R e s p i r a t i o

Коли здавалося, що крок 
і далі вже в безодню,
Коли затихло серце і мовчало
В сподіванні.
Побачила я проміні й твою теплу усмішку. 
І почалось до тебе 
Моє безмежне поривання.
Коли емоції боролися із голими страхами,
Коли ще всюди здавалися і підступ, й зрада,
Ти був, як принц із проз де Сент-Екзюперí
Все дужче, обережно, ніжно і казково,
Ти наближався до тендітної душі.
Так легко й поступово...
Долонею торкнуся я твоєї скроні,
Вустами поринатиму в твої вуста.
Моя любов до тебе фіалкова,
Вона така ж прозора й чиста, як сльоза,
В тобі турбота, міць і наша єдність
В мені чутливість й наша дивна схожість.
Якщо не долі дякувати й Богу,
то дякуватиму я тобі.