Поняття про брак коханих
Уч: Діти, як ви зрозуміли, Дженні забрали в реанімацію, тому я повинна відпустити вас. Але прошу, залишайся, Найон.
Юнгі: А що сталося з Дженні?
Уч: Юнгі, залишайся теж, мені треба з тобою окремо поговорити.
Чонгук: Я бачив Дженні на перерві, можна я залишусь?
Уч: Добре.
Всі пішли, але мої друзі залишилися чекати, тих, хто залишився в класі.
Уч: Чонгук, розкажи, де? Коли? І яку ти виділив її?
Чонгук: Спочатку я її бачив ще на тому уроці, бо ми з нею пішли шукати Юнгі. І коли вона спускалася з даху, вона вийшла пригнічена і вся в сльозах, а потім побігла в уборну.
Уч: Зрозуміло, Чонгук. Стоїть, що вона робила на даху?
Юнгі: Я там був. Їй стало погано через мене. Я на неї накричав, не знаючи її проблем.
Уч: Юнгі, розповідай, що там було.
Юнгі: Вона прийшла, сказала, що мене шукають. Я попросив її піти, але вона залишилась. Потім почала просити вибачення, але я сказав, що не буду пробачати її. Чонгук потім мені розповів, чому тоді це сталося. Я дуже шкодую, що так вчинив, я ж не знав.
Найон: Отож чому Дженні влетіла в уборну. Бідненька.
Чонгук: Що? Тобі шкодує її?
Найон: Пам’ятаєш, учитель сказав, що не очікував такого, що ми її піднімемо.
Чонгук: Пам’ятаю, а що?
Юнгі: Вони до її від’їзду були найкращими подругами.
Найон: Вона не попрощалася перед від’їздом. Тому я сильно на неї ображалася і знайшла собі нових подруг. Але найкращу подругу мені ніхто так і не замінив. Я знала, чим вона хворіє. Тому і пробачила.
Уч: Найон, так що сталося в уборній?
Найон: Дженні влетіла в уборну, почала вмиватися, я вирішила їй тримати волосся. А вона різко впала, схопилася за серце і стогнала від болю. Ми з дівчатами її взяли і понесли в медпункт.
Уч: Мені здається, ти чогось не договариваєш.
Найон: Я вам кажу правду.
Уч: Ладно, можете йти додому.
Вони втроєм вийшли зі школи, але їх чекали.
Ліса: Розкажіть, хто довів Дженні?
Чонгук: Давай все завтра обговоримо. Бачиш, нам теж зараз нелегко.
Ліса: Розкажи, швидше.
Найон: Ліса, ти хто їй ЛП?
Ліса: Так.
Розе: Вибач, Ліса, але ЛП Найон.
Ліса: Вже ні.
Найон: Я їй була, я їй і залишусь.
Юнгі: Хватить вам, всім зараз нелегко. Давайте потім обговоримо. Подумайте, хто вона для нас і хто ми для неї.
Темін: Ух ти, Юнгі став нормально розмовляти.
Чонгук: Все, давайте розходитися, до завтра.
Всі пішли додому, а Юнгі пішов у лікарню. Його пустили в палату, але там сиділа бабуся в сльозах і благала її відкрити очі. Дженні була у комі.
Юнгі: Здрастуйте, бабусю.
Бабуся: Здрастуй, Юнгі. Ти прийшов.
Юнгі: Так, я дуже за неї хвилююся. Як довго ви тут сидите?
Бабуся: Близько трьох годин.
Юнгі: Ви, мабуть, сильно втомилися, може, підете поспите, я з нею посиджу.
Бабуся: Юнгі, ти такий турботливий, але я поки що не сильно втомилася.
Юнгі: Може, вам принести поїсти?
Бабуся: Якщо можеш, будь ласка, принеси рисовий пиріжок і бананове молоко.
Юнгі: Добре.
Поки Юнгі ходив взяти поїсти, прийшла Найон.
Найон: Здрастуйте.
Бабуся: Здрастуй, Найон. Ти теж прийшла навестити?
Найон: Так.
І тут заходить Юнгі з поїсти.
Юнгі: О, привіт, Найон. Бабусю, я приніс вам поїсти. Але мені все-таки здається, вам треба відпочити. Вам потрібні сили, щоб це все витримати.
Найон: Мені теж так здається. У вас сильно втомлений вигляд. Не переживайте, ми за Дженні присмотримо.
Бабуся: Добре, я відпочину. Якщо що — будете.
Бабуся лягла відпочити. Найон і Юнгі по черзі стежили за Дженні. Настало ранок, бабуся прокидається і бачить, як Юнгі заснув, тримаючи за руку Дженні.
Бабуся: Найон, Юнгі, вам пора до школи.
Юнгі: Доброго ранку.
Бабуся: Бачу, ти всю ніч не спав. Це погано для твого організму, але твоя любов до Дженні на першому місці.
Юнгі: Так, це так.
Найон: Доброго ранку.
Бабуся: Як спалося?
Найон: Погано, я сильно нервувалася.
Бабуся: Вам пора до школи. Але я думаю, вам краще додому виспатися.
Найон: Ми її друзі, тому повинні. І вам важко. Тому ми прийдемо.
Бабуся: Добре, до побачення. Удачного вам дня.
Найон і Юнгі: До побачення, і вам удачного дня.
Вони прийшли до школи дуже сонними. Весь день їх ніхто не турбував, навіть учителі. Бабуся Дженні подзвонила і сказала, що вони всю ніч провели в лікарні.