То, что вечно в душе

Немає на світі поганих людей,
Що, наче, жорстокістю світяться,
Немає навіки закритих дверей,
Що через добро не відчиняться.

Зрозуміла істина одна мені:
Є люди щасливі, і- ні.
Ті люди, що мають у серці образи,
Чомусь звуться жорстокими одразу.

Їх просто часто ображали,
Їх палке серце з брудом помішали,
І їх топили у вогні
З жорстокості,а з щастя-ні.

Молю, прошу, не ображайте!
Нікого в світі, рідного тим паче.
Серденько рідне поважайте,
І ваше серце ніколи не заплаче...