Юнгі дізнався правду
У кімнату зайшла бабуся. Юнгі віддав їй букет, розвернувся і пішов. Бабуся помітила, що він сумний, і покликала поговорити. Найон теж була не дуже задоволена.
Бабуся: Юнгі, чому ти такий сумний?
Юнгі: Я прийшов вибачитися перед Дженні. А Дженні сказала, що прощає мене, але у неї більше немає почуттів до мене.
Бабуся: Юнгі, мушу тебе засмутити. Навряд чи вона б сама тобі це сказала, але їй залишилося жити всього дві–чотири тижні.
Юнгі: Що? Чому? Але ж їй робили операцію.
Бабуся: Операція не допомогла.
Юнгі: Можливо, треба допомогти?
Найон почала сильно сміятися. Юнгі зрозумів, що це жарт.
Юнгі: Бабусю, це взагалі не смішно.
Бабуся: Юнгі, я веду до того, що вам не бути разом.
Юнгі: Як? Чому нам не бути разом?
Бабуся: Коли вона прийшла вибачатися, ти їй уже не подобався. Вона хотіла, щоб не мучила совість.
Юнгі: Отак? Так? У неї є хлопець?
Бабуся: Так, саме тому вона приїхала сюди.
Юнгі з сумним обличчям пішов додому. Він не міг уявити, хто її хлопець. Назустріч йому йшли друзі.
Чим: Юнгі, що з тобою?
Юнгі: Нічого.
Чон: Тільки не кажи, що Дженні тебе відшила.
Юнгі: Чонгук, ти прямо передбачаєш.
Чим: Чого? Як вона могла таке зробити з тобою?
Юнгі: Легко й просто. Відшила, як тоді кинула. Блін, я такий невдаха. На одні й ті ж граблі наступив.
Нам: Чому вона тебе відшила?
Юнгі: У неї інший хлопець. Ось чому вона сюди і приїхала.
Джин: Нічого собі. От це поворот.
Х: Ми його знайдемо. Не переживай.