаються, та здавалися такими цікавими та неповторними, твої янтарні очі, та така рідна посмішка. Ти в якомусь роді стала музою для мене, пишучи пишучи пісні та думаючи над тим кому я їх присвячую, я завжди згадував тебе. Поділившись із цим з Ітачі він підштовхнув мене до того щоб зближатися з тобою, все таким колись ми були близькі, і надіявся що ми зможемо бути знову близьми друзями. Я не пам'ятаю достеменно як зародилася ідея з таємним шанувальником, але точно пам'ятаю як я випитувався в Куроцучі твої улюблені квіти, уподобання в книгах та солодощах, та те як ти там. Коли ти присипляла мене, в себе в обіймах, я прислухався до твого серце биття, я відчував себе в неймовірній безпеці та теплі, ніби ніколи в житті мені не були настільки приємні обійми. Як ти захворіла, в мене в середині щось розгорілося, це було неймовірне бажання допомогти тобі одужати та захистити. Тоді в школі, це все на що був здатен, я побоявся навідати тебе потім, і по сей час жалію що цього так і не зробив. Я жалію, що впринципі створив образ таємного шанувальника, заставляючи тебе боятися ніби це якийсь сталкер, який просто сліпо фанатіє від тебе, я не цього хотів цим добитися. Я кохаю тебе до нестями, хочу прокидатися вранці та бачити тебе, давати тобі першій прочитати вірші або текст пісні, переживати з тобою і радість і сум, відганяти від тебе злі помисли. Але мабуть цим я перекреслив все. -
Дейдара перевів погляд на Мей, з надією віднайти в її погляді, хоть маленький натяк на ненависть та образу. Вона ж просто лагідно поглянула на нього.
- Не думаю що все втрачено, мабуть Куроцучі все тобі уже розповіла. Але не в таких деталях як хочу зробити це я. В дитинстві ти зажди мав рвіння захистити мене, і цим то мені і подобався, я також мала симпатію до тебе ще тоді. Зараз вона не зрівниться з тим що я почуваю до тебе. Твоя турбота зажди викликала в мене, приливи ніжності та тактильності, я хотіла обійняти тебе та не могла. Говорять що дім це чотири стіни та дах над головою, але ні. Це голубі оченята як в маленького щенятка та блондинесте волосся, яке так красиво відблискує на сонячному промінні. Я пам'ятаю як ти прокидався після ночі проведеної в мої обіймах, та аж світився від щастя, а мені лиш залишалося радіти за тебе, що хоть на одну мить я змогла зробити тебе щасливою. Моє серце розбивалося як тільки мова заходила за цю Кей, я не знаю чи вигадка вона чи хто це взагалі але, зараз це вже не так важливо. Я кохаю тебе Дейдаро... -
Дейдара ж уважно слухав її не відриваючи погляду від не та їх вуст. Спостерігаючи як вона червоніє поки признається в коханні, та те як вона накручує локон на палець.
Ніжно заправивши пасмо волосся їй за вушко, він погладив її по щоці та промовив.
- Сайто Кей, це ти, тільки з змінинеми буквами та однієї лишньою «й» - Дей приблизився блище - Тай Куроцучі нічого мені не розповідала, про твої почуття на рахунок мене -
Очі Мей загорілися ще більше. Вона була права на рахунок Куроцучі, все таки вона її найкраща подруга.
Накривши його долонь своєю, дівчина промовила.
- Закрий очі, будь ласка... - шепотом промовила вона, забираючи його руку з свого обличчя .
Дейдара, чемно заплющивши очі. Не пройшло і п'яти секунд як губи Мей накрили його. Дівчина тримаючи ініціативу ніжно зминала його губи у поцілунку, досить невміло та ніяково, але з такою любов'ю та пристрастю. Він відчував присмак солодкої помади, яку запам'ятає на довго та ніколи не забуде, жар від їх долонь на його обличчі, та те як вона невміло це робить. Розірвавши поцілунок він промовив.
- Ти цілуєшся занаддто не вміло -
- Так навчиш мене? -