Не планові події
Минуло три місяці.
Дженні та її хлопець все ще таємно зустрічалися. Юнгі вже здогадувався, що вони разом, але йому вже було байдуже. Дженні мала дебютувати через два місяці. Але трапилося те, чого не повинно було бути: вона з бабусею переїжджає до Пусана. Big Hit сказали: «Нічого страшного, ми допоможемо», до речі, їхня поїздка триватиме всього лише чотири місяці. Можливо, дебют Дженні доведеться перенести.
Д: Ліса, не переживай, я подзвоню, коли приїду. Це ненадовго.
Л: Добре. Я буду чекати і сумувати. – хникала Ліса.
Найон: Дженні, ми будемо сумувати. – теж хникала Найон – Не забувай нам дзвонити. І взагалі це обов’язково.
Дже: Дівчата, вона всього лише на чотири місяці їде.
Б: Дженні, нам пора. Прощайся і йди.
Д: Пока. Ще побачимося.
Усі почали обіймати Дженні.
Д: Мені пора. Пока. – засмучено сказала вона.
Дівчина зайшла у поїзд, і раптом почалася паніка, бо це був потяг Сеул–Пусан.
Б: Внученька, все добре. Ти якась напружена.
Д: А ми точно доїдемо?
Б: Звісно. А що вже не так?
Д: Пам’ятаєш «Потяг у Пусан»? Я боюся, що щось може статися і з нами.
Б: О, дурненька, все буде добре. Краще поспись.
Д: Добре.
Дівчина швидко заснула.
Через годину поїзд зробив позапланову зупинку, і хтось почав кричати. Дженні миттєво прокинулася, всередині у неї почалася паніка. Бабуся це помітила і теж почала хвилюватися – можливо, внучка була права.
У вагон влітає жінка і різко зачиняє двері.
Мол.чол: Що сталося?
Ст.: Не панікуємо. Все добре. Кого я обманю? У тих вагонах люди зійшли з розуму.
Б: Що робити? Дженні, ти була права.
Д: Може, вам допомогти? Що з людьми?
Ст.: Вони стали скаженими. Як у фільмі.
Дженні включила радіо, і там сказали, що по дорозі до Пусана люди стали неадекватними.