2 день
Ранок. В будиночку ставало вже світло, кімнати наповнювалися променями сонця, за вікном співали птахи, стрибаючи по гілкам. Хлопці які спали в одній кімнаті, в різних кутках, прокинулися перші, приблизно о восьмій ранку. Довго не затримуючись вони вирушили на кухню.
- Мда, задали вони вчора жару - сказав Ітачі підходячи до столу з сковорідкою в руках. - Навіть незнаю як так можна було пити, щоб стати драконом -
- Може то піти розбудити їх? - Дейдара повернувся в сторону дверей в спальні Шисуї і Куроцучі.
- Не треба най відсипляються, потім ще дякую скажуть, що ми їх не рухали - Ітачі бережно накладав яєшню в тарілки, кожному із трьох хлопців. - Мені взагалі цікаво, чим вони там напитися -
- Потрібно буде спитати, ну явно не сидром -
В спальні Шисуї та Куроцучі. Вже давним давно було світло, на щастя промені не доставали до ліжка, тому вони змогли поспати трішки довше ніж хлопці. Ізумі вже прокинулася та просто лежала з відкритими очима, і не рухаючись, думаючи про щось своє.
- Пссс! ти спиш? - роздалось з протележного кінця ліжка. Це була Куроцучі її сонний п'яненький голос Ізумі впізнає завжди.
- Неа -
- Ну і треба було напитися в перший же день, голова нестямно тріщить - Куроцучі сіла на край ліжка, звісивши ноги на підлогу.
- Йдем на кухню, сушить жостко - Ізумі також різко піднялася з ліжка, і тут же схопилася за найблищу стінут, через голово запаморочення - Це була помилка -
- Угу -
Неспіша Ізумі та Куроцучі піднялися з ліжка, та поглянули на сололко спящу Мей. Йдучи повільно, та тримаючись одна за одну, вони все ж таки доповзли до кухні.
- А ось і наші алкоголіки! - насмішливо вигукнув Шисуї, одразу получивши по голові тяжкою рукою Куроцучі.
- Сам такий, ми культурно випили в знак підтримки найкращої подруги, яка опиниоася в скрутній ситуацій - впевнено та трішки хитаючись сказала Ізумі
- А дракоша ше спить? - з посмішкою спитав Дей, тримаючи в руках горятко з кавою.
- Хто? - Піднявши брову спитала Ізумі.
- угу, вона після її шмурдяка спит як забита, хоч стріляй біля вуха, не проснеться, але просинається без похмілля і сушняка, відьма щаслива - сказала Куроцучі.
- А що ви пили то? - запитав Ітачі
- п'ять різних видів вина, дві різні настоянки, одна текіла, десь ноль п'ять горілки, а ну еґер майстер і то всьо намішане в одній літрі - згордістю сказала Ізумі
- Йоп твою мать! та то хлопа якогось насмерть зложить - вскрикнув Дейдара схопившись за голову.
- Ітачі налий водички, будь ласка, сушить капец - З щенячими оченятками попросила його дівчина.
- А що в дракошки сталося, що вона ривіла? - поцікавився Дей - в неї очі були вчора заплакані -
- Та то таке, то тебе не стосується - відмахнулася Куроцучі, присівши за стіл та спершись на лікоть.
- Ну як не стосується - іронічно сказала Ізумі
- писок закрий -
Відходячи від алкоголю дівчата пили воду та лежали в вітальні. Мей ж прожовжувала спати, час від часу до неї в кімнату заходили друзі, щоб переконатися що з нею все добре. Дейдара нагодував котів та грався з ними більшу половину часу. Згодом Ітачі запропонував поїхати в магазин докупити, деякі необхідні речі. Всі погодилися тому й поїхали залишивши СМС Мей про те де вони і коли повернуться.
О пів на першу дня. Мей прокинулась, та здивувался що поряд нікого немає. Ні Ізумі, Ні Куроцучі.
" Телефон, де він? він повинен бути десь тут"
Дівчина швидко встала на ноги. Ні запаморочення, ні похмілля не було, все як і казала Куроцучі. Пройшовши пару кроків до стола, Мей помітила телефон. Взявши його в руки, вона сильно здивувалася.
- 30 повідомлень від Конан!? - вскрикнула Мей
Вона зайшла в їхній спільний чат, та прочитала останні повідомлення.
---------------------------------------------------------------
00:13 Єбанутись можна з тобою, тебе в мережі нема з минулого вечора
00:17 Блять, щось сталося гіпер цікаве, я впевнена!
00:17 Коротше кажучи завтра напиши, думаю всьо розкажеш, Надобраніч
12:32 Добрий ранок
---------------------------------------------------------------
Не думаючи, Мей вирішила записати Конан голосове.
