Частина 10
Ця принцеса з самого початку приносить нещастя. Ви спитаєте чому?
Ну ,по- перше, сама ця новина уже катастрофа, по-друге через цю подію наш бюджет зазнає катастрофічної втрати. Та головне не це, а те ,що після новини, що принц одружується на нього напали. І точно через цю новину ,а як інакше пояснити ,що все було тихо стільки часу, а тут на тобі. Що ж буде після приїзду принцеси страшно уявити.
***
В один з вечорів коли я була завалена справами і засиділася в кабінеті до пізньої ночі, в кабінет ввалився закровавлений Рен. Побачивши його я потягнула за шнур і одразу, насказала, прийшовшій на зов Шері.
-Поклич Лі ,негайно, -та одразу ж зникла. Я ж всадила брата на диван і постаралася зупинити кров до приходу лікаря.
Поки лікар займався раною Рена, в кімнаті стояла тиша і тільки Лі розбтв її своїми словами:
-Рана не страшна , великі судини не задіті, тільки значна крововтрата. І то не смертельна ,дасте випити вина зі спеціями ,щоб поповнити крововтрату . Я наклав пов'язку, щоб інфекції не було, міняйте її тричі на день, мазь я занесу. І да, Юкі мені сказати про це королю?
-Поки що не вирішила. Зранку скажу, дякую Лі.
-Це мій обов'язок ,моя королево, -він поклонився і вийшов.
Я поглянула на Шері і вона теж покинула кімнату.
-Може тепер розкажеш ,що сталося, -я сіла в крісло напроти брата.
Він не став тягнути і заговорив:
-Я вертався з тренування сам і в одній з арок на мене напали троє. Я відбивався ,та вони теж були вмілі ,от і заділи і я сумніваюся, що якби їх не злякала охорона ,що здійснювала обхід, що я отримав лиш би це одне поранення. Вони хотіли мене вбити.
Брат говорив про все спокійним твердим голосом і він весь виглядав спокійним ,наче це не його годину тому хотіли вбити. Та я й сама виглядала спокійною, хоч в середині все холоділо від страху і набатом звучало"Живий","Живий".З братом нічого смертельного не сталося,"Він живий",очі пекло від сліз, та я не плакала, немала права поки що. Я мала бути спокійною і все правильно, логічно, сприймати та розуміти. Моя паніка Рену не допоможе ,потрібно виявити хто це зробив.
-Юкі, як думаєш хто? -брат наче мої думки прочитав.
-Є два варіанти і обидва мають невтішний висновок. Перший -церква захотіла скинути тебе з трону через те, що ти порушуєш тисячорічні правила і через те, що ти зменшив права церкви. Другий -хтось із прихильників попередньої королеви, яких ми не виявили. Та ті і ті скоріш за все хотіли посадити на трон Жейне.
-Ти думаєш він причетний до цього всього?
-Сумніваюся, вчителі говорять він тихий, спокійний, замкнений в собі хлопчик. Ніяких успіхів в навчанні немає але і не відстає. До тактики і всього ,що пов'язано з армією немає тяги. З нього вийшов би ніякий король. Правити він би не зміг, та от лялькою на троні, якою би управляли, він би був.
-Як ти думаєш ,чому саме зараз ,він іще зовсім малий?
-Це все скоріш через весілля ,якщо ти одружишся, то і нащадок появиться і навіть ,якщо з тобою ,щось станеться право на трон перейде до твого сина, а їм цього не треба. Це одна з причин чому не потрібно було спішити з весіллям, ми не позбулися всіх ворогів і ти не отримав абсолютну владу. Тож Рен ,з цього часу ти нікуди не ходиш без охорони, будь то тренування, чи ти ідеш до коханки. Ти мене зрозумів,вірних людей вистачає.
-Зрозумів, але і ти теж, весь час будеш ходити з охороною. Всі знають, яка ти дорога мені, тому спробують через тебе зашкодити мені. Я знаю, ти вмієш користуватися зброєю, та якщо їх буде багато, ти не впораєшся, а Шері не зможе допомогти.
-Навіть не думала сперечатися з цим рішенням. Та я не знаю того хто би підійшов на цю роль.
-Зато я знаю ,він з нової армії ,яка повністю віддана мені , а особливо він. Скажи Шері нехай вона приведе сюди Натаніеля з шостого полку.
-Зараз скажу.
І вже через пів години напроти нас стояв хлопець в кітелі. Високий, стрункий ,з кудрявим, русявим волоссям і очима, голубими ,як небо ,які тривожно поглядали на нас, було видно ,що він хвилювався хоч і намагався це приховати.
-Натаніель ,я хочу представити тобі мою сестру- принцесу Юкі.
-Дуже приємно Ваша Світлість, -поклонився Нат.
Він мені сподобався і я рефлекторно скоротила його ім'я,до зручного мені звучання.
-З цього дня ти стаєш її охоронцем і виконуєш всі її накази. Запам'ятай її наказ це мій наказ.
-Як прикажете Ваша Величність.
