Дзвінок
Обмінявшись телефонами, Мей та Дейдара шукали в смартфонах все що їх цікавило. Нотатки, Телеграм, Інстаграм, Spotify, навіть пошук в Google. Дівчина вирішила зайти в галерею хлопця. Переглядаючи фотографії вона наткнулася, на пікантні фотографії в дзеркалі, та навіть відео з самолюбство Дейдари з голим торсом.
- Ну що? як тобі? - самозадоволено посміхнувшись, запитав він, глянувши в екран телефону.
Мей промовчала, окинувши його пристрасним поглядом та швидко відвівши цей погляд назад в екран, гортаючи далі. Вона напружилася тоді коли Дей щось уважно розглядав в її смартфоні. Перебираючи в своїй голівонці варіант того що ж такого він міг найти в її телефоні.
Варіанти були в край різноманітними, починаючи просто з смішних фотографій, до більш гарячих, які були присутні в її телефоні. Закінчуючи чатами в Телеграм та Інстаграм з Куроцучі, Ізумі, Конан, Саске. Це її лякало найбільше. Там були прямі докази того що вона по вуха закохалася в нього, та те що вона страждає через це. Надіючись на доброчесність Дейдари і те що він не надумає зайти все таки в чати.
Вийшовши з Галереї, Мей згадала що Дей написав декілька строф пісні, ще тоді коли вони були в неї в домі. Спорити про те що ці рядки запали її в душу було неможливо. Тоді ці строфи та доволі низький, притягуючий голос Дея, який змінювався як тільки він говорив до неї, на більш милозвучний та чуттєвий, допомогли їй заснути тоді.
Зайшовши в нотатки, Мей швидко знайшла ці строфи. На її погляд їх стало більше ніж було тоді. Випрямивши спину дівчина прийнялася читати їх, не в голос звісно ж.
" Падати, падати, розбиватись на шмаття
Ми цього сильно так хочем
Цього вартує кохання, проте
Бачити, бачити твої очі востаннє
Смертельно боляче, справді
Цього вартує кохання моє
Гаряча кава та холодна постіль
Нас відділяє лише один постріл
На руках рубці, під очима синці
Запитай мене, що в моїй голові
В зимовий холод необхідний сигаретний дим
В зимовий холод накриває наше місто тінь
Падати, падати, розбиватись на шмаття
Ми цього сильно так хочем
Цього вартує кохання, проте
Бачити, бачити твої очі востаннє
Смертельно боляче, справді
Цього вартує кохання моє "
- Ти дописав пісню? - запитала Мей та після цих слів, повернула голову до Дейдари. Стикнувшись з ним поглядами в ньому читалася затуматеність розуму через прийнятий алкоголь та легка сонливість .
- Угу, я ще іншу почав писати в пориві натхнення - швидко відповів він, потягнувшись за своїм бокалом. - Хоча це тяжко піснею назвати, скоріше просто віршик -
Пошукавши ще трішки, Мей найшла те про що говорив хлопець.
" Будь мені другом,
А може коханкою…
Щоб міг я бачити тебе вранці,
Й получати поцілункок у шию свою.
Щоб цілувала мене ти, до світанку,
І у зорі проводжав, у кінці,
Любила мене з ночі до ранку,
І коли прокидалася,
заглядав у очі мої.
Вірила й надію давала,
Щоб без початку й кінця цінувала,
Обіймала й цілувала, і слід свій залишала… "
Мей стисла губи стараючись не заплакати, неприємний ком з'явився в горлі дівчини, дихання збилося, вона дихала нерівномірно, то затримуючи повітря, то різко випускала. Стараючись опанувати емоції, було доволі тяжко через дію алкоголю, хоч сильно п'яною вона не було. Заплющивши очі, Мей старалася стабілізувати дихання, та контролюваии його, роблячи глибокі вдохи і видохи.
Телефонний дзвінок, відволік її від своєрідної медитації. Сльози відступили назад. Вона безсумнівно знала що звонить її телефон.
