Знижка для пар
Мінхо прокинувся від того, що сонце світило прямо йому в очі. Він невдоволено перевернувся на інший бік, сильніше закутавшись у ковдру, але майже одразу згадав, що сьогодні субота.
А ще - він більше не хворів.
У кімнаті було тихо. На тумбочці стояла майже порожня пляшка полуничного молока, упаковка ліків і маленька записка, написана знайомим почерком.
«Сподіваюся наступного разу ми виберемо менш страшний фільм.
І купимо ще полуничного молока.»
Мінхо тихо усміхнувся.
- Наступного разу?... - пробурмотів він собі під ніс.
Він ще кілька секунд дивився на записку, а потім акуратно сховав її між сторінками підручника.
Телефон завібрував десь під ковдрою.
Сухо:
«Сьогодні продовжуємо проєкт?»
Мінхо кілька секунд дивився на повідомлення, а потім швидко надрукував відповідь.
«Тільки не у мене вдома.»
Відповідь прийшла майже одразу.
«Тоді кафе?»
Мінхо сам не помітив, як усміхнувся.
«Добре.»
Через годину Мінхо вже стояв біля невеликого кафе неподалік центру міста. Погода була прохолодною після дощу, а асфальт досі блищав від води.
Сухо помітив його першим.
- Ти запізнився на три хвилини.
- Я хворів, мені можна.
- Це вже не працює як виправдання.
Мінхо лише фиркнув і зайшов у середину слідом за ним.
У кафе було тепло й затишно. Біля вікон висіли маленькі жовті лампочки, а десь тихо грала спокійна музика. За сусідніми столиками сиділи студенти з ноутбуками й чашками кави.
Вони сіли ближче до вікна.
До них майже одразу підійшла офіціантка з блокнотом у руках.
- Ви вже готові замовити?
Сухо взяв меню.
- Один айс-лате... і полуничне молоко.
Мінхо одразу підняв голову.
- Ти навіть не спитав, що я хочу.
- Ти все одно б його замовив.
... і це було правдою.
Офіціантка тихо усміхнулася, дивлячись на них.
- А десерти?
- Два полуничні чізкейки, - сказав Сухо.
Мінхо подивився на нього.
- Серйозно?
- Що?
- Ти навіть десерти однакові взяв.
- Ти б усе одно обрав такий самий що і я.
Мінхо хотів заперечити, але лише невдоволено відвернувся.
Офіціантка ледве стримала усмішку й записала замовлення.
На столі майже одразу зʼявилися підручники, ноутбук і декілька аркушів із нотатками до проєкту.
- Ми ніколи це не закінчимо, - зітхнув Мінхо, дивлячись на екран ноутбука.
- Це ти просто драматизуєш, - спокійно відповів Сухо.
- Я? Драматизую? Ти бачив кількість слайдів?
Через кілька хвилин офіціантка принесла їхнє замовлення.
- Ваші напої.
Вона поставила перед Мінхо полуничне молоко, а перед Сухо айс-лате.
- Дякую, - тихо сказав Мінхо.
- У вас дуже миле побачення, до речі.
Мінхо мало не вдавився напоєм.
- Це не -
- Ми робимо проєкт, - одночасно сказали вони.
Офіціантка тихо засміялася.
- Звісно.
І пішла до іншого столика.
- Вона нам не повірила, - пробурмотів Мінхо.
- Це тому, що ти зараз червоний.
- Замовкни.
Деякий час вони справді працювали над проєктом. Ну, настільки, наскільки це було можливо, коли Сухо постійно відволікався на музику в кафе, а Мінхо скаржився майже на кожен другий слайд.
- Якщо ми завалимо цей проєкт, це буде твоя провина, - сказав Мінхо, не відриваючи погляду від ноутбука.
- Чому моя?
- Бо ти вже пʼять хвилин дивишся у вікно.
- Я думаю.
- Про що?
Сухо кілька секунд мовчав.
- Про те, що ти занадто голосно їси десерт.
- Що?!
- Тоді більше не чіпай моє полуничне молоко.
- Але ж ти сам дав мені спробувати.
- Один раз.
- І це був хороший раз.
Мінхо невдоволено подивився на нього, а потім знову повернувся до ноутбука.
- Краще допоможи мені з цим слайдом, замість того щоб коментувати те, як я їм.
Сухо тихо засміявся.
- Добре, добре.
Минуло ще близько години, перш ніж вони нарешті закінчили хоча б половину роботи.
- Я більше не можу дивитися на ці слайди,
- простогнав Мінхо й закрив ноутбук.
- Це найпродуктивніше, що ми робили за весь час.
- Це сумно.
Сухо засміявся.
Коли офіціантка принесла рахунок, Мінхо вже вкладав речі назад у рюкзак.
- До речі, сьогодні для пар діє знижка, тому для вас вийшло дешевше.
На кілька секунд запала тиша.
Сухо здивовано підняв голову.
- Ми не -
- Дякую, - швидко перебив Мінхо, поки офіціантка не пішла.
Коли вона нарешті відійшла, Сухо здивовано подивився на нього.
- Ти справді просто прийняв це?
Мінхо відвернувся до вікна, намагаючись приховати усмішку.
- Зате десерти були дешевші.
Сухо тихо засміявся.
І чомусь дорогою додому Мінхо постійно згадував слова офіціантки.
мені здається офіціантка зрозуміла все раніше за них ☁️🌸🍓
more strawberry milk dates soon...