Записки Сумасшедшей

Немає в світі правди,
Немов у чорній мглі
Всі люди утопають
У власній же брехні.

Мов камінь серця наші,
Відсутні почуття.
Відносин людських щирість
Пішла у небуття.

Розвіялось,мов прах кохання
Сльозами на вітру.
Домінують ,лиш страждання,
Штовхаючи в пітьму.

Врятує нас, лиш диво,
Поверне співчуття.
І заростуть травою,
Стежки в невороття.