- Тобі " Сладкій рулетік" дзвонить - сказав Дей, протягнувши телефон Мей. Дівчина швидко глянула на годину та на дату. 28 березня 22:45. Визвативши телефон з рук хлопця та різко встала.
- Алло, що там? - збентежено запитала вона.
- То піздец, я весь на нервах - знервовано сказав Саске на тому кінці трубки.
- Ми довго будем говорити? -
- Я незнаю, но обговорити все точно маєм -
- Я скоро прийду - сказала Мей та швидко покинула гостьову кімнату, закрившись в першій попавшій кімнаті.
Кімната була наполовину пуста. Стіл з лампою, блакитний диван, багато горщиків з рослинами та дві тумби та один стіл. Світло вуличних фонарів проникало через відкриті штори, та більш менш освітлювало кімнату Подолавши відстань між дверми і диваном за лічені секунди, Мей всілася як умога зручніше. Прижавши ноги до грудей, та підставила ніготь до губ, акуратно прикусивши його.
- Що там? -
- Погано і добре одночасно. Я, Наруто, Іно, Сай і Хіната ми зустрілися, і пішли до Сакури додому, в гості. Все було добре, я вручив подарунок, все пояснив що най відкриє після 00:00 і дасть мені точну відповідь. Наруто сказав що я весь червоний це казав. Вроді все добре пройшло, але хвилююся це жах. До опівночі лишилося тільки несчасних п'ятнадцять хвилин. - на одному подиху видав Саске.
- Йой, не переживай, я більше ніж впевнена, вона відповість взаємністю - сумно відповіла Мей. Тепер слово " взаємність " викликала в неї змішані почуття. Ні то радість, ні то шалений жаль.
- З твоїм, тоном в голосі, я можу сказати одне, тебе як і раніше не відпускає ситуація з Дейдарою, але на цей раз сталося щось інше? - серйозно запитав хлопець. Стан подруги хвилював його не менше. Звісно, такий холодний і трішки відсторонений Саске, не міг в повній мірі підтримати когось, но вислухати зрадістю. Він єдиний в кого це виходило настільки прекрасно.
- Все якось запутано... і таємний шанувальник напружує мене не менше, хто його знає що зараз він робить під моїм домом, чи знає він що я взагалі поїхала? - Мей зробила паузу, зітхнувши вона продовжила - Щей Дей, з... якимось незрозумілим відношенням - Вона знову затихла і перевила погляд на двері.
- Типу? що він робить -
- Нуууу, як тобі пояснити, щоб ти правильно мене зрозумів - На секунду вона знову затихла, але на цей раз перевіряючи, чи є доносився якийсь шум із гостинної. Переконавшись що там ще хтось є, Мей продовжила - Я докінця сама незрозуміла як так сталося, але ми спали разом... -
- Що? типу трахалися? чи як? - шоковано мовив Саске.
- Боже упаси, я звісно не проти, але ми не трахалися - пробормотіла Мей - Дейдару, останнім часом мучить безсоння, і сьогодні в ночі, коли я вже спала, він легенько розбудив мене і спитав чи можна лягти поряд. - Дівчина нервово покусувала губу. - Це було досить мило, ми обійнятися і заснули, мабуть він тихенько сопів мені в груди, хто його знає... Він казав що я щось говорила уві сні, але я цього не пам'ятаю, але здогадуюся, через це мені соромно і це мене бентежить, що він можливо, все давним давно знає, і про мої почуття і про все інше, і зараз він просто грає на моїх почуттях - Неприємний ком встав в її горлі, а сльози стали підступно накочуватися на очі. - Всі поради по типу: " просто прожив ці почуття, відпусти і забуть, радій за нього " просто напросто не працюють, ось і все, я не можу радіти, просто будучи його подругою, я не можу радіти знаючи що він любить іншу- Її голос почав тремтіти, сльози покотилися з її очей як тільки вона закрила очі. - Щей цей милий віршик, мене чуть при ньому не довів до сліз. Я не розумію, чому мені так не везе? колишній ідіот і просто гнида остання, а тут все по відношенню до мене просто... - Голос затремтів ще більше, говорити було важко, але можливо. Це був перший раз коли Мей настільки відверто заговорила про це, тому зупинятися вона явно не хотіла.
