Я нарисую тебе счастье

Бузок стоїть зів'ялий на столі.

І аромату залишки в кімнаті.

А ти сказала знову «ні»

І тіні розпливлись приземкуваті.

В полон захоплюючи думки і кути,

Без шансу розбиваючи надії,

Мені сказала твердо «ні»

І перекреслила юнацькі мрії.

І в пам'яті залишилась тому,

Що на блискуче білій скатертині

Зів'ялими пелюстками бузку

Твоя відмова світиться й донині.