Стихи

Я зрозумів, що я тебе кохаю.
Я хочу оголити твої плечі,
вдивляючись в палахкотливі очі;
торкаючись тонкиїх губ-стрічок
незгідно з серцем теплими вустами.
«Я пристрасний із них зроблю ковток, –
говорять романтичними словами.
Що вип'ємо?
чи аперолю, чи то апейрону? –
на що присутньо більше заборони?
Та я соромлюсь і не зволікаю.

Як прикро, це мій жарт.
Жорстокий жарт, та я безпочуттєвий.
Вже досить.
Скільки далі можна
ігнорувать моє гротескне Его?
Згаси свою жагу та свій азарт
та потяг недолугий металевий.
Шкода тебе... зневірену й порожню.
Тендітна, крихітна, крихка ти —
та путь моя —
невпинно впевнено шукати
будь-що — бодай, мету,
бодай купання в теплому меду,
що тільки трішки іншого ґатунку.
Спокуса болем — мазохізм;
хоч і гірка вона для шлунку —
Венера у міхах — Венера порятунку.
Не треба створювати бурних схизм:
спокута у гріхах — для кого ця спокута? —
мені у Господа ще пить свою отруту.
Я мушу, сповідаючись, плекати
слова і музику церковної кантати
і з чаші Генделя ковтати хміль,
аби відчути весь Месіїв біль.
Нащо за мною йти, не-Міріям?
Я син людський, я не Месія.
Я той, що заслужив на каяття
і плач, неначе Гекторів Пріям.
Гадаю, Гретхен — це не мрія;
вона — це світ та пізнання буття;
і біль, і сподівання – це наснага,
наснага серцю та перстам;
шалений спокій, пристрасна увага,
увага до крихт світу, апейрону,
як в українського сучасного Платона.
алегорити та метафорити,
оксюморонити, синекдохати
вірші, сонети, п'єси для кантати –
цим огорнутися і цим горіти!..
аби упевнено невпинно дотлівати.

29.09.2023