- Просто прекрасно, навіть тоді коли він допоміг мені коли я захворіла, поміг мені в усьому тоді, він розуміє мене, але сука... нам просто неможливо бути разом, мені просто не везе в коханні от і все... - ридала Мей. Серце билося ніби шалене, чуть не вистрибуючи з грудей, руки тряслися, як і все тіло, неприємний ком, переріс в тошноту.
- Я б не ставив хрест, на собі через одну людину, згадай таємного шанувальника? він ж за щось тебе покохав? і хто його знає, можливо якщо він проявиться, ти також в нього закохаєшся і багато чого зрозумієш - закривши очі, він по ту сторону трупки, відкинувся на зад, на крісло. - Хоча знаєш, я не спец в справах любовних, мені ще треба багато чого дізнатися і навчитися, як і тобі. Тобі зараз потрібна людина знаюча в цьому - Саске глибоко вдихнув.
- Я говорила з Ізумі вона вроді розумієть... - недоговорила Мей.
- Ізумі не зовсім ідеальний варіант, як на мене більше підійде Ітачі. Вона не зовсім підходить в тому плані що вона в любих випадках буде за тебе і проти Дейдари і інших хлопців, які тобі щось погане, не розсудить ситуації по нормальному з двох сторін, теж саме стосується Куроцучі. - Саске замовк, обдумуючи наступні слова - Ітачі в цьому плані ідеальний кандидат на твого часного психолога, він явно допоможе тобі розставити все по поличкам і розібратися як поступати дальше. Ітачі з тих людей які такі речі розбирають на холодну і здорову голову, я ні разу не чув щоб він при сварці з Ізумі, кричав чи думав тільки за себе, не розглядаючи інших варіантів розвитку подій - Саске поспіхом глянув на годинник. 23:59. - Мені жаль, що я майже ніяк не зміг допомогти тобі, просто розкидався якимись розумними словами. Я не можу миритися з твоїм станом навіть зараз, здавалося б такий сухарик як я в школі, буде писати милі листи і по всякому підтримувати подругу. -
- Дякую... - тихо шепнула Мей в трубку - твої слова мають не аби яку цінність для мене... - ледве видавила із себе дівчина - надобраніч... - вона скинула трубку.
00:01
" Саске... ти справді мій найдорощий друг, я вдячна тобі "
Відкинувши телефон в бік, Мей не знала куди себе подіти. Чи то через сльози чи через алкоголь, дія якого мабуть вже закінчилася, голова просто тріщіла не даючи ще раз ясно обдумати їхній діалог.
Серцебиття стало стабілізуватися, тьохкаючи рівномірно і в такт. Тіло вкрилося мурашками, через прохолодну кімнату. Хотілося лягти під теплу ковдру, впасти тяжкою головою на подушку та заснути міцним сном, забувши про все, про почуття, про любов, про поради, про людей, та про Дейдару, правда про нього забути хотілось в останню чергу.
Мей прихопивши телефон, вона повільно встала з дивану, та так же повільно пройшла відстань між диваном і дверми. Хвала богам ванна була прямо навпроти дверей з яких вигляда Мей. Визирнувши з кімнати, вона чула голоси друзів, які все так же грали правду чи дію. Швидко зайшовши в ванну, яка сильно відрізнялася від ванни на верху. Голубі відтінки, більш просторіша, та в ній стояла ванна, а не душова кабіна як на верху. Мей поглянула на себе в дзеркало. Опухлі та почервонілі очі, які змучено дивилися на відображення в дзеркалі, рум'яні щічки, припухші губ. Абсолютно все видало те що вона невтішно плакала.
Обмивши лице холодною водою декілька раз, щоб опухлість очей спала. Мей знову поглянула в дзеркало опухлість явно спала, та не пішла повністю, як і рум'яність обличчя. Спершись руками об раковину, вона ще раз уважно розгянула себе в відображенні. Голова все так же трещіла, не даваючи ясно подумати, але було ясно що Мей хоче повернутися назад до друзів та провести решту вечора з ними, відволіктись від цього всього.