Сімодо
Блище до вечора, друзі сиділи в різних кутках дому і поза ним. Ізумі з Куроцучі та Шисуї голосно спорили про щось. Ітачі читав в самій дальній кімнаті. Дейдара ж сидів в вітальній біля Шисуї який вже здався і погодився з Куроцучі та Ізумі. Мей ж була на вулиці на качельці, в місці де було дуже темно, но добре виднівся будинок, навіть їхня кімната з Дейдарою, вона говорила з Саске по телефону.
- Ну і наскільки я поняв вони або зійдуться знов або та йобнута знов йому простить - сказав Саске - А ти що там? Вийде в вас замутити? -
- Я вже навіть незнаю, напевно неа, а краще забудь -
- Чого? що таке сталося? -
- Йому подобається інша, а я йому здається цікава тільки як подруга або найкраща подруга, це ранить найбільше, він розказував про неї і це боляче - Очі Мей стали знову наповнюватися сльозами - Я хочу втікнути і не попадатися йому на очі - Тремтячим голосом сказала Мей в трубку
- Так втікни, хто не дає? -
- Я... Я не знаю... -
- Ти не хочеш тікати і ховатися! ось і причина... Ти занаддто сильно кохаєш щоб уникати, ти думаєш якщо ти він зникнн тобі буде легше, ні не буде, тобі буде здаватися що він всюди і в одночас ні де. Зосередся на поїздці, не один ж він там є. Є мій брат, його дівчина, Куроцучі, Шисуї, і я, подзвониш якщо щось буде не так або просто поговорити -
Замовкнувши на пару хвилин Мей замовкла дивлячись на будинок, у вікна, дивлячись на силуети в них.
- Ти прави... Дякую тобі Саске -.Мей піднялася з качелі та вирішила обійти будинок і вийти за межі участку - Саске? -
-М? -
- Що там з Сакурою? -
- Хочеш допомогти мені в любовних походеньках? Та ніби все добре, завтра йду її вітати з днем народження до неї додому -
- ЩО? і ти мені тільки зараз про це говориш? - Мей зупинилася біля машини
- Так що, в мене все йде як по маслу -
- Пф, а хоть що дарити будеш? - фиркула Мей
- Милу коробочку, а в середині сто одна відкритка з признаннями в коханні -
- Ваууу, да ти романтик -
- Ага, весь пінтерест облазив поки малював і писав ті відкритки - Саске відставив телефон та увімнкув гучномовець - А я ж не договорив за ту парочку -
- а ну ну - Мей продовжила йти пустими невідомими вулицями. Блукаючи і йдучи в невідомних напрямках.
Суцільна темрява накрила місто, тільки повний місяць та зорі яскраво освічували вулиці, до поки на годиннику не стукнула 21:00. Місто освітило вуличними ліхтарями. Тишина на вулицях ні душі, тільки шелест листя та осипаючої сакури.
Мей продовжувала іти, говорячи по телефону, по її відчуттям вона вже була далеко від дому, від друзів та котиків. Вона уважно слухала те що розповідає їй її друг, бо більше слухати було нікого і ніщо. Пройдучи ще пару кварталів, Мей стала чути шум натовпу та музичних інструментів.
- Гаразд Мей, мене мама кличе, я потім передзвоню -
- Угу давай, подзвониш завтра розкажеш - сказала Мей з ігривою інтонацією, дивлячись в бік шуму
- Угу, давай -
Саске скинув трубку. Мей сховала телефон в кишеню джинс та пішла на галас. Йшовши вулицею, людей ставало все більше. Молоді люди, батьки з дітьми, підлітки, люди похилого віку в кімоно та з парасольками. Підходячи все блище і блище до центральної площі дівчина замічала традиційні японські фонарики, прилавки з їжею та солодощами.
" Сьогодні ж день цвітіння і милування сакурою. Фестиваль О-ханамі "
Вийшовши з вузенької вулички Мей вийшла на головну площу. По колу площа була заповнена прилавками, різними розвагами, також були ще вуличні музиканти. Де хто з них грав в соло, а де хто гуртом. Як раз біля одного із таких гуртів Мей і очутилася.
