Мої вірші

Мені болить і я не знаю
Скільки буду ще терпіти...
Себе я наче забуваю...
А скільки буде ще боліти?

Душа пече і сльози ллються,
І сил немає ні на що...
Я відображення боюся,
Бо бачу в ньому казна що.

Глядять на мене очі мертві,
Вони неначе не мої...
Хіба це я? А де "я - вперта",
Що в руки все бере свої?

Невже я вигоріла швидко?
Невже здалася просто так?
Від себе вже самої гидко...
Невже бо я - черговий брак?

І струни рвуться... І так важко...
І руки опустились знов...
Хіба воно таке щось варто?
Та схаменися ти! Агов!

Та ні... Змирилась... Не молюся...
І сил немає ні на що...
Я відображення боюся,
Бо бачу в ньому казна що...