Шкільні будні
І знову день летить стрілою,
Ми йдемо в школу як завжди.
Панічно трусим головою,
Бо вітер зараз в ній гудить.
За вихідні ми відпочили,
Проте, забули геть усе,
Не всі уроки поробили,
Надіялись, що пронесе.
І знов за парти повсідались,
Відкрили книжки і лягли.
Ми два уроки прокидались.
Скажіть: " Спасибі!", що прийшли!
Кінець вже другого уроку,
А ми записуємо число.
І ледь ще рухаємося рукою -
Вона нагадує весло.
Гребемось ми і тонем в морі,
"Наукою" його звуть
Та ми колись побачим зорі.
Це наш єдиний, світлий путь!
Проте, чогось він ще не світить...
Напевно, ще грести й грести.
Ніхто уроки на відмінить,
Прийдеться знов портфель нести.
На третьому уроці нудно,
Ми мовчки сіли і сидим.
На нас заняття діють згубно,
Бо в мізку вже клубчиться дим.
Урок четвертий - ми ожили,
Учитель вже заліз під стіл.
Літає все, що ми нажили,
Окрім, звичайно, наших тіл.
Заняття п'яте не відсидим,
Ми балаболим й кричимо.
Пробачте же, наш любий вчитель!
Нам нудно, ми не мовчимо.
На шостому уроці страшно,
Контрольна всіх зіб'є з думок.
Тепер летить папір про класу,
Не врятує вже дзвінок.
І ось, настала та секунда,
Яку всі учні довго ждуть.
Ні, серйозно, чиста правда!
У ній і є вся школи суть.
Уже ідемо ми додому,
А в голові пуста таріль.
Навіщо ходим ми у школу?
Бо є у нас життєва ціль!
Ми нове покоління - діти!
Ідемо, дивлячись вперед.
Не буде краще ніде світу,
Тож зробимо із дьогтю мед!
Присвячується всім моїм "любим" однокласникам, учителям і школі, в якій я навчаюсь ( і яку я, до речі, хочу спалити заради всіх Святих)