Повернувшись до них лицем дівчина стала уважно слухати вокал дівчини та музичні інструменти.
- Все бегут домой с холодных улиц и пустых,
Значит снова будут в моде тёплые коты.
Тёплые коты летят по небу облаками.
Мысли переполнены мурчащими котами. - чистим та рівним голосом співала дівчина блондинка з парою чорних пасм.
(пояснення чому написано російською та чому пісня російська(ні). Це пісня гурту Flёur — одеський гурт, що існував у 2000—2017 роках. думаю тут більше нічого пояснювати не потрібно, всі лейбли на які вони працювали були Українськими, і один із них Французький.
Кому потрібно пісня називається: Flёur - Тёплые коти)
Пісня, здалась Мей знайомою. Коли ж гурт дійшлов до приспіву Мей стала підспівувати.
-Будем гладить всех мурчащих,
Тёплых, сонных, настоящих,
Запуская руки в меховые животы.
Переменчивы все вещи
В странном мире человечьем.
Постоянны мягкие мурчащие коты - тихо стала підспівувати вона.
Закінчивши співати, дівчина блондинка поклонилася, як і хлопчик гітарист і дівчинка яка уміло грала на синтизаторі. Люди які стояли поряд та чули їх гру стали аплодувати. Деякі кидали гроші в чехол від гітари. Мей стали шукати гроші в своїй флісовій куртці, червоного кольору та яка була більша на два розміри. Діставши з кишені 10 єн, дівчина поклала їх в чехол для гітари.
Повернувшись Мей хотіла була іти дальше, роздивлятися фестеваль або піти в сторону моря, шум якого було чути навіть крізь шумних людей. Її зупинив голос який вона почула заді.
- Я вас знаю -
Мей повернулася та повидивилася на ту ж саму дівчину блондинку з чорними пасмами.
- Мене? - перепитала Мей
- Так, Ви ж Мей, танцівниця в досить популярній студії в Японії - Дівчина підійшла блище, вдивляючись в риси обличчя.
- Ні... можливо ви мене путаєте - Мей тихо проговорила ці слова
- Брешете, ваші родимки на носі та над губою, занаддто сильно видають вас - твердо сказала дівчина. - Ой, вибачте мене за грубість... я просто фанатка вашої студії, не пропускаю ні одного проекту та практики. -
- Та нічого, всяке буває - з полегшенням зітхнула Мей
- Ви не проти сфотографуватися? -
- Звичайно ні -
Міра дістала телефон із джинс та увінкнула камеру. Зробивши пару фотографій, Міра та Мей попрощалися та розійшлися.
Мей дальше вирушила розгулювати по площі. вона підняла очі в небо, дивлячись на зорі та традиційні японські ліхтарики.
" Цього року я знову буду милуватися сакурою одна... Дейдара... як ж було прекрасно любуватися цвітом із тобою "
Опустивши погляд нище, їй кинулося в очі велитенське дерево сакури по середині площі, обвішане все тими ж традиційними ліхтариками тільки білого кольору. Очі її, засвітилися вперше за сьогоднішній день. Це дерево було прекрасним, найпрекраснішою сакурою яку вона коли небудь бачила. Стовбур дерева був товстим та об'ємним. Рожеві пелюстки красиво відривалися від квітки та летіли на землю. Мей висунула одну лодонь руки в повітря, і на неї тут же гараціозно прилетіла пелюстка.
Вийшовши на центральну вулицю, яка прямо вела до моря. Мей рушила туди. Місяць продовжував яскраво сіяти в небі, освітлюючи пляж на якому було багато людей. Дівчина пройшлась в вздовж пристані на якій красиво світили фонарі, створюючи особливу атмосферу. Самотності, умиротворення, спокою, в деякому роді щастя та комфорту, невзаємного кохання, та приняття того факту що воно не взаємне. В щоки дув холодний вітер, він роздував волосся Мей в різні сторони.
