Я нарисую тебе счастье

Нескінченні шляхи, по яких я іду,

Не найкращі, можливо, дороги,

Десь по пильній грязюці, а десь по льоду,

Знов і знов розбиваючи ноги.

То широким шосе, то по стежці в гаю,

То аж так, навпростець, через поле,

І коли знову я на розгіллі стою,

На тебе покладаюся, доле.

Щоб терном-кропивою мій шлях не поріс,

І щоб він не походив на коло,

Щоб завжди був йому хоч якийсь компроміс,

І щоб бачити друзів навколо.

Щоб до обрію простір. І вибір пуття

Був легким, і прозорим, і вдалим.

Щоб стежина нова не вела в забуття,

В темний ліс з жухлим листям опалим.

Нескінченні шляхи, по яких я іду,

Всі дороги життя беззупинні

Наближають всі разом хвилину одну,

Наближають одну лиш хвилину...