8 страницаОпубликовано: 12.12.2021. 17:39
90

Озвучивание не поддерживается в этом браузере

Радзіма

Я ,зачыняючы вочы, уздыхаю,
Я чую родную зямлі дабрыню.
Яе цеплыня, яе ўсе пачуцці,
Я чую і, чуячы, з ёй я жыву.

Яе  горкія страхі , яе таямніцы ,
Я чую і ведаю іх, як свае.
Мая з ёю сувязь, яна толькі крэпне,
І гэта не зломіць ніхто і нідзе...

Яе дзіўныя мары, раздзімыя сны,
Яе вобраз - у рэках, азёрах.
Ён ценню мне абдымае, як вы,
Мае дзіўныя радасць і гора.

Радзіма , як ружа, прыгожа квітнее,
Пялёсткамі песціць мой погляд.
Любоў да яе мая толькі мацнее,
Яна не пылае і не іржавее,
Яна не знікае і не ўцякае,
Яна звязана з намі, з ёй звязаны мы.

Это стихотворение я написала специально для конкурсной работы на психологию)

Комментарии

0 / 5000 символов
Пока нет комментариев. Будьте первым!