---------------------------------------------------------------
12:43
О йой, вибач що не відповідала, стільки всього сталося, це піздец. Короче в декільках словах. в П'ятницю вечіром, Дейдара прийшов до мене на ночівлю, і так сталося що.... він заснув на моїх грудях. Він там ще розказував про своє кохання, но в то я вдаватися не дуже хочу. Дальше ми вчора, вечіром, напилися з дівчатами, і я ще трошки пожалілася на невзаємне кохання, і я відчаваю ми трошка херні вчудили.
12:43
ОГО, ТИ ЖИВА! зараз прочитаю повідомлення.
12:44
ЄБАНУТИСЯ, а я казала що щось цікаве буде.
12:47
Конан, я незнаю що мені робити... Він не любить мене, я обов'язково розлюблю його... зараз, я просто не можу цього зробити... но я обов'язково роблюблю його, втечу від нього.
12:47
Він так дивиться мені в очі, що здається що я йому потрібна...
12:49
Мей, не потрібно так радикально, ти не думала, про те ким ти йому приходишся?. Можливо він давно хотів відновити спілкування з тобою? ти ж його подруга дитинства, він б не хотів требе втрачати, назавжди, без змоги все відновити, ти йому важлива, як подруга. Не уникай його!
---------------------------------------------------------------
Мей відкинула, телефон в бік на ліжко, а сама сіла поряд. Занурившись у відчай. Не чути,не бачити, не відчувати, все чого хотіла Мей.
Телефон завібрував. Дівчина через силу поглянула, хто ж це їй написав. Це було повідомлення від Дейдари. Сльози покотилися по її щокам, але все ж таки вона відкрила повідомлення.
---------------------------------------------------------------
13:03
Ооо Дракончик-Мей, ти вже прокинулася, тобі взяти щось в магазині? ми як раз тут ходим, докупляєм продукти. Корм я твоїм котикам насипав зранку.
---------------------------------------------------------------
Сльози нахлинули ще сильніше. Мей сиділа не рухаючись, з телефоном в руках, розглядаючи повідомлення уважно. До поки телефон, знову не завібрував, але на цей раз це був дзвінок від Дея. Мей швидко підняла трубку, та старалася замаскувати тремтячий голос.
- Алло, Мей так щось тобі взяти? а то ти переглянула повідомлення, тай нічого не відповіла -
- А-алло -
- Мей, що таке? чому в тебе так голос тремтить? -
- А, та нічого такого -
- Окей... так що тобі взяти? -
- Ем.... щось солодке -
- Гаразд! Ми будем через пів годинки-
- Угу -
Дейдара скинув трубку. Мей ж продовжила сидіти на ліжку, і спробах відігнати негативні думки. Чернз деякий час в неї це вийшло, та вона пішла займатися своїми справами. Вмиватися, заварити собі чай, гратися з котами, оглядати дім.
- Мей, ми дома! - вигукнув голос із коридору. Мей вийшла до прихожої, з Рю на руках.
- Мей тримай свою... - Дей не впів договорити, як Куроцучі його перебила.
- Мей йдем поговорим, це терміново! Ізумі ти тоже! - Вона швидко, запихнула Мей в найблищу кімнату, від коридору, це була спальня Ітачі та Ізумі. Ізумі закрила двері на ключ.
- Конан, мені все сказала - Куроцучі усадила Мей на ліжко та сіла навпроти. Вона ж нічого не сказала та розплакалась, прикривши руками лице.
- Мей послухай, позволь пережити собі свою закоханість, не потрібно нічого робити, ні уникати його, ні тікати - сказала Куроцучі проводячи рукою по щоці Мей
- Який толк з цієї закоханості?! якщо вона навіть не взаємна... -
- А ти що скажеш Ізумі? - Куроцучі повернулася до Ізумі, яка стояла біля дверей та агресивно щось писала в телефоні.
- Ну що я можу сказати або порадити, таких як він буде ще море, не вбивайся по ньому, ніби він твій ідол. Чим більше ти будеш його іделізувати тим більше можеш розчаруватися в майбутьому. - серйозно промовила Ізумі, ховаючи телефон в кишеню джинсів.
-Подумай, над цим, та виріши остаточно свій план дій та витри сльози, а зараз ідем, обідати, Шисуї обіцяв зробити свою фірменну страву! - підбадьорливо сказала Куроцучі.
Дівчата вийшли з кімнати, та пішли на кухню.
- Мей, я так і не віддав тобі твоє печево з шоколадною крихтою - сказав Дейдара протягнувши пакетик з печевом
- Дякую - Мей легко посміхнулася