Звернувши на якусь вулицю, Мей помітила що зорі стали кудась пропадати, а місяць став згасати.
" Дідько якщо почнеться дощ або куда страшніше буря, я попросту не встигну добігти додому. Так щей ніхто не знає що я пішла "
Пройдучи ще пару будинків, місяця вже повністю не було видно. Мей дістала телефон щоб подивитись годину. 02:41.
" ЩО? коли я но виходила з подвір'я нашого дому було 20:39... не могла ж я так довго бродити... Блять наскільки далеко я зайшла від дому... "
Обрення Мей перервала капля води яка впала на екран телефону. А згодом і ще одна.
- Сука схуялі мені так не везе! - вскрикнула Мей і рванула до блищого укриття, у вигляді давно закритого кафе.
Добігши до нього, Мей намагалася віддихатися спершись на дерев'яну огороду. Каплі дощу посилилися, та голосно вдарялися об дахи, листя та землю. Звуки дощу зачаровували та додавали отмосферу сьогоднішньому вечорі, а в одночас і лякали її. По скільки дівчина вже далеко відійшла від центральної площі, на вулиці не було ні душі. Дзвінок. Мей подивилася на екран телефону. Це була Куроцучі. Швидко піднявши дівчина на тому кінці проводу голосно сказала.
- Мей ти ще довго будеш сидіти в саду і попросту говорити по телефону? Дощ на вулиці! ходи в середину - агресивно сказала Куроцучі
- Емм... тут така проблемка, я вже давно не в саду... -
- Як це не в саду? ти ж там сиділа -
- Я недалеко від моря, ховаюся в зачиненому кафе -
- ... -
- Знаю, ти в шоці, но не могла б ти попросити Ітачі приїхати за мною? -
- Ех, що з тобою зробиш гаразд, тільки ти мені розкажеш як так сталося, що ти опинилася біля моря. -
- Гаразд. -
Мей кинула трубку перша, та вирішила сісти за столик і так не працюючого кафе. Очікуючи на Ітачі, Мей сиділа в телефоні перевіряючи соц мережі та відаючи на повідомлення. Одне із них було від мами.
--------------------------------------------------------------
21:04
:Привіт, донечка. надіюся у вас все добре, пишу бо не хочу тебе від веселощів. Ми з татом поселилися в готель, тут затишно та приємно. Юта все таки переживає та скучає за маленьким Рю, а ще мені подзвонила мама Дейдари, Джису. Вона запропонувала зустрітися вперше за довгий час та поспілкуватися.
---------------------------------------------------------------
Мей швидко відповіла їй
---------------------------------------------------------------
Привіт, вибач що так пізно відповідаю мам. Рю ситий не голодний, теплий, бігає, скакає. Я нормально ми веселимося та відпочиваємо.
---------------------------------------------------------------
Мей відправила повідомлення як тут же подув крижаний вітер, який пробирав до кісточок. Поклавши телефон в кишеню, дівчина сховала руки в кишені куртки.
- Дракончик, таксі замовляла? - роздався заді доволі знайомий голос. Мей неспішно поверну голову.
- Дейдара? -
- Залазь в машину -
Мей швидко перебіглась від тераси до машини. Сівши в машину, дівчина почула тиху музику та приємне тепло по щокам.
- Ну і як тебе угараздило прийти аж сюда? - тихо спитав Дей, дивлячись вперед
- Ми розмовляли з Саске по телефону і я вийшла з саду і дойшла до центральної площі, а дальше фестиваль, море і я тут - втримавши паузу, сказала Мей - а чому приїхав ти, а не Ітачі? -
-Він вже спав, Куроцучі сказала їхати Шисуї, но я швидко сказав що поїду по нашого Дракончика - широко і тепло посміхнувся він, продовжуючи дивитися вперед.
Мей чи то від різкого тепло, чи то від слів Дея, почервоніла та прижала руки між ляжками гріючи руки.
" я вирішила ..."