-Ну що ж Нат, мені теж приємно познайомитися. Сподіваюся ми з тобою спрацюмося ,та перед цим я хочу побачити на що ти здатний. Ти не проти Рен.
-Ні розважся там добряче.
-Ну тоді пішли. Залишаю тебе на Шері, будь слухняним і не вставай з ліжка а краще поспи.
***
Коли я відкрила хід до тренувальної зали ,Нат здивувався ,та не виказав цього, коли ж ми прийшли до самої зали і я сказала, взявши шпагу:
-Вибирай собі і нападай, -він розгубився.
-Давай швидше, чому застиг?
-Але Ваша Світлість.
-Це приказ. А приказ, як ти знаєш не обговорюється.
Після цих слів Нат нерішуче взяв шпагу і став в стійку, він не наважувався напасти.
-Нападай, -тільки після цих слів він напав і то нерішуче , удари були слабкі і якісь невпевнені. Та коли ,я з легкістю їх відбила і сама почала наступати ,він сприйняв мене серйозно і почав атакувати. Він чудово володів зброєю і був десь на рівні брата, тому битися з ним було цікаво. Через це ми продовжили нашу битву на цілий час.
-Ти чудово б'єшся ,брат зробив чудовий вибір.
-Ви також принцесо, якщо чесно, ви мене дуже здивували, я вперше бачу, щоб принцеса володіла зброєю.
-В мене ще безліч таємниць, які тебе здивують. А тепер пішли , в нас іще є справи.
Коли ми увійшли до мене в кімнату Шері повідомила:
-Принц випив вино і заснув.
-Чудово, ти залишася тут ,а нам пора.
-Ви кудись ідете?
-Не ви а ми, -я швидко переодягнулася в простий одяг і продовжила, -я ж тобі говорила, в нас є іще справи і це займе багато часу ,а брат заснув ненадовго. Ну пішли.
***
Нат мовчав цілу дорогу через підземний хід до міста ,схоже він по -природі небалакучий цінне вміння для охоронця, і заговорив лиш ,коли ми підійшли до бідних районів міста.
-Це і є одна з ваших таємниць?
-Це одна з найбільших. А тепер головне мовчи, говорити буду я і ні в якому випадку не виймай збою ,я скажу якщо буде потрібно. А щоб ти не зробив це з найкращих помислів, це приказ.
-Я зрозумів принцесо.
-Добре, саме вчасно ,зараз появляться гості.
Я не прогадала, з одного з провулків появилися дві підозрілі особистості, та саме вони були потрібні мені.
-Чи панова не знають, що за цю дорогу, по якій вони гуляють потрібно заплатити.
- І платити потрібно нам панове?
-Звичайно ж.
-О ,я із задоволенням заплачу вам потрібну плату. Яка ціна вашого життя?
-О ,панова знають слова. І що ж вам потрібно.
-Відведіть мене до Барона.
-Його вже давно звуть інакше, якщо ви цього не знаєте, сумніваюся, що Корль вас прийме.
-В цій країні є лиш один володар і це точно не ваш Барон і якщо вже на те пішло ,він може зватися лиш Тіньовим Королем.
-Ну щож, ходімо.
Доки ми говорили Нат, як і обіцяв мовчав і нічим не виказав наявність в нього зброї.
-Ти молодець ,так і продовжуй ,-шепнула я йому.
Він у відповідь лиш махнув головою.
***
Ми з четверть години кружляли по різних провулках, проходячи через різні таверни. Сумніваюся, що нас повели по короткій дорозі. Скоріш за все, ми спеціально кружляли так довго ,наші провідники хотіли нас заплутати. Якщо б їм справді було потрібно швидко потрапити до Барона вони зробили б це враз . В цьому місті безліч різних ходів.
Коли ми вкотре нирнули в темряву проходу, то увійшли туди куди нам було потрібно.
В залі де горів камін і розбившись на групки розмовляли люди, я помітила декілька знайомих облич. Один з наших провідників шепнув щось іншому і відійшов, та через пару хвилин появився з іще одним чоловіком.
-Ось, це вони хотіли бачити Короля. Пароль вони знають, от ми і провели їх.
Після того, як вони приблизилися до нас, я скинула капюшон в якому була до цих пір ,сказавши.
-Ну привіт Шедоу.
-Я радий вас бачити моя королево, -він поклонився і поцілував руку.
Шедоу вже давно був правою рукою Барона, тож знав мене чудово. Його ім'я, як найкраще характертзувало його посаду -тінь ,Тіньового Короля.
-Ви набрали нових людей?
-Вони провірені, та поки що, не були задіяні в справі ,от вас і не знають ,та я надалі потурбуюся про те, щоб не було більше таких казусів.
-Сподіваюся. Він вільний?
-Я проведу вас до нього, вас він прийме завжди, -Шедоу кинув погляд на Ната і спитав, - довіряєте йому?
-Це вибір брата.
Після цих слів він більше не сказав нічого і відвів нас до кабінета Барона.
-Далі я сама. Можеш бути вільним, -Шедоу поклонився і повернувся назад до зали.
Постукавши в двері і почувши "Заходьте"-відкрила двері.