Я нарисую тебе счастье

Я закриваю вікна й двері в дім,

Ламаю всі ключі і вимикаю світло,

Дивлюсь, щоб не лишилось в домі тім

Щілин. Щоб не занесло в нього вітром

Твоє кохання, що вже стукає, як птах,

І відкриває потаємні двері,

Поривом вітру, не питаючи, зриває дах

В своїй нетерплячий відмов манері.

І хоч який я не куплю собі замок,

Якими цвяхами не забиватиму я хода,

Та все одно зроблю той хибний крок

В цю пастку, де чекає насолода.

Хай рухне все, летять під три чорти

Кайдани побуту і злобні пересуди!

Я буду знати, що віднині я і ти

Нарешті разом завжди і повсюди.